ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62
04 червня 2009 р.
Справа № 20/57
Господарський суд Івано-Франківської області у складі:
Судді Кобецької Світлани Миколаївни
При секретарі Колісник Оксані Михайлівні
Розглянувши матеріали справи:
за позовом ТзОВ "ВК" проспект Відродження, 8/3, м.Коломия, Івано-Франківська
область,78000;
до відповідача ТзОВ "Аліна і К ЛТД" вул.Чорновола, 26, м.Коломия, Івано-Франківська
область,78000;
треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
1.ТзОВ "Корона ЛТД" вул.Горбаша,1, м.Коломия, Івано-Франківська
область,78000;
2.Фізична особа Филипчук Леся Дмитрівна вул.Гагаріна б,1, с.Берем"яни
Коломийський район, Івано-Франківська область78260;
3.Фізична особа Семеняк Любов Миколаївна вул.Гагаріна,40, с.Берем"яни
Коломийський район, Івано-Франківська область78260;
про визнання договору дійсним.
Представники:
Від позивача: не з"явились;
Від відповідача: не з"явились;
Від третьої особи 1: не з"явились;
Від третьої особи 2: не з"явились;
Від третьої особи 3: не з"явились.
СУТЬ СПОРУ: заявлено позов про визнання недійсним договору купівлі - продажу
№10 від 26.01.04р. об"єкта нерухомості - незавершеного будівництва
приміщення по вул.Чорновола, 26, м.Коломия, Івано-Франківська
область укладеного між ТзОВ "Аліна і К ЛТД" та ТзОВ "ВК".
Представник позивача в судове засідання не з"явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправленння №12286829 від 20.05.09р. Свою правову позицію стосовно даного спору виклав у позовній заяві, вказуючи при цьому на:
- те, що відчуження об"єкта незавершеного будівництва, що є предметом договору купівлі-
продажу об"єкта нерухомості № 10 від 26.01.2004р., укладеного між ТзОВ "ВК" та ТзОВ
"Аліна і К ЛТД", відповідачем здійснено в межах ст.658 Цивільного кодексу України,
використавши своє право власника на даний об"єкт;
- те, що реєстрація права власності є обов"язковою лише після завершення будівництва та
прийняття нерухомого майна до експлуатації, в даному випадку власник незавершеного
будівництва ТзОВ "ВК" не мав наміру відчужувати об"єкт незавершеного будівництва і тому
він не підлягав державній реєстрації;
- положення ст.219 Цивільного кодексу України, які вказують, що суд може визнати правочин ,
який укладено без нотаріального посвідчення дійсним, якщо буде встановлено, що він
відповідав справжній волі особи, яка його вчинила, а нотаріальному посвідченню правочину
перешкоджала обставина, яка не залежала від її волі.
Представник відповідача в судове засідання не з"явився, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 12286799 від 20.05.2009р. Однак, направив суду клопотання вх №4526 від 03.06.09р. про відкладення розгляду справи, у зв"язку з неможливістю прибути в судове засідання повноважного представника. З"ясувавши всі обставини, на яких грунтується подане клопотання, суд прийшов до висновку, про відмову в задоволенні клопотання з огляду на те, що по-перше: статтею 69 ГПК України встановлено строк не більше 2-х місяців, у який має бути вирішено спір господарським судом; по-друге: подане клопотання документально не підтверджене; по-третє: вказана підстава для відкладення розгляду справи, а саме - перебування представника у відрядженні визнається судом - неповажною, оскільки представництво інтересів сторони не обмежено певним колом осіб.
Будь-яких заперечень в спростування заявлених позовних вимог, відповідач не подав.
Представники третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача в судове засідання не з"явились, про причини неявки суду не повідомили, хоча про час і місце розгляду справи були належним чином повідомлені, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень № № 12314580,12286764,12304037 від 20.05.09р.
Враховуючи, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті,
спір належить вирішити у відсутності представників сторін, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України за матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд
Між ТзОВ "Аліна і К ЛТД", як продавцем, та ТзОВ "ВК", як покупцем, 26.01.2004р. в письмовій формі був укладений договір купівлі-продажу об'єкта нерухомості №10.
Згідно п.2.1. цього Договору продавець передає у власність покупцю, а покупець приймає та оплачує продавцеві належне йому на праві власності незавершене будівництво крамниці (хол-2,3 кв.м, операторна -4,3 кв.м, кімната -3,13 кв.м, вхід - 1,65 кв.м, вхід 2-1,6 кв.м.), що розташоване за адресою Івано-Франківська область, м.Коломия, вул. Чорновола,26.
З огляду на п.2.2. Договору право власності продавця на об'єкт нерухомості засвідчується договором купівлі-продажу приміщення, зареєстрованим Коломийським приватним нотаріусом Трачук Л.В. 29.09.1997р. за №Д-911, а також Коломийським міжрайонним бюро технічної інвентаризації, реєстраційне посвідчення від 29.09.1997р., реєстраційна книга №21/1 під реєстраційним номером 715.
Довідкою Коломийського міжрайонного бюро технічної інвентаризації №1162 від 23.01.2004р. підтверджено те, що готовність незавершеного будівництва крамниці становить 50 %.
Відповідно до ст.ст. 317, 319 Цивільного кодексу України право розпорядження майном належить власнику.
Згідно ст.657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Як передбачено ч.2 ст.331 Цивільного кодексу України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна); якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації; якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (ч.3 ст.331 ЦК України).
В ч.4 ст.331 Цивільного кодексу України (в редакції на час укладення договору) було зазначено, що за заявою заінтересованої особи суд може визнати її власником недобудованого нерухомого майна, якщо буде встановлено, що частка робіт, яка не виконана відповідно до проекту, є незначною.
Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ "Аліна і К ЛТД" в суд з відповідною заявою не зверталось і право власності на незавершене будівництво за продавцем визнане не було.
Вказаний в п.2.2. Договору правовстановлюючий документ не підтверджує право власності продавця на незавершене будівництво, яке є добудовою до будівлі, придбаної ТзОВ "Аліна і К ЛТД" за договором купівлі-продажу від 29.09.1997р.
В силу наведених положень Цивільного кодексу України ТзОВ "Аліна і К ЛТД" не набуло право власності на вказане незавершене будівництво, як на об'єкт нерухомості, а тому не вправі було здійснювати його відчуження.
За приписами ч.З ст.331 Цивільного кодексу України, в даному випадку міг відбуватись продаж матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва, що не вимагає нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу.
Стаття 219 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач, не підлягає застосуванню, оскільки вона передбачає правові наслідки недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину .
Крім того, як вказує ст.203 Цивільного кодексу України, договір повинен відповідати загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:
- зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного
законодавства, а також моральним засадам суспільства;
- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;
- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Проте, при вчиненні спірного договору сторонами допущені грубі порушення діючого законодавства, а саме статті 657 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що договір купівлі-продажу нерухомого майна підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Спірний договір нотаріально не посвідчений та не зареєстрований у встановленому законом порядку. Відповідно до статті 220 Цивільного кодексу у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. У судовому порядку такий договір може бути визнаний дійсним тільки за однієї умови, якщо одна сторона ухилялась від такого нотаріального посвідчення. При недоведеності цієї обставини інша можливість визнати такий договір дійсним - законодавством не передбачена.
Договір купівлі-продажу об'єкта нерухомості №10 26.01.2004р. не міг бути нотаріально посвідчений, так як продавець в установленому порядку не набув право власності на об'єкт нерухомості. Дані обставини виключають можливість визнання в судовому порядку цього договору дійсним.
Слід вказати на те, що діючим законодавством не передбачено можливість для вибору сторін того, чи посвідчувати договір нотаріально, чи звертатися з відповідною вимогою до суду. В спірному випадку звернення до нотаріуса є обов"язковим. Проте, суду не подано жодних доказів як того, що друга сторона ухилялась від нотаріального посвідчення договору, так і того, що позивач звертався до нотаріуса за нотаріальним посвідченням договору.
Отже, для визнання судом укладеного між сторонами договору, який нотаріально не посвідчений - дійсним необхідно встановити, чи виконані умови договору сторонами та факт ухилення відповідача від нотаріального посвідчення такого договору. Лише за наявності таких обставин суд може визнати договір дійсним.
Відповідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З наведеного випливає, що порядок укладення договору купівлі-продажу об"єкту
нерухомості регламентований діючим законодавством, а тому судом до уваги не взято рішення виконавчого комітету від 20.01.2004р. № 8 (виписка наявна в матеріалах справи) на підставі якого дозволено ТзОВ "Аліна і К ЛТД" продати незавершену добудову крамниці по вул.Чорновола,26, оскільки правила ст.4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.
З урахуванням всіх наведених обставин та вимог діючого законодавства - суд прийшов до висновку про те, що вимога позивача про визнання недійсним договору купівлі - продажу №10 від 26.01.04р. об"єкта нерухомості - незавершеного будівництва приміщення по вул.Чорновола, 26, м.Коломия, Івано-Франківська область укладеного між ТзОВ "Аліна і К ЛТД" та ТзОВ "ВК" безпідставна та необгрунтована, а тому задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 203, 219, 220, 317, 319, 331, 657 Цивільного кодексу України, ст.ст. 34, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
в позові відмовити
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С.Кобецька
Рішення підписано 10.06.2009р.
Виготовлено в АС "Діловодство суду"
помічник судді І.В.Григорчук