83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
09.06.09 р. Справа № 35/111пд
Господарський суд Донецької області у складі судді Джарти В.В.
при секретарі судового засідання Перекрестная О.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу:
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Медфармсервіс Плюс” м. Донецьк
До відповідача: Закритого акціонерного товариства „Альба Україна” м. Бориспіль
Про визнання договору купівлі-продажу № ДФ050/08 від 01.10.08 року недійсним
За участю
представників сторін:
Від позивача: Тарнавська К.Л., довіреність від 01.12.08
Від відповідача: Сердюк Н.О., довіреність № 707 від 10.04.09
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Медфармсервіс Плюс” м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Закритого акціонерного товариства „Альба Україна” м. Бориспіль, про визнання договору купівлі-продажу № ДФ050/08 від 01.10.08 року недійсним.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на договір купівлі-продажу № ДФ050/08 від 01.10.08 року, укладений з протоколом розбіжностей від 01.10.08 року.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, проти позовних вимог заперечив, вважає, що при укладенні сторонами спірного договору, були додержані вимоги ст. 181 ГК України та ст. 203 ЦК України, а також досягнуто згоди щодо всіх істотних умов.
Крім того, клопотання щодо фіксації судового процесу сторонами не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.
Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 19.05.2009року, у зв'язку з закінченням повноважень судді Мальцева М.Ю., справу було передано на розгляд судді Джарти В.В.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив:
01.10.2008 року між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю „Медфармсервіс Плюс” м. Донецьк (Покупець) та відповідачем, Закритим акціонерним товариством „Альба Україна” м. Бориспіль (Продавець), було укладено договір постачання № ДФ050/08, який за своїм змістом та правовою природою є змішаним договором, в якому містяться положення купівлі-продажу та постачання, тому підпадає під правове регулювання норм статті 655-697 ЦК України та ст. 712 ЦК України та ст.ст. 264-271 ГК України.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну суму.
У відповідності до п. 1.1 вказаного Договору купівлі-продажу, Продавець зобов'язався передавати (постачати) лікарські засоби та вироби медичного призначення (надалі - Товар) у власність Покупця, а Покупець зобов'язується приймати Товар та сплачувати за нього грошові кошти відповідно до умов цього Договору.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання означеного договору купівлі-продажу недійсним на підставі ст. 230 ЦК України.
У відповідності до положень ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.
Приписи абз. 2 ч. 1 ст. 230 ЦК України визначають, що обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на навмисне введення його в оману щодо обов'язку сплати за отриманий товар. Зокрема, як зазначає позивач, під час переговорів щодо укладення спірного договору сторони дійшли згоди укласти договір, якщо розрахунок за поставлений товар не буде перевищувати 55 днів. Відповідач підготував проект спірного договору та запропонував його ТОВ “Медфармсервіс Плюс” для підписання. Однак, в своєму проекті договору відповідач чітко зазначив, що оплата за поставлений товар буде відбуватись на умовах відстрочки платежу 30 календарних днів, тобто з порушенням попередньої домовленості. Позивач зазначає, що ЗАТ „Альба Україна” запевнив його в тому, що вносити зміни до договору немає необхідності, оскільки він фактично не буде вимагати оплату товару через 30 календарних днів. Так, сторонами не робились зміни до договору, а всі працювали на попередній домовленості (відстрочки платежу 55 календарних днів), поки відповідач не виставив вимогу про сплату заборгованості та штрафні санкції.
Відповідач у відзиві зауважує, що позивачем проводилась оплата товару, що підтверджується банківськими виписками, і питань щодо відстрочки платежу взагалі не виникало. Навіть коли ЗАТ „Альба Україна” на адресу позивача направило претензію про сплату заборгованості за договором № ДФ 050/08 від 01.10.08 заперечень щодо відстрочки платежу не було.
Відповідно до ч. ч. 1 - 5 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.
Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами, оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні у двадцятиденний строк після одержання договору.
За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Одночасно, як встановлено судом, оспорюваний договір купівлі-продажу № ДФ 050/08 від 01.10.08 підписаний повноваженими представниками сторін (першими керівниками) без будь-яких зауважень та/або заперечень.
Тобто на момент укладення договору позивачеві достовірно були відомі умови цього договору.
Але позивач посилається на той факт, що в Договорі відповідач чітко не зазначив загальну суму договору та ціну поставляє мого товару, в порушення ст. 691 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно з п.п. 2.4, 2.5 Договору ціни за одиницю товару, а також загальна сума товарної партії визначаються відповідно до відпускних цін Продавця та з узгодженним сторонами замовленням і зазначаються у видаткових накладних.
Слід зазначити, що 01.10.2008 р. сторонами підписано протокол розбіжностей до договору купівлі-продажу, в якому мова про узгодження терміну відстрочки платежу та суми договору, не йшла, тобто позивач погодився на відстрочку платежу в 30 календарних днів і пропозиції про збільшення відстрочки платежу не було. Умови спірного договору сторони продовжували виконувати, а саме: позивач приймав продукцію.
Таким чином, суд робить висновок, що всі розбіжності по спірному Договору були врегульовані вказаним протоколом розбіжностей, що відповідає ч.ч. 5, 6 ст. 181 ГПК України.
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги до чинності правочину, що стосуються правомірності його змісту, дієздатності сторін, волевиявлення їх, форми укладеного правочину, реальності передбачуваних правових наслідків.
Правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону встановлені у статті 215 Цивільного кодексу України, відповідно до якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які передбачені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно ст.ст. 33-34 ГПК України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 ГПК України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.
Жодних доказів на підтвердження викладених в позовній заяві обставин щодо недійсності укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № ДФ 050/08 від 01.10.08 з підстав, передбачених ст. 230 ЦК України, або його невідповідність ч. 1 - 3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України позивачем суду не представлено.
З огляду на наведене, в позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю “Медфармсервіс Плюс” м. Донецьк слід відмовити.
Відповідно до ст. 85 ГПК України за згодою сторін в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають віднесенню на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 215, 230, 655, 691 Цивільного кодексу України, ст. 181 Господарського кодексу України, ст. ст. 22, 32-36, 43, 44, 49, ст. ст. 82 -85 ГПК України, господарський суд
В позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю “Медфармсервіс Плюс” м. Донецьк до Закритого акціонерного товариства „Альба Україна” м. Бориспіль про визнання договору купівлі-продажу № ДФ050/08 від 01.10.08 року недійсним - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення оформлений та підписаний 09.06.2009 р.
Суддя Джарти В.В.