10 червня 2009 р.
№ 22/417/07
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Кравчука Г.А.,
суддів:
Мачульського Г.М., Шаргала В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Приватного підприємства "СОЮЗ-ДСК"
на постанову
Запорізького апеляційного господарського суду від 21.01.2009 р.
у справі
№ 22/417/07
господарського суду
Запорізької області
за позовом
Приватного підприємства "СОЮЗ-ДСК"
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕДЕКС-УКРАЇНА"
про
стягнення 82 000,00 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача:
- не з'явились;
відповідача:
Цебенко П.П., дов. № 5 від 05.05.2009 р.;
У листопаді 2007 р. Приватне підприємство "СОЮЗ-ДСК" (далі -Підприємство) звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою, у якій просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕДЕКС-УКРАЇНА" (далі -Товариство) 82 000,00 грн. основного боргу.
Позовні вимоги Підприємство обґрунтовувало тим, що воно виконало роботи за договором № 1 від 18.04.2005 р., укладеним з Товариством, проте останнє оплатило вказані роботи лише частково, а саме -без урахування робіт, виконаних за актами виконаних робіт за серпень 2005 р. та за вересень 2005 р., у зв'язку з чим має заборгованість у розмірі 82 000,00 грн., яка підлягає стягненню на підставі норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 01.02.2008 р. (суддя Скиданова Ю.О.) у задоволенні позовних вимог Підприємства відмовлено. Рішення мотивовано тим, що Підприємство не довело факту виконання робіт за договором № 1 від 18.04.2005 р. у повному обсязі, оскільки акти виконання відповідних робіт за серпень 2005 р. та за вересень 2005 р. не підписані Товариством.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 23.04.2008 р. рішення господарського суду Запорізької області від 01.02.2008 р. скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги Підприємства задоволено. Постанова прийнята з мотивів, наведених Підприємством у позовній заяві.
Постановою Вищого господарського суду України від 06.08.2008 р. постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 23.04.2008 р. скасовано, а справу передано на новий розгляд до Запорізького апеляційного господарського суду.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 21.01.2009 р. (колегія суддів: Антонік С.Г., Колодій Н.А., Яценко О.М.) рішення господарського суду Запорізької області від 01.02.2008 р. залишено без змін. Постанова мотивована тим, що Підприємство не довело у відповідності до частини першої ст. 33 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які воно посилалось як на підставу своїх позовних вимог, зокрема, не довело обсягу та вартості підрядних робіт, виконаних у серпні 2005 р. та у вересні 2005 р.
Підприємство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 21.01.2009 р. і рішення господарського суду Запорізької області від 01.02.2008 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги. Викладені у касаційній скарзі вимоги Підприємство обґрунтовує тим, що господарськими судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових актів було порушено ст. 853 Цивільного кодексу України, ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, надано неправильну оцінку доказам по справі.
Товариство скористалось правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та надіслало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу Підприємства, у якому просить залишити постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 21.01.2009 р. та рішення господарського суду Запорізької області від 01.02.2008 р. без змін. Викладені у відзиві вимоги Товариство обґрунтовує тим, що доводи Підприємства, наведені у касаційній скарзі, є безпідставними, не підтверджуються матеріалами справи та не ґрунтуються на нормах законодавства України.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Підприємства не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:
- між Підприємством та Товариством було укладено договір № 1 від 18.04.2005 р., згідно з умовами якого Підприємство (підрядник) зобов'язалось виконати власними і залученими силами та засобами будівельні роботи відповідно до переліку робіт, обумовлених в додатку 1 до Договору, а Товариство (замовник) -оплатити виконані роботи в порядку та строки встановлені договором на підставі підписаного у двосторонньому порядку акту виконаних робіт;
- Товариство відмовилось від підписання актів виконання робіт за договором № 1 від 18.04.2005 р. за серпень 2005 р. та за вересень 2005 р., оскільки вважало, що зазначені у вказаних актах роботи виконані з порушенням умов договору № 1 від 18.04.2005 р. щодо використаних матеріалів, а частина робіт взагалі не була виконана, про що повідомило Підприємство.
Відповідно до частини першої ст. 858 Цивільного кодексу України якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника:
1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк;
2) пропорційного зменшення ціни роботи;
3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.
Як встановлено господарським судом другої інстанції, п. 6.4 договору № 1 від 18.04.2005 р. передбачено, що у разі виявлення браку при виконані робіт з вини Підприємства воно усуває недоліки своїми силами та за власний кошт на протязі одного місяця після їх виявлення.
Таким чином, висновок господарського суду апеляційної інстанції про те, що Підприємство та Товариство домовились про безоплатне усунення недоліків, виконаних за договором № 1 від 18.04.2005 р. робіт, які виникли з вини Підприємства, є правильним.
Між тим, апеляційним господарським судом з'ясовано, що на момент вирішення спору Підприємство та Товариство не домовились про усунення відповідних недоліків за кошти Підприємства, при цьому договором № 1 від 18.04.2005 р. не передбачено право Товариства усувати недоліки робіт, виконаних Підприємством.
За таких обставин у такому випадку, виходячи з частини першої ст. 858 Цивільного кодексу України, можливо лише пропорційне зменшення ціни виконаних за договором № 1 від 18.04.2005 р. робіт, про що обґрунтовано зазначив господарський суд апеляційної інстанції.
Однак з'ясування питання щодо зменшення ціни робіт потребує спеціальних знань, у зв'язку з чим сторонам по справі господарським судом другої інстанції пропонувалось провести судову експертизу, однак вони відмовились від її проведення.
Як зазначалось вище, Товариство заперечує факт виконання Підприємством частини робіт, відображених в актах виконання робіт за серпень 2005 р. та за вересень 2005 р., проте Підприємство на спростування вказаних заперечень надало документи, які, на його думку, підтверджують витрати на будівельні матеріали, що були використані під час виконання відповідних робіт. В свою чергу, Товариство надало документи, які свідчать, що воно зупинило виконання Підприємством робіт з 01.09.2005 р., і що роботи виконувались іншими особами.
За таких обставин з'ясування питання щодо того, які фактично обсяги робіт були виконані Підприємством за договором № 1 від 18.04.2005 р. та яка їх вартість і чи співпадають вони з обсягами робіт, зазначених в актах виконання робіт за серпень 2005 р. та за вересень 2005 р., потребує спеціальних знань, через що Товариству та Підприємству апеляційним господарським судом пропонувалось провести судову експертизу, від якої вони також відмовились.
Викладене свідчить, що Підприємство не довело тих обставин, на які посилалось як на підставі позовних вимог, зокрема, не довело, які саме роботи та в яких обсягах ним були виконані за договором № 1 від 18.04.2005 р., вартість яких воно заявило до стягнення з Товариства.
Згідно з частиною першою ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Посилання Підприємства у касаційній скарзі на те, що господарськими судами попередніх інстанцій було дано невірну оцінку доказам по справі не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів Вищого господарського суду України, оскільки, виходячи із наданих господарському суду касаційної інстанцій ст. ст. 1115 та 1117 Господарського процесуального кодексу України повноважень, він не може давати оцінку доказам, а повинен на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевірити застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України постанова Запорізького апеляційного господарського суду від 21.01.2009 р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Товариства не спростовують висновків господарського суду другої інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Приватного підприємства "СОЮЗ-ДСК" залишити без задоволення, а постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 21.01.2009 р. у справі № 22/417/07 господарського суду Запорізької області -без змін.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Суддя Г.М. Мачульський
Суддя В.І. Шаргало