"10" червня 2009 р. Справа № 12/1051
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі Кадусі Н.В., за участю представників сторін: позивача - Животкова Д.Л. за довіреністю, відповідача -Видая Ю.Д. за посадою (директор), Бабенка О.В. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Тріада-КМБ” до приватного сільськогосподарського товариства „Яблуневий сад” про стягнення 768940 грн. 19 коп.,
Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю „Тріада-КМБ”, звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до приватного сільськогосподарського товариства „Яблуневий сад” про стягнення, на підставі договору поставки № 34-05 від 21.02.2008 року та додаткової угоди до нього № 1 від 01.10.2008 року, 403563 грн. передоплати за товар (сою), 300000 грн. штрафу, 33092 грн. 17 коп. пені, 32285 грн. 02 коп. інфляційних втрат за період прострочення з 17.11.2008 по 20.03.2009 року, що разом складає 768940 грн. 19 коп., та відшкодування судових витрат: 8190 грн. сплаченого державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 50000 грн. витрат на послуги адвоката.
У судовому засіданні представник позивача позов з підстав, викладених в позовній заяві, підтримав і просив суд його задовольнити.
Відповідач подав письмовий відзив на позов. Із відзиву і пояснень представників відповідача в суді вбачається, що в силу відсутності попередньої обов'язкової письмової вимоги позивача про повернення передоплати позов являється передчасним, тому провадження у справі відповідач просив припинити за відсутністю предмета спору.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє частково з наступних підстав.
Судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, було запропоновано сторонам подати докази в обґрунтування позову і заперечень проти нього, брати участь в засіданнях суду, вони своїми правами скористались на свій розсуд, подали всі наявні у них докази і на їх підставі судом прийнято рішення у справі.
Відповідно до ст.ст. 33 ч. 1, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обставини справи повинні підтверджуватись лише належними і допустимими доказами.
Між сторонами 21.02.2008 року укладено договір поставки № 34-05, за умовами п.п. 1.1.-1.3., 2.1., 2.2., 3.1., 3.3., 4.1., 5.2. якого відповідач зобов'язався продати, а позивач -прийняти і оплатити товар (сою) в кількості орієнтовно 2000 тн.; за передбачуваною (предполагаемой) ціною 2500 грн. за одну тону, на орієнтовну суму договору 5000000 грн.; вартість кожної партії товару обумовлюється в додаткових угодах, які є невід'ємною частиною договору; оплата товару здійснюється згідно виставленим рахункам шляхом внесення передоплати в сумі 800000 грн. до 29.02.2008 року, остаточний розрахунок здійснюється за кожну відвантажену партію товару в строк, обумовлений в додаткових угодах до договору; поставку обумовленої кількості товару відповідач зобов'язався здійснити до 15.10.2008 року, приймання товару по кількості і якості здійснюється позивачем згідно Інструкцій П-6 і П-7; в разі зриву строків поставки товару і відмови від виконання договору відповідач сплачує штраф в розмірі 300000 грн. і пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості оплаченого товару за кожен день прострочки; строк дії договору встановлено до моменту повного виконання сторонами зобов'язань по ньому.
Згідно рахунку № СФ-0000002 від 25.02.2008 року, платіжним дорученням № 3991 від 25.02.2008 року позивачем сплачено відповідачу 800000 грн. за сою (а/с 52, 90, 97), на підтвердження цієї операції відповідачем 25.02.2008 року на цю суму виписана податкова накладна (а/с 89).
Платіжними дорученнями № 4179 від 30.04.2008 року і № 4253 від 30.05.2008 року, згідно договору № 34-05 від 21.02.2008 року, позивачем сплачено відповідачу по 50000 грн. за сою), на підтвердження цих операцій відповідачем 30.04. і 30.05.2008 року на ці суми виписані податкові накладні (а/с 88, 91).
01.10.2008 року сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору поставки № 34-05 від 21.02.2008 року, відповідно до якої обумовили поставку товару (сої) відповідної якості в кількості 740 тонн, за ціною 811 грн. 67 коп. за тонну без ПДВ, на загальну суму 600633 грн. 33 коп. без ПДВ, 720760 грн. -з ПДВ, з остаточною оплатою до 02.10.2008 року, інші умови залишено без змін (а/с 14).
Згідно рахунку № СФ-0000019 від 30.09.2008 року, за меморіальним ордером № 27 від 01.10.2008 року позивачем перераховано відповідачу попередню оплату за сою в сумі 250000 грн. (а/с 53, 96).
Отримання коштів в розмірі 1150000 грн. відповідач визнає. Проте, заперечуючи проти позову, відповідач стверджує, що кошти в сумі (800000+250000) 1050000 грн. отримані ним від позивача на позадоговірних умовах.
По видатковим накладним (а/с 15-34 в кількості 20 шт.), наданих позивачем, в період з 15.10. по 11.11.2008 року відповідач поставив, а позивач прийняв товар на загальну суму 714691 грн. 98 коп., вартість поставленого товару відповідає обумовленій в додатковій угоді до договору.
Отримання товару (сої) в кількості 740 тн підтверджується довіреністю серії ЯПЖ № 004614 від 15.10.2008 року (а/с 44, 95).
Згідно акту звірки взаєморозрахунків станом на 17.11.2008 року заборгованість відповідача складає 403563 грн. 35 коп.
Наявність і розмір зазначеної заборгованості, порушення строків і кількості поставки товару відповідачем належними і допустимими доказами не спростовано, зазначений висновок не спростовується і наданими відповідачем накладними (а/с 55-80).
За змістом ст.ст. 179, 193, 202 ГК, 11, 509, 525, 526, 599 ЦК України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк відповідно до умов договору, вимог законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, припиняється після його належного виконання.
Відповідно до ст.ст. 625 ч. 1 ЦК, 194 ч. 2 ГК України, неможливість виконання, неналежне виконання зобов'язання третьою особою не звільняє сторони від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій.
За обставин даної справи суд вважає, що між сторонами виникли господарські зобов'язання, які мають ознаки договору купівлі продажу на умовах попередньої оплати товару. За його умовами, в силу ст.ст. 655, 693 ч. 2 ЦК України, відповідач зобов'язаний передати майно у власність, а позивач прийняти і оплатити його. Оскільки відповідач, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав його у встановлений строк, позивач має право вимагати повернення суми попередньої оплати, та, відповідно до п. 4.1. договору, ст. 230 ч. 1, 231 ч. 4 ГК України, сплати штрафу відповідачем.
З урахуванням викладеного суд позовні вимоги в частині стягнення 403563 грн. попередньої оплати вартості товару та 300000 грн. штрафу визнає обґрунтованими, доказаними і задовольняє, заперечення відповідача в цій частині -безпідставними і відхиляє.
Разом з тим, позивач також заявив вимогу про стягнення пені, передбаченої п. 4.1. договору, в сумі 33092 грн. 17 коп. та інфляційних втрат в сумі 32285 грн. 02 коп. Відповідно до ст.ст. 549 ч. 3 ЦК України, ст.231 ч. 6 ГК України, пеня є штрафною санкцією, яка застосовується за порушення грошового зобов'язання. Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, зобов'язання сплатити борг з урахуванням встановленого індексу інфляції у винної сторони виникає при простроченні виконання грошового зобов'язання. За умов спірного договору зобов'язання відповідача не є грошовим.
Крім того, позивачем також заявлено вимогу про стягнення штрафу, яка задоволена судом. В даному випадку штраф і пеня являються штрафними санкціями, які позивач просить застосувати до відповідача за одне і те ж порушення господарського зобов'язання. Згідно ст. 61 Конституції України застосування відповідальності одного виду двічі за одне й те саме правопорушення не допускається.
Враховуючи викладене, позовні вимоги в цій частині суд визнає необґрунтованими і в їх задоволенні позивачу відмовляє.
Відповідно до ст. 47 ч. 1 ГК України, підлягає поверненню позивачу 500 грн. 60 коп. зайво сплаченого державного мита.
На підставі статті 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню пропорційно розміру задоволених позовних вимог понесені позивачем судові витрати - сплачене державне мито в розмірі 7035 грн. 80 коп., 107 грн. 97 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 5000 грн. витрат на оплату послуг адвоката, а всього - 12143 грн. 77 коп.
Керуючись ст.ст. 49, 82-84 ГПК України, господарський суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з приватного сільськогосподарського товариства „Яблуневий сад”, 19032, Черкаська область, Канівський район, с. Яблунів, вул. Колгоспна, 1, р/р 26005303313 в Канівському відділенні Ощадбанку україни № 3284, ідентифікаційний код 32342775 на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Тріада-КМБ”, 64111 м. Харківська обл., Первомайський район, с. Комсомольське, вул. Харківська, р/р 26009070246 в Харківській філії ВАТ „Кредитпромбанк” м. Харків, МФО 350727, ідентифікаційний код 32337739 -403563 грн. боргу, 300000 грн. штрафу, 12143 грн. 77 коп. судових витрат.
В решті позовних вимог в частині стягнення 33092 грн. 17 коп. пені, 32285 грн. 02 коп. інфляційних втрат, 45672 грн. 63 коп. судових витрат, ? позивачу відмовити.
Видати позивачу довідку про повернення державного мита у розмірі 500 грн. 60 коп.
Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня прийняття.
Суддя В.М. Грачов