79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
04.06.09 Справа№ 33/49
Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом :
Товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро»(м. Київ)
до відповідача :
Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро -Лан»(смт. Куликів)
про :
стягнення 265 150 (двісті шістдесят п'ять тисяч сто п'ятдесят) грн. 05 коп. (з яких: 204 088,73 грн. -основний борг; 15 029,28 грн. -пеня; 1 873,76 грн. -3% річних; 13 544,98 грн. -інфляційні; 30 613,30 грн. -штраф).
Суддя : Цікало А.І.
При секретарі : Герасименко В.С.
Представники:
Позивача:
не з'явився
Відповідача:
не з'явився
Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні 19.25.2009 р., роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи.
В судовому засіданні 19.05.2009 р. представники сторін звернулись до суду з узгодженим клопотанням про нездійснення технічної фіксації судового процесу.
Суть спору: 03 квітня 2009 року на розгляд господарського суду Львівської області за вх. № 2332 поступила позовна заява від Товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» (м. Київ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро -Лан»(смт. Куликів) про стягнення 265 150 (двісті шістдесят п'ять тисяч сто п'ятдесят) грн. 05 коп.
Ухвалою суду від 07.04.2009 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 23.04.2009 р. У зв'язку з неявкою представників сторін 23.04.2009 р. розгляд справи було відкладено на 19.05.2009 р. В судовому засіданні 19.05.2009 р. було оголошено перерву до 02.06.2009 р.
Позивач вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 07.04.2009 р. та про відкладення розгляду справи від 23.04.2009 р. виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення та підписом його повноважного представника на бланку про оголошення перерви.
22.04.2009 р. до суду за вх. № 40-4 від позивача поступила телеграма з клопотанням про відкладення розгляду справи.
30.04.2009 р. до суду за вх. № 8880 від представника позивача поступила частина витребуваних судом документів.
01.06.2009 р. до суду зав х. № 10968 від представника позивача поступили письмові пояснення та частина витребуваних документів. У вказаному поясненні представник позивача надав пояснення щодо предмету спору та просив суд розгляди справи у його відсутності, у зв'язку з неможливістю з'явитися в судове засідання. До пояснень представником поповича долучено Акт звірки взаємних розрахунків підписаний сторонами від 01.10.2008 р., згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 150 021 (сто п'ятдесят тисяч двадцять одна) грн. 56 коп.
Представник позивача, будучи присутнім в судовому засіданні 19.05.2009 р., позов підтримав повністю, просив суд задоволити позовні вимоги з підстав наведених у заяві та поясненнях.
Відповідач вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 07.04.2009 р. та про відкладення розгляду справи від 23.04.2009 р. виконав частково, відзив на позов, в якому частково заперечив позовні вимоги, представив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення та підписом його повноважного представника на бланку про оголошення перерви.
22.04.2009 р. до суду за вх. № 8773 від відповідача поступило клопотання про відкладення розгляду справи.
15.05.2009 р. до суду за вх. № 9882 від відповідача поступив відзив на позовну заяву, в якому він визнав позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу та просить відмовити в частині проведених нарахувань вартості товару відносно курсу долара США, стягнення пені, інфляційних, 3 % річних, штрафу і витрат на послуги адвоката.
Представники відповідача, будучи присутніми в судовому засіданні 19.05.2009 р., позов визнали частково, просили суд позов задоволити в частині стягнення суми основного боргу та відмовити в частині проведених нарахувань вартості товару відносно курсу долара США, стягнення пені, інфляційних, 3 % річних, штрафу і витрат на послуги адвоката з підстав наведених у відзиві та поясненнях.
Враховуючи те, що сторонами надано достатню кількість матеріалів для розгляду спору по суті, представник позивача звернувся із заявою про розгляд справи у його відсутності, а відповідач відзив на позов представив, проти позову заперечив частково, не представив суду належних доказів перебування його повноважного представника у відпустці в зв'язку із тимчасовою втратою працездатності (наказ, довідка, листок непрацездатності, тощо), не забезпечив явку свого повноважного представника в судове засідання, не представив доказів сплати заборгованості, не скористався наданим йому правом на участь у судовому процесі, з метою недопущення затягування розгляду справи, закінченням двомісячного строку розгляду спору, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи, відповідно до ст. 75 ГПК України, у відсутності представників позивача та відповідача за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення осіб присутніх в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:
25 березня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро -Лан»був укладений Договір купівлі-продажу № ЗУФ-41/03/08 (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).
Вказаним Договором визначалися умови купівлі-продажу засобів захисту рослин (на умовах відстрочення платежу).
Відповідно до п.2.1 Договору, асортимент Товару, його кількість, ціна визначаються в додатках та/або накладних документах відпуску товару, що є невід'ємною частиною Договору. У випадку розбіжності даних у додатках щодо найменування, кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній, перевагу має видаткова накладна.
Згідно з п. 2.2. Договору, всі рахунки та накладні документи, що виписані в період дії даного договору є його невід'ємною частиною.
25 березня 2008 р. між сторонами спору було укладено (підписано) Додатком № 1 до Договору № ЗУФ-41/03/08 від 25.03.2008 р. (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи), котрий є його невід'ємною частиною і встановлює право позивача переглядати ціни на товар.
Згідно примітки Додатку до Договору, в тому випадку, якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара США на день підписання договору сторони домовились, що покупець зобов'язаний сплатити вартість отриманого Товару з врахуванням індексації. Для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовується наступна формула:
S = (А1/А2)*В, де
S- ціна товару на момент його оплати;
В- ціна товару на момент підписання договору;
А2- курс (НБУ) долара США до гривні на день підписання договору;
А1- курс (НБУ) долара США до гривні на день перерахування грошей.
Відповідно до умов Договору, Додаткових угод до нього, видаткових накладних: РН-ЛВ00076 від 12.04.2008 року; РН-ЛВ00100 від 17.04.2008 року; РН-ЛВ00057 від 22.04.2008 року; РН-ЛВ00124 від 25.04.2008 року; РН-ЛВ00123 від 25.04.2008 року; РН-ЛВ00218 від 16.05.2008 року; РН-ЛВ00223 від 21.05.2008 року; РН-ЛВ00251 від 23.05.2008 року; РН-ЛВ00278 від 30.05.2008 року; РН-ЛВ00284 від 02.06.2008 року; РН-ЛВ00303 від 06.06.2008 року; РН-ЛВ00309 від 09.06.2008 року; РН-ЛВ00331 від 20.06.2008 року; довіреності суворої звітності на отримання матеріальних цінностей серії ЯПВ №944918 від 16.05.2008 року (оригінали оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи) та Акту звірки взаємних розрахунків, відповідачу було поставлено Товар на загальну суму 191 011 (сто дев'яносто одна тисяча одинадцять) грн. 14 коп.
Пунктом 5.3.Договору встановлено, що оплата Товару проводиться наступним чином: 20% від вартості Товару оплачується покупцем в строк до 04 квітня 2008 року, 80% від вартості Товару оплачується покупцем в строк до 01 грудня 2008 року.
15.04.2008 року відповідач сплатив 40 989 (сорок тисяч дев'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 58 коп.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників учасників процесу, присутніх в судовому засіданні 19.05.2009 р., позивач свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі. Претензій щодо якості чи кількості поставленого товару від відповідача на адресу позивача не надходило.
Відповідно до п.5.2. Договору, вартість Товару оплачується на розрахунковий рахунок позивача в національній валюті.
Офіційний курс долара США до гривні на день укладення договору - 25 березня 2008 року, за офіційними даними НБУ становив 5,05 грн.
Офіційний курс долара США до гривні на день остаточного розрахунку за договором, тобто день перерахування грошей - 01 грудня 2008 року, за офіційними даними НБУ становив 6,87 грн.
Виходячи з наведеного та умов Договору, Додатку № 1 до нього, сума заборгованості з врахуванням індексації за рахунок зростання курсу долара США становить: (6,87 грн./дол. : 5,05 грн./дол.) х 150 021,56 грн. = 204 088, 73 грн.
Згідно п. 8.1. Договору, за невиконання або неналежне виконання умов Договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Відповідно до п. 8.2. Договору, за прострочення виконання зобов'язання покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки від вартості неоплаченого Товару за кожен день прострочення.
Згідно п. 8.4. Договору, за несплату або несвоєчасну оплату Товару покупець сплачує штраф у розмірі 15% від вартості неоплаченого Товару та інші штрафні санкції у відповідності до чинного законодавства України.
Відповідно до п. 11.1. Договору, Договір діє з моменту його підписання і до повного виконання Сторонами обов'язків по Договору.
За неналежне виконання відповідачем зобов'язань, позивачем правомірно, відповідно ст. 625 ЦК України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»та Договору, нараховано: 15 029,28 грн. -пені, 1 873,76 грн. -3% річних та 13 544,98 грн. -інфляційних.
Станом на день звернення з позовом до суду та день розгляду справи відповідач доказів сплати заборгованості не надав, відзиву на позов, в якому позов визнав частково, представив, явку повноважного представника не забезпечив.
11 березня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Незалежна юридична компанія»укладено Договір № 67/03/09 про надання юридичної допомоги та виконання юридичних послуг (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи), у відповідності до умов якого, виконавець зобов'язується надати замовнику юридичні послуги та виконати юридичні роботи, передбачені цим договором.
Відповідно до п. 3.1 Договору, вартість виконання передбачених цим договором юридичних робіт та послуг становить 13 000 (тринадцять тисяч) грн. 00 коп.
На виконання умов Договору 12.03.2009 р. між сторонами було підписано акт приймання-передачі документів (матеріалів).
23.03.2009 р. на виконання умов Договору сторонами було підписано Акт здачі-приймання виконаних робіт та наданих послуг. Зауважень щодо якості наданих юридичних послуг та виконаних юридичних робіт у замовника не було.
Відповідно до умов Договору та вказаних актів, Товариство з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро», платіжним дорученням № 984 від 23.03.2009 р. (в матеріалах справи) сплатило за надані юридичні послуг та виконані юридичні роботи 13 000 (тринадцять тисяч) грн. 00 коп.
Інтереси позивача в судовому засіданні 19.05.2009 р. представляв заступник директора ТзОВ „Незалежна юридична компанія” (наказ № 6 від 08.01.2008 р.), адвокат (свідоцтво № 3095 видане Київською міською кваліфікаційно-дисциплінарною комісією 29.11.2007 р.) -Богатченко Ю.В.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного:
Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.
Згідно ч. 4 ст. 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Відповідно до ст. 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.
Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Статтею 61 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Згідно ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.
Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Частинами 1 та 2 ст. 551 ЦК України встановлено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Згідно ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Відповідно до ст. 217 ГК України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.
Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Згідно ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ГК України, при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»N 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (із наступними змінами та доповненнями), цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»N 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (із наступними змінами та доповненнями), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»N 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (із наступними змінами та доповненнями), розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Відповідач має право визнати позов повністю або частково.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
На час розгляду справи, відповідач відзиву на позов, в якому частково визнав позовні вимоги, представив, не забезпечив явку свого повноважного представника в судові засідання, не представив доказів сплати заборгованості, не скористався наданим йому правом на участь у судовому процесі.
Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження частини своїх позовних вимог, а відповідач позов визнав частково, доказів погашення заборгованості не представив, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення”, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро»(м. Київ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро -Лан»(смт. Куликів) про стягнення 265 150 (двісті шістдесят п'ять тисяч сто п'ятдесят) грн. 05 коп. (з яких: 204 088,73 грн. -основний борг; 15 029,28 грн. -пеня; 1 873,76 грн. -3% річних; 13 544,98 грн. -інфляційні; 30 613,30 грн. -штраф) є обґрунтовані та підлягають до задоволення в частині стягнення 234 536 (двісті тридцять чотири тисяч п'ятсот тридцять шість) грн. 75 коп. (з яких: 204 088,73 грн. -основний борг; 15 029,28 грн. -пеня; 1 873,76 грн. -3% річних; 13 544,98 грн. -інфляційні).
Як вбачається з матеріалів справи пеня і штраф нараховується за одне й те ж правопорушення, а саме -невиконання умов договору щодо оплати вартості товару, тому суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу суперечать вимогам чинного законодавства, а тому не підлягають до задоволення.
Відповідно до п. а) ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” (із змінами і доповненнями), ставка державного мита із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлюється в розмірі 1 % від ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 102 грн. Державне мито, згідно платіжного доручення № 982 від 23.03.2009 р. позивачем сплачено в сумі 2 700 (дві тисячі сімсот) грн. 00 коп.
Згідно платіжного доручення № 983 від 23.03.2009 р. позивачем сплачено 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч. 3 ст. 48 ГПК України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".
Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України „Про адвокатуру”, оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.
Щодо стягнення з відповідача 13 000 (тринадцять тисяч) грн. 00 коп. витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення пропорційно до задоволених позовних вимог, оскільки представником позивача представлено належні докази надання таких послуг та оплати їх позивачем.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 8, 13, 42, 61, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 11, 202, 204, 205, 206, 509, 510, 526, 530, 548, 549, 550, 551, 625 ЦК України, ст.ст. 174, 179, 193, 216, 217, 218, 223, 230, 231, 232 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»N 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (із наступними змінами та доповненнями), ст.ст. 43, 45 , 22, 33, 34, 43, 44, 471, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро»(м. Київ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро -Лан»(смт. Куликів) про стягнення 265 150 (двісті шістдесят п'ять тисяч сто п'ятдесят) грн. 05 коп. (з яких: 204 088,73 грн. - основний борг; 15 029,28 грн. -пеня; 1 873,76 грн. -3% річних; 13 544,98 грн. -інфляційні; 30 613,30 грн. -штраф) -задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро -Лан»(вул. Шевченка, 65, смт. Куликів, Жовківський район, Львівська область, 80362; код ЄДРПОУ 32141207) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро»(юридична адреса: вул. Ямська, 28А, м. Київ, 03038; фактична адреса: вул. М.Стельмаха, 3, м. Київ, 03040; код ЄДРПОУ 25591321) -234 536 (двісті тридцять чотири тисяч п'ятсот тридцять шість) грн. 75 коп. (з яких: 204 088,73 грн. -основний борг; 15 029,28 грн. -пеня; 1 873,76 грн. -3% річних; 13 544,98 грн. - інфляційні), 11 726 (одинадцять тисяч сімсот двадцять шість) грн. 84 коп. -оплати послуг адвоката, 2 345 (дві тисячі триста сорок п'ять) грн. 36 коп. -державного мита та 104 (сто чотири) грн. 43 коп. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В задоволенні позовні вимог в частині стягнення 30 613 (тридцять тисяч шістсот тринадцять) грн. 30 коп. штрафу -відмовити.
3. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ч. 3 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Суддя