79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
12.05.09 Справа№ 20/62
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства “Імені Воловікова”, с. Горбаків, Гощанський район, Рівненська область
до відповідача: Закритого акціонерного товариства “Галичина”, м. Радехів, Львівська область
про стягнення 287 367,34 грн.
Суддя П.Т.Манюк
при секретарі К.Чопко
За участю представників:
від позивача: Тимчук В.О. - представник
від відповідача: не з”явився.
Суть спору: Розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства “Імені Воловікова” до Закритого акціонерного товариства “Галичина” про стягнення 287 367,34 грн.
Ухвалою від 06.04.2009 р. порушено справу та призначено до розгляду в судовому засіданні на 14.04.2009 р.
Розгляд справи відкладався з підстав викладених у відповідних ухвалах суду.
Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав, просив задоволити з підстав викладених у позовній заяві та матеріалах справи.
Представник відповідача в судові засідання не з”явився, подав відзив на позовну заяву в якому позовні вимоги заперечив.
Розглянувши матеріали справи в порядку ст. 75 ГПК України, суд встановив наступне:
03.01.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарським підприємством “Імені Воловікова” (позивачем) та Закритим акціонерним товариством “Галичина” (відповідачем) було укладено договір доручення № 02/08 на закупівлю молока у населення. Відповідно до умов договору Повірений (ТзОВ СГП “Імені Воловікова”) від імені та в інтересах Довірителя (ЗАТ “Галичина”) за винагороду на умовах та в порядку визначених договором проводив закупівлю у третіх осіб (населення) молока коров”ячого, в межах Гощанського району Рівненської області, та проводив від імені Довірителя оплату закупленого у населення молока, а Довіритель зобов'язався на умовах та в порядку визначених договором проводити відшкодування витрат Повіреного на закупку молока та одночасно виплачувати винагороду.
На виконання умов договору Позивач впродовж серпня-грудня 2008 р. закупив та передав Відповідачу придбане у населення молоко, що підтверджується Актами приймання молока коров”ячого від Повіреного Довірителю, Протоколами визначення винагороди Полвіреного, та видатковою накладною, копії яких долучено до матеріалів справи.
В той же час відповідач свої зобов”язання по договору виконав частково.
Позивачем направлялася відповідачу претензія з вимогою погасити заборгованість, яка залишена без відповіді.
На момент звернення позивача з позовом до суду, сума основного боргу, становить 262 879,27 грн.
Крім стягнення основної заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача відповідно до ст. 625 ЦК України 3 % річних в розмірі 3 139,16 грн. та інфляційні в розмірі 21 348,91 грн.
У представленому відзиві на позовну заяву відповідач заперечив позовні вимоги посилаючись на Закон України 1999 р. “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” відповідно до якого підтвердження здійснення господарської операції відбувається на підставі первинних документів, які містять в собі відомості про господарську операцію, а тому, на думку відповідача, акти та протоколи не підтверджують фактичну здачу молока. Додані до матеріалів справи протоколи визначення винагороди повіреного за серпень, вересень, жовтень, грудень 2008 р. не можуть вважатися належним доказом у справі, оскільки в них не відзначена кількість залікових одиниць придбаного у третіх осіб і зданих позивачем відповідачу молока, зазначені протоколи підписані не уповноваженою особою та засвідчені неналежною печаткою відповідача, за наявності Акту приймання молока за листопад 2008 р. відсутній протокол визначення винагороди за листопад 2008 р. та протокол за грудень не підписаний та не завірений печаткою відповідача. Вищезгадані акти та протоколи -документи, які є невід”ємними складовими частинами договору доручення мали би бути укладені та підписані тією ж самою особою, яка укладала і підписувала договір рівно, як і засвідчені цією ж самою печаткою, якою був засвідчений договір, а оскільки вони підписані не уповноваженою особою та засвідчені неналежною печаткою то не можуть слугувати належним доказом щодо виконання договірних зобов”язань.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення виходячи із наступних мотивів:
Відповідно до ст.526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а при відсутності таких вказівок -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 1002 ЦК України повірений має право на плату за виконання свого обов”язку за договором доручення.
Як встановлено судом, позивач на виконання умов договору передав відповідачу: в серпні 2008 р. 294 219 літрів молока.; у вересні 241 832 літри молока; у жовтні 179 634 літри молока; у листопаді 98 950 літри молока.; у грудні 66 366 літри молока. Факт передачі молока підтверджується Протоколами визначення винагороди, Актами приймання молока коров”ячого від Повіреного Довірителю, які підписані та скріплені печатками сторін та долучені до матеріалів справи.
Розмір узгодженої сторонами винагороди позивача становить в серпні 2008 р. 97 727,49 грн.; у вересні - 82 021,34 грн.; у жовтні - 68 514,12 грн.; у листопаді - 48 784,66 грн.; у грудні - 42 831,66 грн. на загальну суму 339 879,27 грн.
ЗАТ “Галичина” свої зобов”язання по договору щодо виплати винагороди Повіреному виконало не повністю, провівши часткову оплату наданих у серпні 2008 року послуг у розмірі 77 000 грн., чим порушило вимоги п. 3.2 договору, згідно якого Довіритель зобов'язаний виплатити винагороду не пізніше трьох банківських днів з моменту закупівлі молока у третіх осіб та здачі його на молокозавод Довірителя. Винагорода Повіреного виплачується в розмірі вказаному у Протоколі погодження винагороди Повіреного, узгодженого сторонами.
Оскільки відповідач в порушення зазначених норм чинного законодавства та договору свої зобов'язання виконав неналежно, виплату винагороди провів частково, доказів проведення повної виплати винагороди за закупівлю молока суду не надав, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у сумі 262 879,27 грн. підлягають до задоволення в повному обсязі.
Щодо заперечень відповідача про те, що об'єми переданого йому молока та розмір винагороди позивача підтверджені неналежними доказами, зокрема підписані не уповноваженою особою та засвідчені неналежною печаткою відповідача, то суд, відхиляючи їх, зауважує наступне.
Відносини щодо стягнення заборгованості з боржника регулюються ЦК України та ГК України, а Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»регулює відносини щодо ведення бухгалтерського обліку та фінансової світності на підприємстві, а відтак відповідач не може посилатися на цей Закон як на підставу своїх заперечень. Відповідач жодного разу не відмовлявся від переданого позивачем молока, не виставляв йому жодної претензії щодо кількості та якості молока, не повертав та не надсилав позивачу будь-якої вимоги, щодо прийнятого товару . На виконання власних зобов”язань щодо приймання молока від позивача та виплат винагороди для позивача, Відповідач впродовж дії Договору здійснював оплату наданих Позивачем протягом січня-липня 2008 року послуг, що підтверджується виписками по особовому рахунку позивача, що долучені до матеріалів справи.
Оплата відповідачем послуг, наданих позивачем, згідно договору здійснювалася на підставі актів приймання молока коров”ячого та протоколів винагороди повіреного, які були підписані зі сторони відповідача та скріплені його печаткою. Умовами договору не встановлено вимоги щодо підписання вказаних документів зі сторони відповідача лише генеральним директором підприємства та їх засвідчення лише тією печаткою, якою засвідчений Договір доручення.
Крім цього, на підставі актів приймання молока від позивача відповідачем та протоколів винагороди повіреного здійснювалася оплата дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлене протягом серпня-грудня 2008 року молоко.
Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В частині стягнення 3 % річних в розмірі 3 139,16 грн. та інфляційних в розмірі 21 348,91 грн., суд вважає, що розраховані вони відповідно до ст. 625 ЦК України, тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.
Оскільки, спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 526, 625, 1002, 1007 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 36, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд , -
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Галичина” (Львівська область, м. Радехів, вул. Б.Хмельницького, 120, код ЄДРПОУ 25553579) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство “Імені Воловікова” (35433, Рівненська область, Гощанський район, с. Горбаків, вул. Шкільна, код ЄДРПОУ 03775871) суму в розмірі 290 359,01 грн. з них:
- 262 879,27 грн. основного боргу;
- 3 139,16 грн. 3% річних;
- 21 348,91 грн. інфляційні втрати;
- 2 873,67 грн. державного мита;
- 118,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати відповідно ст.116 ГПК України.
Суддя Манюк П.Т.