Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103
Іменем України
19.05.2009
Справа №2-15/1781-2009
За позовом Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» (95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гурзуфська, 5, ідентифікаційний код 20671506)
До відповідача Відкритого акціонерного товариства «Сімферопольський завод будівельних матеріалів» (95023, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Беспалова, 105, ідентифікаційний код 05515306)
Про стягнення 4747,15 грн.
Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко
представники:
Від позивача - Міркін А.Л., довіреність № 18 від 07.08.2008 р., у справі
Від відповідача - не з'явився
Обставини справи: Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Сімферопольський завод будівельних матеріалів» про стягнення 4747,15 грн.
Позивач позовні вимоги підтримав, мотивуючи тим, що відповідно договору № 263 від 02.04.2002 р. на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків в комунальну каналізацію надавав відповідачу послуги на відпуск води із комунального водопроводу і приймання стоків в комунальну каналізацію, однак відповідач обов'язки за договором щодо повної та своєчасної оплати за надані послуги виконував неналежним чином, що призвело до утворення заборгованості у розмірі 3997,01 грн., що стало причиною для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 50,65 грн., інфляційні втрати у розмірі 389,91 грн., пеню у розмірі 309,58 грн.
У судовому засіданні представник позивача надав суду банківську виписку, згідно якої вбачається, що відповідачем було оплачено частину заборгованості у розмірі 1805,41 грн.
Судом вказані докази залучені до матеріалів справи.
Відповідач явку представника у судове засідання жодного разу не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не надав, вимоги суду не виконав, про час та місце розгляду справи був поінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.
За такими обставинами, суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -
02 квітня 2002 року між Сімферопольським виробничим підприємством водопроводно-каналізаційного господарства (Водоканал)(позивач) та Відкритим акціонерним товариством «Сімферопольський завод будівельних матеріалів» (Абонент)(відповідач) укладено|ув'язнений| договір № 263 на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) в комунальну каналізацію.(а.с. 7-8).
Згідно пункту 1.1 статуту Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» є правонаступником Сімферопольського виробничого підприємства водопроводно-каналізаційного господарства на підставі постанови Ради Міністрів Автономної Республіки Крим від 23.11.2005 р. № 540. (а.с. 23-27)
Згідно з пунктом 1 Договору Водоканал бере на себе зобов'язання забезпечувати Абонента питною водою при наявності води в джерелах та здійснювати водовідведення, а Абонент приймає на себе зобов'язання приймати зазначені послуги та своєчасно за них сплачувати.
Згідно з пунктом 3.2 Договору кінцевий розрахунок за отримані послуги з водопостачання та водовідведення здійснюється не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Позивач обов'язки за договором виконував у повному обсязі, що підтверджується підписаним обома сторонами актами виконаних робіт по абоненту № 263 від 29.09.2008 р., від 31.10.2008 р., від 21.11.2008 р., від 23.12.2008 р., від 30.01.2009 р., від 23.02.2009 р. (а.с. 9-18)
На оплату спожитих відповідачем послуг з водопостачання та водовідведення за вищевказаним Договором позивач виставив рахунки № 263 за період з 29.09.2008 р. по 23.02.2009 р. на суму 7949,98 грн. (а.с. 9-18).
Вказані рахунки були отримані відповідачем, про що свідчить особистий підпис уповноваженої особи відповідача у рахунку.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором призвело до утворення кредиторської заборгованості перед позивачем за надані послуги, у розмірі 3997,01 грн. за період з 29.09.2008 р. по 23.02.2009 р., що і стало приводом для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
У судовому засіданні представником позивача були надані платіжні документи, згідно яких вбачається, що відповідачем була погашена сума заборгованості за отримані послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 1805,41 грн. від 17.03.2009 р.
Частина заборгованості у розмірі 1805,41 грн., включеної позивачем до суми позову, була сплачена відповідачем до звернення позивача з позовом до суду про стягнення заборгованості в примусовому порядку. (31.03.2009 р.), отже на момент звернення з позовом до суду у позивача було відсутнє право вимоги на суму в розмірі 1805,41 грн.
Таким чином в цій частині в позові слід відмовити.
Судом встановлено, що відповідач всупереч умовам Договору та вимогам чинного законодавства зобов'язання за договором по оплаті за отримані послуги за водокористування і водовідведення по виставленим позивачем рахункам за період з 29.09.2008 р. по 23.02.2009 р. не виконав належним чином у повному обсязі та своєчасно, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість, яка становить 2191,60 грн., яка встановлена судом, належним чином підтверджена, а тому вона підлягає стягненню з відповідача.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму 3% річних у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов'язань у розмірі 50,65 грн., інфляційні втрати в розмірі 389,91 грн.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Сума інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача за період жовтень 2008 р. - лютий 2009 р. становить 389,91 грн., підтверджується матеріалами справи, а тому підлягає стягненню з відповідача.
Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обов'язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.
Так, відповідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, матеріалам справи підтверджується сума 3% річних у розмірі 50,65 грн. за період з 01.10.2008 р. по 10.03.2009 р., та визнається такою, що підлягає стягненню з відповідача Відкритого акціонерного товариства «Сімферопольський завод будівельних матеріалів».
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 309,58 грн.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Причому, згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Пунктом 3.2 Договору сторони передбачили, що після спливу встановленого договором строку для оплати послуг, Абонент сплачує Водоканалу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення до погашення заборгованості.
Таким чином, заявлена позивачем сума пені у розмірі 309,58 грн. за період з 11.10.2008 р. по 10.03.2009 р. підтверджується матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Сімферопольський завод будівельних матеріалів» (95023, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Беспалова, 105, ідентифікаційний код 05515306) на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» (95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гурзуфська, 5, код ЄДРПОУ 20671506, п/р 2600730131057 в СГУ № 39 ОБУ, м. Сімферополь, МФО 384016) 2191,60 грн. заборгованості, 50,65 грн. 3% річних, 389,91 грн. інфляційних втрат, 309,58 грн. пені, 63,21 грн. державного мита та 73,12 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В частині стягнення заборгованості в розмірі 1805,41 грн. у позові відмовити.
4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.