----------------------------------------------------------------------------------------------------------- РІШЕННЯ
"11" червня 2009 р. Справа № 11/987
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого -судді Довганя К.І., при секретарі Захаровій А.Г. за участю представників сторін: позивача -Голінний А.М. ліквідатор за посадою, першого відповідача -не з'явився, другого відповідача -не з'явився, третього відповідача - Носко Г.О. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Софіївське" до виконавчого комітету Софіївської сільської ради, товариства з обмеженою відповідальністю"Союз-2005" та товариства з обмеженою відповідальністю "Яромир-Агро" про визнання недійсним рішення, визнання недійсним договору та визнання права власності.
Заявлено позов про визнання недійсним рішення першого відповідача визнання від 28.04.2006 р. №4-4, яким оформлено право власності другого відповідача на нежитлові приміщення - нафтосклад та санпропускник, визнання недійсним договору купівлі-продажу вказаного майна від 21.10.2006 р. №7797, укладеного другим та третім відповідачами та визнання за позивачем права власності на це майно.
Позов вмотивовано тим, що оспорюване майно було передано позивачу його засновниками та придбане у свого право попередника -КСП «Софіївське».
Перший та другий відповідачі своїх представників у судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили.
Третій відповідач письмового відзиву на позов суду не подав, а його представник у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив, пославшись на його необґрунтованість та відсутність будь яких доказів, на підтвердження заявлених вимог.
Суд, дослідивши наявні у справі матеріали, заслухавши представника позивача та третього відповідача, встановив наступне.
Позивач відповідно до його статуту був створений 3.12.1999 р. в результаті реорганізації КСП «Софіївське», а його засновниками виступили як правило бувші працівники КСП «Софіївське».
27.10.2006 р. другим та третім відповідачами було укладено договір, відповідно до умов якого останній придбав нежитлові приміщення, у тому числі і оспорювані. Право власності продавця за договором(другий відповідач) підтверджується свідоцтвом на право власності, виданим першим відповідачем на підставі його рішення від 28.04.2006 р. №4-4. Договір посвідчений нотаріально та внесений до державного реєстру.
За приписами «Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно»затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.12.2002 р. оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна проводиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування .
Ст.ст.209, 210, 328, 392, 640, 657, 658 ЦК України містять наступні положення. Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.
Відповідно до приписів ст.. 33 ГПК України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Виходячи з фактичних обставин справи та приписів наведеного вище законодавства суд приходить до наступних висновків.
Договір купівлі-продажу оспорюваного майна відповідає приписам названого вище законодавства, оскільки продавець за договором був власником майна, що було його предметом, договір посвідчено нотаріально та зареєстровано у державному реєстрі.
За таких обставин твердження позивача про невідповідність цього договору Закону не відповідає фактичним обставинам справи.
Оспорюване рішення від 28.04.2006 р. №4-4 прийнято першим відповідачем у відповідності до його повноважень, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування»та «Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно». Інших доказів, які свідчили б про невідповідність Закону цього рішення позивачем суду не надано.
Твердження позивача про законність набуття ним прав власності на оспорювань майно є безпідставним, виходячи з наступного.
Позивачем не подано суду доказів, на підтвердження того, що приміщення нафтоскладу належало його засновникам на правах власності а в подальшому було внесено до його статутного фонду. Акт прийому передачі майна від КСП «Софіївське», на яке посилається позивач, як на підставу набуття прав власності на санпропускник, не може бути такою підставою, виходячи з приписів названого вище законодавства.
За таких обставин суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 49,82 ГПК України, суд -
У позові відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.
СУДДЯ Довгань К.І.