ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 50/260
01.06.09
За позовом Державного підприємства зовнішньоторговельної фірми «Таско-
експорт»
до товариства з обмеженою відповідальністю «М Авітек»
про стягнення 334 804,32 грн.
Суддя Головатюк Л.Д.
Представники:
Від позивача Пастушенко О.Д. (дов. від 21.04.2009)
Від відповідача не з'явився
На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги Державного підприємства зовнішньоторговельної фірми «Таско-експорт»до товариства з обмеженою відповідальністю «М Авітек»про стягнення заборгованості в розмірі 334 804,32 грн. за невиконання зобов'язання за договором купівлі-продажу № 27/03-1/01-03/2/04/38 від 27.03.2008.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.04.2009 порушено провадження у справі № 50/260 та призначено її до розгляду на 27.04.2009.
Представник відповідача в судове засідання 27.04.2009 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. В судове засідання прибув представник позивача, дав пояснення по справі та подав додаткові докази. В зв'язку з неявкою представника відповідача розгляд справи був відкладений на 01.06.2009.
01.06.2009 в судовому засіданні позивач надав додаткові докази та пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання повторно не направив своїх повноважних представників, письмових доказів, відзив на позовну заяву не надав, позовну вимогу по суті і розміру у будь-який інший процесуальний спосіб не заперечив.
Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").
Відповідач клопотань про відкладення розгляду справи та наявності у нього поважних причин щодо неявки у судове засідання не повідомив, що дає підстави визначити причини його неявки до суду неповажними.
Представник позивача заявив клопотання, відповідно до ст.75 ГПК України, про розгляд справи у відсутності відповідача, посилаючись на неявку його до суду та ухилення від проведення розрахунків.
Керуючись ст. 75 ГПК України суд визнав клопотання позивача обґрунтованим, задовольнив його та вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними у справі доказами та матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -
27.03.2008 Державне підприємство „Зовнішньоторгівельна фірма «Таско-експорт»(далі - позивач, продавець за договором) та товариство з обмеженою відповідальністю «М Авітек»(далі -відповідач, покупець за договором) уклали договір купівлі-продажу № 27/03-1/01-03/2/04/38 (далі - договір).
Відповідно до умов п.1.1. зазначеного договору продавець в порядку і на умовах, передбачених договором, зобов'язався передати у власність покупця енергетичне обладнання зазначене у накладній (надалі - майно), а покупець зобов'язався в порядку і на умовах, передбачених договором, прийняти майно і сплатити за нього договірну ціну в порядку, передбаченому договором.
Умовами розділу 2 договору встановлений порядок, строки та розміри здійснення платежів, відповідно до яких договірна ціна майна становить 1 000 000,00 грн. Розрахунки за придбане майно здійснюються покупцем у безготівковій формі в повному обсязі на протязі 5-ти банківських днів з моменту підписання даного договору
Відповідно до положень розділу 3 договору передача майна здійснюється на протязі 4-х місяців з моменту отримання повної попередньої оплати від покупця та оформлюється шляхом підписання уповноваженими представниками сторін відповідної накладної.
Згідно п.п. 4.1.1. та 4.1.2. договору покупець зобов'язався в термін та в порядку передбаченому даним договором сплатити договірну ціну за майно та прийняти його, шляхом підписанням відповідної накладної.
До безпосередніх обов'язків продавця за договором належить обов'язок по передачі покупцеві майна та всіх необхідних технічних документів на протязі 4-х місяців після отримання повної попередньої оплати (п.п. 5.1., 5.2. договору)
Як встановлено судом, на виконання умов договору, позивачем було здійснено 100% попередню оплату на загальну суму 1 000 000,00 грн., про що свідчать належним чином оформлена копія платіжного доручення про оплату товару № 207 від 02.04.2008, яка приймаються судом у якості належного доказу здійснення попередньої оплати позивачем.
Однак, відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства, не виконав в термін до 28.07.2008 взяті на себе зобов'язання по поставці товару позивачу. Проте, відповідач почав частинами повертати відповідачеві грошові кошти, сплачені за договором. Загальна сума повернутих коштів складає 750 300,00 грн., що підтверджується, наявними в матеріалах справи, належним чином засвідченими копіями банківських виписок по рахунку позивача.
З метою досудового врегулювання спору на адресу відповідача було направлено претензію № 01-11/10-130 від 12.02.2009 з вимогою про повернення грошових коштів за непоставлений товар в розмірі 249 700,00 грн., а також позивач повідомив відповідача, що відмовляється від договору. Однак зазначена претензія відповідачем залишена без відповіді та задоволення.
Керуючись положеннями п. 6.3. договору покупець має право відмовитися від договору у разі якщо продавець відмовився передати майно передбачене даним договором.
Таким чином, на дату звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача за вищевказаним договором становить 249 700,00грн.
Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Згідно зі ст.ст. 662 та 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Пунктами 1,2 ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Положеннями ч. 3 ст.612 ЦК України передбачено, що якщо внаслідок прострочення боржником виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 249 700,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за договором купівлі-продажу № 27/03-1/01-03/2/04/38 від 27.03.2009 в сумі 249 700,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за укладеним договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 85 104,32грн. за період прострочення, вказаний в розрахунку.
Згідно ст. 6.1. договору у випадку порушення своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, визначену договором та законодавством України.
Відповідно до умов п. 6.4. вищевказаного договору сторони визначили, що у разі порушення терміну передачі майна продавець сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від договірної ціни за кожний день прострочення.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).
Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
Відповідно до ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Дії відповідача є порушенням вимог п. 6.4. договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», тому позовні вимоги в частині стягнення пені за період прострочення, вказаний в розрахунку, підлягають задоволенню згідно розрахунку позивача в сумі 85 104,32грн.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач відзиву, пояснень та доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита у розмірі 334,80 грн. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Згідно з підпунктом “б” пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” із позовних заяв немайнового характеру, що подаються до господарських судів, державне мито справляється у розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 36 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом ГДПІ України від 22.04.1993 № 15 у випадку об'єднання в одній позовній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру державне мито підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду заяв немайнового характеру.
Згідно з п.2 ст.3 декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" із позовних заяв майнового характеру ставка державного мита встановлюється в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, із позовних заяв немайнового характеру ставка державного мита встановлюється в розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до Указу Президента України від 13.09.1994 № 519/94 "Про збільшення неоподатковуваного мінімуму та ставки прогресивного оподаткування доходів громадян" розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на цей час становить 17,00 грн.
Ціна позову по даній справі становить 334 804, 32 грн., таким чином 1 відсоток ціни позову складає 3348,04 грн. Позивачем же сплачено лише 334,80 грн. У зв'язку з наведеним з відповідача підлягає стягненню в державний бюджет України сума недоплаченого позивачем державного мита в розмірі 3348,04 грн. -334,80 грн. = 3013,24 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «М Авітек»(01103, м. Київ, бульвар Дружби Народів, 32, кв.32, код ЄДРПОУ 32828098) з будь-якого рахунку (виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Державного підприємства” Зовнішньоторгівельна фірма «Таско-експорт» (03680, м. Київ, вул. Трутенко, 2, код ЄДРПОУ 22971632) основний борг в сумі 249700 (двісті сорок дев”ять тисяч сімсот) грн. 00 коп., пеню в сумі 85104 (вісімдесят п”ять тисяч сто чотири) грн. 32 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 334 (триста тридцять чотири) грн. 80 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «М Авітек»(01103, м. Київ, бульвар Дружби Народів, 32, кв.32, код ЄДРПОУ 32828098) з будь-якого рахунку (виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) до Державного бюджету України 3013(три тисячі тринадцять) грн. 24 коп. державного мита.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
6. Копію рішення розіслати сторонам.
Суддя Головатюк Л.Д
Дата підписання рішення 19.06.2009