Запорізької області
20.05.09 Справа № 8/137/09
Суддя Попова І.А.
Позивач
Товариство з обмеженою відповідальністю “Полонія”, м. Запоріжжя
Відповідач
Товариство з обмеженою відповідальністю “Запорізькі лани”, м. Запоріжжя
Суддя
І.А. Попова
Представники
Позивача:
Товстонос Я.В., дов. від 29.12.2008 р.
Відповідача:
Кацило Н.М., дов. від 11.05.2009 р.
Розглядаються позовні вимоги про стягнення з відповідача 45351 грн. основного боргу за договором купівлі-продажу нафтопродуктів № 120 від 04.09.2007 р., 10064 грн. 42 коп. пені, 1258 грн. 04 коп. річних процентів, 4374 грн. 15 коп. втрат від інфляції грошових коштів.
Розгляд справи, призначений на 29.04.2009 р., відкладався до 20.05.2009 р.
Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в судовому засіданні 20.05.2009 р.
Позивач підтримує вимоги з підстав, викладених у позові, в обґрунтування вимог вказує, що на виконання умов договору купівлі-продажу нафтопродуктів № 120, укладеного з відповідачем 04.09.2007 р., за видатковими накладними № РН-0001829 від 01.10.2008 р., № РН-0001870 від 03.10.2008 р. на адресу відповідача поставлено товар на загальну суму 45351 грн., який отримано останнім за довіреністю серії ЯПЛ № 152682 від 03.10.2008 р. Відповідач зобов'язання щодо оплати отриманого товару не виконав, внаслідок чого за останнім склалася заборгованість в сумі 45351 грн., яку позивач просить стягнути з товариства “Запорізькі лани”. Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань згідно п. 5.2 договору позивач просить стягнути з відповідача 10064 грн. 42 коп. пені, нарахованої за період з 02.10.2008 р. по 31.12.2008 р. Також, у відповідності до ст.. 625 ЦК України до стягнення заявлено 1258 грн. 04 коп. річних процентів, нарахованих за період з 02.10.2008 р. по 31.12.2008 р., та 4374 грн. 15 коп. втрат від інфляції грошових коштів за зазначений період.
Відповідач заявлені позовні вимоги не визнав, у відзиві на позов вказує, що пунктами 3.2. та 3.5 договору встановлено, що покупець, тобто ТОВ “Запорізькі лани” здійснює 100% передоплату. При здійсненні спірної поставки, сторони відійшли від умов договору, позивачем була здійснена поставка без попередньої оплати. Тобто відбулася поставка, що регулюється ст.. 530 ЦК України (без визначення строку (терміну) виконання боржником обов'язку”, тому підстави нарахування пені, річних процентів та втрат від інфляції грошових коштів відповідач вважає необґрунтованими. Крім того вказує, що відповідачем у встановлений законом строк проведена часткова оплата поставки на суму 34001 грн. 94 коп., про що свідчать квитанції від 03.10.2008 р. та від 06.10.2008 р. Проте, грошові кошти не надійшли до отримувача, так як у зазначений період у банку, через який здійснювався платіж, був введений мораторій на виплату та призначена тимчасова адміністрація банку. Таким чином, поставка на теперішній час є дійсно не сплаченою по незалежним від ТОВ “Запорізькі лани” причинам. Відповідач не є боржником, що прострочив виконання свого обов'язку, так як своєчасно приступив до його здійснення, направив грошові кошти на оплату поставки. Клопотав про зменшення неустойки та про надання відстрочки виконання рішення суду, оскільки стягнення суми оплати за поставку нафтопродуктів призведе до невиконання підприємством зобов'язань по сплаті податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд встановив, що сторонами по справі 04.09.2007 р. укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 120 за умовами якого позивач зобов'язався передати, а відповідач прийняти та оплатити товар - нафтопродукти. У відповідності до п. 1.2 договору найменування, кількість, асортимент, об'єм, одиниця виміру, ціна товару, дата поставки визначається у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору. Порядок розрахунків узгоджено сторонами п. 3.1 вказаного договору, яким передбачено, що на підставі пред'явленого продавцем рахунку покупцем здійснюється 100 % попередня оплата.
Як свідчать вивчені матеріали, за видатковими накладними № РН-0001829 від 01.10.2008 р., № РН-0001870 від 03.10.2008 р. відповідачу поставлено товар на загальну суму 45351 грн., який отримано останнім, про що свідчать довіреності серії ЯПЛ № 152705 від 01.10.2008 р., № 152682 від 03.10.2008 р., видані уповноваженій особі відповідача.
На оплату переданого товару позивачем товариству “Запорізькі лани” пред'явлено рахунки-фактури № РН-0001829 від 01.10.2008 р. та № РН-0001870 від 03.10.2009 р. В порушення умов договору відповідач в узгоджені строки оплату за поставлений товар не здійснив. Згідно представленого позивачем розрахунку за відповідачем склалася заборгованість в сумі 45351 грн. Як передбачено приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору. Оскільки відповідач не надав суду доказів сплати боргу позивачу, суд вважає, що вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 45351 грн. обґрунтовані, підтверджені доданими розрахунками та матеріалами та підлягають задоволенню.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, вимоги про стягнення втрат від інфляції грошових коштів в розмірі 4374 грн. 15 коп., нарахованих за період з жовтня 2008 р. по січень 2009 р. та 1258 грн. 04 коп. річних процентів, нарахованих за період з 02.10.2008 р. по 31.12.2008 р., суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Вимоги про стягнення пені в розмірі 10064 грн. 42 коп., нарахованої за період з 02.10.2008 р. по 31.12.2008 р. позивач обґрунтовує п. 5.2 договору № 120 від 04.09.2007 р., згідно до якого покупець несе відповідальність за порушення умов договору у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочки. Суд знаходить представлений розрахунок обґрунтованим, вимоги не суперечними ст. 230 - 232 ГК України і положенням Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». Суд користуючись наданим ч. 3 ст. 83 ГПК України правом зменшує розмір штрафних санкцій. Вимоги про стягнення пені задовольняються в розмірі 2000 грн. з урахуванням доводів, викладених відповідачем у відзиві.
Доводи відповідача щодо відсутності його вини внаслідок несвоєчасного здійсн6ення банком доручення клієнта суд вважає необґрунтованими та зазначає, що у разі якщо має місце порушення банком прав відповідача, останній не позбавлений можливості вирішення спірних питань у порядку, передбаченому договором та законом.
По-друге, дійсно, згідно приписів Закону України “про платіжні системи та переказ грошей в Україні” ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. Але, як встановлено в засіданні, відповідач відкликав свої розрахункові документи про здійснення переказу позивача від 03.10.2008 р. та 06.10.2008 р., внаступному і після скасування мораторію у Промінвестбанку розрахунок з позивачем не здійснив. Крім того, за вказаними платіжними дорученнями сума переказу була меншою, ніж борг перед позивачем.
По-третє, нарахування річних процентів та втрат від інфляції грошових коштів відповідно до ст. 625 ЦК України є відповідальністю за порушення грошового зобов'язання, а не санкціями, які має право зменшити суд відповідно до ст.. 83 ГПК України.
Розглянувши клопотання відповідача про надання відстрочки виконання рішення, заявлене відповідно до ст. 121 ГПК України, суд зазначає, що відповідно до ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення має право відстрочити або розстрочити його виконання. За сталою практикою відстрочку або розстрочку може бути надано у випадку наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Даним рішенням суд не встановлює ні строк, ні спосіб виконання рішення. Строк пред'явлення до примусового виконання наказу суду встановлений законодавством у три роки. Наведені відповідачем обставини щодо неможливості виконання зобов'язань по оплаті отриманої продукції суд не вважає винятковими та такими, що ускладнюють виконання рішення для відповідача. Наявність боргових зобов'язань відповідача перед іншими особами не є свідченням ускладнення виконання рішення для відповідача. Крім цього, суд приймає до уваги факти та доводи, викладені боржником та стягувачем та, враховуючи матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, відмовляє в задоволенні заяви про надання відстрочки виконання рішення.
Позовні вимоги задовольняються частково.
Судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, ст.. 193, 232 ГК України, ст.. 526, 625 ЦК України, керуючись ст. ст. 49, 82-84 ГПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізькі лани” (69068, м. Запоріжжя, вул. Брюлова, б. 5, кв. 3, ЄДРПОУ 33921029) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Полонія” (69068, м. Запоріжжя, вул. Іванова, 105, ЄДРПОУ 22143875) 45351 грн. основного боргу, 1258 грн. 04 коп. річних процентів, 4374 грн. 15 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 2000 грн. неустойки, 728 грн. 48 коп. судових витрат.
В іншій частині позову відмовити.
Суддя І.А. Попова
Рішення підписано 02 червня 2009 року.