Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313
Іменем України
25.05.2009
Справа №2-24/1696-2009
За позовом Національного університету Біоресурсів і Природокористування України, (03041 м. Київ, вул. Героїв Оборони, 15; ідентифікаційний код 00493706) в особі Південної філії Національного університету Біоресурсів і Природокористування України «Кримський агротехнологічний університет», ( 95000 АР Крим, м. Сімферополь, смт. Аграрне; ідентифікаційний код 33226768)
До відповідача Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства «Племзавод «Тімірязєво», (96183 АР Крим, Джанкойський район, с. Рощине, вул.. Леніна, 10; ідентифікаційний код 00486712)
Про стягнення 11282,00 грн.
Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова
Від позивача - Івненко З.Т., довіреність № 0115 від 19.01.2009 р.
Від відповідача - не з'явився
Обставини справи: Національний університет Біоресурсів і Природокористування України звернувся з позовом до Господарського суду АР Крим в особі Південної філії Національного університету Біоресурсів і Природокористування України «Кримський агротехнологічний університет» до Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства «Племзавод «Тімірязєво» про стягнення 8200,00 грн. - основного боргу, 967,60 грн. - пені, 574,40 грн. - штрафу.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі - продажу № 2/08 від 03.03.2008 р. щодо повної та своєчасної сплати отриманого за зазначеним договором товару - ячменю на суму 8200,00 грн., що і стало приводом для звернення позивача з позовом до суду про стягнення заборгованості, штрафних санкцій за зазначені порушення за договором, а також штрафних санкцій, передбачених п. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.
У судовому засіданні представник позивача надав змінений розрахунок пені, згідно з яким позивачем був змінений період нарахування пені в порядку п. 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України, а саме нарахована пня за період з 01.05.2008 р. по 31.10.2008 р. у розмірі 664,20 грн.
Частиною 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
За такими обставинами, суд вважає за можливе прийняти до розгляду зменшені позовні вимоги позивача в частині стягнення пені.
Відповідач явку представника жодного разу у судове засідання не забезпечив, вимоги суду не виконав, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином - рекомендованою кореспонденцією.
Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, по справі оголошувалася перерва.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд
03.03.2008 р. між Південною філією Національного університету Біоресурсів і Природокористування України «Кримський агротехнологічний університет» (Продавець) та Сільськогосподарським відкритим акціонерним товариством «Племзавод «Тімірязєво» (Покупець) був укладений договір купівлі - продажу № 2/08 (а.с.33-34).
Пунктом 1.1 Договору передбачено, що Продавець продає, а Покупець покупає ячмінь, далі Товар, у кількості 15 тонн.
Ціна за товар встановлюється у розмірі 1500,00 грн. за одну тонну, у тому числі ПДВ (п. 2.1 Договору).
Загальна сума договору - 22500,00 грн., у т.ч. ПДВ (п. 2.2 Договору).
Оплата за вказаним Договором здійснюється Покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця (п. 2.3 Договору).
Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання зобов'язань сторонами, до 31.12.2008 р. (п. 6 Договору).
З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору на адресу відповідача було поставлено товар - ячмінь у кількості 13,8 тонн на суму 20700,00 грн., що підтверджується накладною № 35 від 04.03.2008 р. (а.с.37).
Відповідачем зазначений товар був отриманий, що підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача у накладній, а також довіреністю на отримання товаро - матеріальних цінностей від 04.03.2008 р. (а.с.38).
Проте, відповідач виконав свої обов'язки за договором щодо оплати отриманого товару лише частково на загальну суму 12500,00 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача, в результаті чого за ним склалася заборгованість за надані послуги у розмірі 8200,00 грн., що і послужило підставою для звернення Національного університету Біоресурсів і Природокористування України в особі Південної філії Національного університету Біоресурсів і Природокористування України «Кримський агротехнологічний університет» із позовом до суду про стягнення вказаної заборгованості в примусовому порядку (а.с.45).
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Оскільки умовами договору не було передбачено строку виконання зобов'язання щодо оплати отриманого товару, позивач стверджує, що пред'явив відповідачу рахунок № 9 від 0.03.2008 р. для сплати отриманого ячменю.
Проте, ані зазначеного рахунку, ані доказів його отримання відповідачем, позивачем суду надано не було, у зв'язку з чим суд не може прийняти посилання позивача на рахунок до розгляду.
У даному випадку слід застосовувати положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, яка передбачає, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.
Така вимога була направлена позивачем на адресу відповідача 10.12.2008 р. за № 1897, однак була залишена відповідачем без уваги (а.с. 39-40).
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Отже, матеріалами справи підтверджено та судом встановлено, що позивачем виконано своє зобов'язання за договором, наданий товар на суму 20700,00 грн., що підтверджено накладною на отримання товару, довіреністю на отримання товаро - матеріальних цінностей, частковою оплатою відповідачем отриманого товару за договором, а також підписаними обома сторонами актом звірки взаєморозрахунків.
Однак відповідач, в порушення норм чинного законодавства, не представив суду доказів виконання свого зобов'язання щодо оплати прийнятого, в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.
Отже, вимоги позивача в частині стягнення з Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства «Племзавод «Тімірязєво» 8200,00 грн. заборгованості зі сплати отриманого товару підтверджуються матеріалами справи та підлягають стягненню з відповідача.
Позивачем на підставі ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України до відповідача застосовані штрафні санкції за прострочення понад тридцять днів у розмірі семи відсотків вартості товару, що складає 574,00 грн.
Крім того, як вбачається зі зміненого розрахунку пені, та з пояснень позивача у судовому засіданні, позивачем із посиланням на п. 4 договору була нарахована пеня у розмірі 664,20 грн. за період з 01.05.2008 р. по 31.10.2008 р.
У судовому засіданні було з'ясовано, що п. 4 договору купівлі - продажу № 2/08 від 03.03.2008 р. передбачено, що у випадку відмови від продажу Товару або його сплати винна сторона сплачує штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.
У судовому засіданні позивач пояснив, що при визначенні зазначеної міри відповідальності сторони мали на увазі саме стягнення пені.
Зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами) ( ст. 213 Цивільного кодексу України).
За такими обставинами суд розглядає вимогу позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 664,20 грн., нарахованої за період з 01.05.2008 р. по 31.10.20087 р. на підставі п. 4 договору.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Причому, згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Як було зазначено, п. 4 договору сторони передбачили, що у випадку відмови від продажу Товару або його сплати винна сторона сплачує штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.
Як було встановлено судом, прострочення зобов'язання щодо оплати отриманого товару за відповідачем сталося після спливу семиденного строку від дня пред'явлення вимоги, тобто з 18.12.2008 р.
Відповідно до зміненого розрахунку пені позивача, останній нараховував пеню за період з 01.05.2008 р. по 31.10.2008 р., проте судом було встановлено, що прострочення зобов'язання щодо оплати отриманого товару сталося з 18.12.2008 р., а отже у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача 664,20 грн. пені, нарахованої за період з 01.05.2008 р. по 31.10.2008 р., слід відмовити через невірний розрахунок останнього позивачем.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 7 % штрафу на підставі п. 2 ст. 231 ГК України, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 22 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.
Зазначеному визначенню поняття суб'єкта господарювання державного сектора економіки відповідає Національний університет Біоресурсів і Природокористування України в особі Південної філії Національного університету Біоресурсів і Природокористування України «Кримський агротехнологічний університет».
Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
З даної норми вбачається, що передбачений нею розмір штрафу за своєю природою є видом неустойки.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).
В силу ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі; провочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Позивач доказів укладення такого правочину не надав, а умови укладеного між сторонами договору № 2/08 від 03.03.2008 р. не містять домовленості сторін щодо нарахування у разі прострочення виконання зобов'язання понад тридцять днів штрафу у розмірі семи відсотків вартості товару, чи взагалі застосування цієї норми закону у відносинах між сторонами.
За такими обставинами, суд відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 574,00 грн. штрафу.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складений та підписаний згідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 29.05.2009 р.
З урахуванням викладеного, керуючись статями 22, 33, 34, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства «Племзавод «Тімірязєво», (96183 АР Крим, Джанкойський район, с. Рощине, вул.. Леніна, 10; ідентифікаційний код 00486712) на користь Національного університету Біоресурсів і Природокористування України, (03041 м. Київ, вул. Героїв Оборони, 15; ідентифікаційний код 00493706) в особі Південної філії Національного університету Біоресурсів і Природокористування України «Кримський агротехнологічний університет», ( 95000 АР Крим, м. Сімферополь, смт. Аграрне; ідентифікаційний код 33226768) 8200,00 грн. - основного боргу, 88,62 грн. державного мита та 102,52 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В частині стягнення 664,20 грн. пені та 574,00 грн. штрафу у задоволенні позову відмовити.
Видати наказ після набуття судовим рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Колосова Г.Г.