01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
09.06.2009 № 42/58
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - не з"явився,
від відповідача - не з"явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ "Макрохім"
на рішення Господарського суду м.Києва від 24.02.2009
у справі № 42/58 (суддя
за позовом ЗАТ "Макрохім"
до ТОВ "Уніпол"
про стягнення боргу, ціна позову 21900,00 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 24.02.2009 у справі №42/58 в позові ЗАТ „Макрохім” до ТОВ „Уніпол” про стягнення 21 900, 00 грн. відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, з посиланням на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Скаржник в апеляційній скарзі наголошує на тому, що ним, дійсно не надано суду довіреності №346655 від 19.05.2008 на отримання товарно - матеріальних цінностей за видатковою накладною №М0021268 від 26.05.2008, оскільки відповідачем було обіцяно надіслати її якомога швидше поштою, але позивач її так і не отримав.
В наданій суду позивачем видатковій накладній, якою він підтверджує передачу відповідачу товару, є підпис уповноваженої особи відповідача і його розшифровка.
На думку позивача, відповідно до статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” вказана накладна є належним первинним документом і достатнім доказом здійснення поставки.
Також скаржник зазначає, що місцевий господарський суд не взяв до уваги клопотання позивача щодо необхідності проведення звірки взаєморозрахунків між сторонами та витребування у відповідача додаткових доказів, необхідних для об'єктивного вирішення спору, що, на думку позивача, мало б підтвердити факт прийняття відповідачем товару.
Ухвалою від 03.04.2009 розгляд апеляційної скарги було призначено на 28.04.2009р.
28.04.2009 представник відповідача в судове засідання не з'явився, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 19.05.2009 та витребовано додаткові докази.
19.05.2009 представники сторін в судове засідання з'явились: позивач підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та задовольнити позов, а відповідач заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Судовою колегією було оголошено перерву в судовому засіданні до 09.06.2009.
В судове засідання 09.06.2009 представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать підписи представників сторін на розписці (а.с. 48).
Враховуючи те, що представники сторін належним чином повідомлені, судова колегія ухвалила розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників сторін.
Розглянувши апеляційну скаргу в судових засіданнях 28.04.2009, 19.05.2009 та 09.06.2009, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні 19.05.2009, судовою колегією встановлено наступне:
Між ЗАТ „Макрохім” (продавець) та ТОВ „Уніпол” (покупець) існувала усна домовленість, відповідно до якої продавець зобов'язався поставити товари, а покупець зобов'язався отримати та оплатити даний товар.
16.04.2009 позивачем відповідачу було виставлено рахунок - фактуру № М0017814 на суму 29 200, 00 грн. за пентаєритрит 95% в кількості 2 000, 00 кг., по ціні 12, 167 за 1 кг.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання даної домовленості поставив відповідачу товар на загальну суму 21 900, 00 грн. в кількості 1 500, 00 кг., згідно видаткової накладної №М0021268 від 26.05.2008, яка була підписана повноважним представником відповідача за довіреністю №346655 від 19.05.08 (копія видаткової накладної міститься в матеріалах справи).
Відповідач поставлений товар не оплатив.
Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 174 ГК України господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Як передбачено статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Частина 1 статті 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Тобто, зважаючи на вищезазначені норми чинного законодавства, між сторонами виник правочин, а саме, позивачем було передано, а відповідачем прийнято товар, і, отже, відповідач взяв на себе обов'язок розрахуватись за нього.
Відповідно до статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, а також провочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. (стаття 206 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Таким чином, між позивачем та відповідачем був укладений договір у спрощеній формі шляхом прийняття до виконання замовлення відповідача.
Відповідно до частини 2 статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
16.12.2008 позивач направив відповідачу лист №2725 з вимогою погашення суми заборгованості за поставлений товар протягом семи календарних днів з дня отримання листа.
Даний лист був отриманий відповідачем 26.12.2008, що підтверджено повідомленням про
вручення поштового рекомендованого відправлення (копія знаходиться в матеріалах справи).
Відповідач на зазначену вимогу відповіді не надав, за поставлений товар не розрахувався, у зв'язку з чим, позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом.
Позовні вимоги про стягнення з відповідача 21 900, 00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з наступних підстав:
Згідно пунктів 1 та 2 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.
Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як зазначає позивач в позовній заяві, відповідач за товар, поставлений згідно видаткової накладної № М0021268 від 26.05.2008, не розрахувався, чим заборгував позивачу 21 900, 00 грн.
На підтвердження поставки товару позивач посилається на видаткову накладну №М0021268 від 26.05.2008, за якою товар було отримано представником відповідача Литвиненко В.А. за довіреністю № 346655 від 19.05.2008.
Оригіналу довіреності № 346655 від 19.05.2008 суду першої інстанції позивач не надав, оскільки, як зазначено в апеляційній скарзі, під час поставки відповідач довіреності позивачу не передав.
Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. N 99, бланки довіреностей (додаток 1) видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей (додаток 2), який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною.
Згідно з абзацом 3 пункту 10 вищевказаної Інструкції, про використання довіреності або повернення невикористаної довіреності у журналі реєстрації довіреностей робиться відмітка про номери документів (накладних, актів тощо) на одержані цінності або про дату повернення довіреності. Повернуті невикористані довіреності гасяться надписом "невикористана" і зберігаються протягом строку, встановленого для зберігання первинних документів.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2009 зобов'язано відповідача надати суду такі документи:
- пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою з підписами керівника і головного бухгалтера ТОВ „Уніпол” Журнал реєстрації довіреностей за 2008 рік (оригінал журналу - для огляду та належним чином завірену копію сторінки, на якій зареєстрована довіреність № 346655 від 19.05.2008 - для долучення до матеріалів справи);
- рахунок-фактуру №М0017814 від 16.04.2008 (оригінал- для огляду, належним чином завірену копію - для долучення до матеріалів справи), посилання на яку є у видатковій накладній № М0021268 від 26.05.2009.
На виконання ухвали суду відповідачем було надано витяг з журналу реєстрації довіреностей (ф. №М-3), відповідно до якого Литвиненко В.А. 19.05.2008 було видано довіреність №346655 на отримання товару „пента” від „Макрохім” та зазначено, що довіреність використана на підставі документа № М0019796.
Також відповідач надав належним чином завірену копію видаткової накладної.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України „Про бухгалтерській обліт та фінансову звітність в України” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (стаття 1 Закону України „Про бухгалтерській обліт та фінансову звітність в України”)
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України „Про бухгалтерській обліт та фінансову звітність в України”).
Як вбачається з видаткової накладної № М0021268 від 26.05.2009 вона містить всі необхідні реквізити, передбачені статтею 9 вищевказаного закону.
Отже, видаткова накладна відображає наявність господарської операції по здійсненню поставки товару від ЗАТ „Макрохім” до ТОВ „Уніпол”.
Вищевказані обставини підтверджують те, що ТОВ „Уніпол” отримало від ЗАТ „Макрохім” товар за видатковою накладною № М0021268 від 26.05.2009.
На підтвердження заборгованості відповідача перед позивачем сторони також надали суду апеляційної інстанції акт звірки взаєморозрахунків від 13.03.2009, який з обох сторін підписаний директорами і головними бухгалтерами та скріплений печатками підприємств (оригінал знаходиться в матеріалах справи).
З даного акту вбачається, у відповідача перед позивачем існує заборгованість в сумі 21 900, 00 грн., яка виникла на підставі рахунку-фактури № М0017814 від 16.04.2008 та Видаткової накладної № М0021268 від 26.05.2008, яка не була погашена відповідачем на день пред'явлення позову.
Підписавши акт звірки взаєморозрахунків, відповідач визнав за собою борг перед позивачем.
В зв'язку з вищезазначеним, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 21 900, 00 грн. основного боргу, слід визнати обґрунтованими та такими, що доведені матеріалами справи.
Судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції неповного з'ясовано обставин, що мають значення для справи, з наступних підстав:
Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.02.2009 у справі № 42/58 призначено справу до розгляду на 24.02.2009, зобов'язано відповідача надати суду відзив на позовну заяву.
24.02.2009 представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є: нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та неподання витребуваних доказів.
Судом першої інстанції рішення було прийнято в першому судовому засіданні, не зважаючи на те, що відповідач в судове засідання не з'явився, витребувані ухвалою суду матеріали не надав.
Також судова колегія звертає увагу на те, що в матеріалах справи було недостатньо доказів для всебічного, повного та об'єктивного вирішення спору, а у видку коли зібраних у справі доказів недостатньо і можливість їх одержання не вичерпана (стаття 38 ГПК України), суд повинен був запропонувати сторонам, подати додаткові докази, а в разі виникнення у них труднощів за їх клопотанням сприяти у витребуванні таких доказів і залежно від необхідного для цього часу міг оголосити перерву, відкласти розгляд справи, а у випадках, передбачених законом, зупинити провадження в справі (така ж правова позиція викладена в пункті 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 1990 № 9 „Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції”), що судом першої інстанції зроблено не було.
Крім того, за приписами частини першої статті 38 ГПК України за недостатності поданих сторонами доказів господарський суд зобов'язаний витребувати документи і матеріали, необхідні для вирішення спору. З огляду на викладені вимоги ГПК господарський суд не лише вправі, а й повинен з'ясувати усі обставини справи, що входять до предмета доказування в ній та мають значення для її розгляду, хоча б сторони та інші учасники судового процесу й не посилалися на відповідні обставини (пункт 12 інформаційного листа від 20.10.2006 № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року").
Господарський суд м. Києва не поставив на свій розгляд і не дослідив усіх передбачених нормою матеріального права юридичних чи доказових фактів, наявність або відсутність яких вплинула б на вирішення спору. Таким чином, неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, призвело до прийняття неправильного рішення.
Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва від 24.02.2009 у справі № 42/58 не відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, а отже підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позову в повному обсязі. Апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд-
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Макрохім” задовольнити.
Рішення Господарського суду м. Києва від 24.02.2009 у справі № 42/58 - скасувати та прийняти нове рішення, яким:
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Уніпол” (02660, м. Київ, вул. Червоноткацька, 61, код ЄДРПОУ 35357631) на користь Закритого акціонерного товариства „Макрохім” (02002, м. Київ, вул. Луначарського, 4, код ЄДРПОУ 24720905) 21 900, 00 грн. - боргу, 219, 00 грн. - державного мита та 118, 00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Уніпол” (02660, м. Київ, вул. Червоноткацька, 61, код ЄДРПОУ 35357631) на користь Закритого акціонерного товариства „Макрохім” (02002, м. Київ, вул. Луначарського, 4, код ЄДРПОУ 24720905) 109, 50 грн. - державного мита за подання апеляційної скарги. Видати наказ.
Видачу наказів доручити Господарському суду м. Києва.
Матеріали справи № 42/58 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова може бути оскаржена протягом одного місяця до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя
Судді