02.06.2009 Справа № 17/27
Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого судді Ушак І.Г. у відкритому судовому засіданні розглянув справу за позовом Горінчівського сільського споживчого товариства, с. Горінчово Хустського району до Монастирецької сільської ради, с. Монастирець Хустського району
за участю представників:
позивача -Штець В.І., представник за довіреністю;
відповідача - Горват Ю.А., голова сільської ради, Довгій Л.В., представник за довіреністю;
СУТЬ СПОРУ: про визнання недійсним та скасування рішення Монастирецької сільської ради № 3 від 4.06.1996р. „Про часткову відміну рішення п'ятої сесії Монастирецької сільської ради від 08.11.1995 року „Про видачу державного акта на право постійного користування землею Горінчівському сільському споживчому товариству Хустської РССТ” (далі -оспорюване рішення)
Позивач звернувся до суду із наведеними вимогами, а представник його у ході судового розгляду наполягає на їх задоволенні, посилаючись на те, що з прийняттям оспорюваного рішення позивача позбавлено права користування земельною ділянкою, що була надана йому у постійне користування відповідно до раніше прийнятого рішення відповідача та щодо якої видано державний акт на право користування серії ІІ-ЗК № 000448. Про прийняття оспорюваного рішення позивачеві стало відомо при підготовці матеріалів та технічної документації у зв'язку з наміром продажу належного йому на праві власності об'єкту нерухомості розташованого на спірній земельній ділянці, тому вважає, що строк звернення до суду з даним позовом ним не пропущено.
Відповідач письмовим відзивом та його представники у ході судового розгляду справи заперечують проти позову, вважаючи вимоги позивача безпідставними, а оспорюване рішення законним та прийнятим правомірно. Пояснюють, що причиною прийняття оспорюваного рішення послугувало помилкове включення до державного акту позивача окремих ділянок, зокрема, на яких розміщено колишній гараж сільської ради, пролягає дорога до будинків жителів села тощо. Вважають строк позовної давності таким, що сплив, оскільки в роботі сесії сільської ради, на якій було прийнято оспорюване рішення, приймала участь депутат сільської ради Якубишин Ю.М., що працювала на той час продавцем у Горінчівському ССТ, отже - останньому було відомо про існування оспорюваного рішення з моменту його прийняття.
У судовому засіданні оголошувалася перерва з 27.05.09 до 11-ї год. 2.06.09.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у ході судового розгляду, керуючись законом, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та визнання недійсним оспорюваного рішення відповідача.
При цьому суд виходив з наступного.
Спірні відносини сторін у даній справі виникли із прийняттям оспорюваного у даній справі рішення відповідача від 4.06.96р. № 3 „Про часткову відміну рішення п'ятої сесії Монастирецької сільської Ради народних депутатів 8.11.1995 року „Про видачу державного Акту на право постійного користування землею Горінчівському сільському споживчому товариству Хустської РССТ” (далі -рішення від 8.11.95р.).
Оспорюваним рішенням відповідач відмінив власне рішення від 8.11.95р. (п. 1) та припинив дію державного акту на право користування землею Горінчівським ССТ (державний акт № 000448) (п. 2). За текстом преамбули оспорюваного рішення, останнє прийнято на підставі інформації землевпорядника сільської ради про „...неточності схеми-абриси земельних ділянок торгових точок Горінчівського ССТ...” та у зв'язку з помилковим включенням працівниками Укрземпроекту до державного акту земель, на яких розташований гараж сільської ради.
Позивач оспорює та просить визнати недійсним дане рішення, вважаючи його незаконним та таким, що порушує його права як землекористувача.
Підставами визнання судом акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акту недійсним є також порушення, у зв'язку з прийняттям відповідного акту, прав та охоронюваних законом інтересів - позивача у справі.
Наведені правовідносини регулюються чинними станом на час прийняття оспорюваного рішення Земельним кодексом України, 1991р. (далі -ЗК України), Законом України „Про місцеві ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування” (далі - Закон).
За змістом п. 17 ст. 18 Закону до компетенції місцевих рад віднесено питання регулювання земельних відносин відповідно до законодавства; за змістом ст. 9 ЗК України до повноважень сільських рад у галузі земельних відносин на їх території належать, зокрема, передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування; припинення права власності, права користування земельною ділянкою.
Статтями 27, 29 ЗК врегульовано питання припинення права користування земельною ділянкою та порядок такого припинення. Так, припинення права користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі добровільної відмови; закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; припинення діяльності підприємства; систематичного невнесення земельного податку; нераціонального використання земельної ділянки; використання її способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів; використання землі не за цільовим призначенням; невикористання земельної ділянки; вилучення земель у випадках, передбачених ст.ст. 31, 32 цього кодексу. На підставі рішення відповідної ради припинення права користування земельною ділянкою може здійснюватися лише у разі добровільної відмови землекористувача за його заявою, в інших випадках - місцевим радам з питанням про припинення права землекористування належить звертатися з позовом до суду.
У ході судового розгляду справи встановлено, що оспорюване рішення відповідача прийнято стосовно земельної ділянки, яка відповідно до рішення відповідача від 8.11.95р. та державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ЗК № 000448 від 4.01.96р. перебувала у правомірному постійному користуванні Горінчівського ССТ Хустської РССТ цільовим призначенням для розташування торгових об'єктів. На цій ділянці розташовано кілька об'єктів нерухомості, частина з яких була відчужена в 1997, 1998 роках, у зв'язку з чим сільською радою внесено відповідні зміни в землекористуванні шляхом зазначення їх у державному акті позивача.
Проаналізувавши вищенаведене законодавство, фактичні обставини справи, оспорюване рішення відповідача, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що відповідач оспорюваним рішенням припинив право позивача на користування землею за відсутності передбачених законом підстав для припинення землекористування та з порушенням встановленої процедури припинення землекористування та власної . Таким чином, встановлено, що оспорюване рішення не відповідає вимогам чинного законодавства та визначеній законом компетенції відповідача, порушує право позивача на користування наданою йому земельною ділянкою, що є підставою для визнання судом цього рішення недійсним. Наведеним спростовується твердження відповідача про законність прийнятого рішення.
У ході судового розгляду встановлено та не спростовано відповідачем, що про існування оспорюваного рішення позивачу стало відомо в 2009р. при підготовці до продажу належного йому на праві власності об'єкту нерухомості розташованого на спірній земельній ділянці, тому строки звернення до суду з питанням його оскарження не пропущені. При цьому, суд не приймає до уваги позицію відповідача щодо спливу позовної давності з посиланням на участь у сесії сільської ради, на якій було прийнято оспорюване рішення, продавця Горінчівського ССТ, оскільки останній не є посадовою особою та/або уповноваженою особою відповідача і був присутній на сесії як депутат сільської ради. Отже за наведених обставин спростовується твердження відповідача про те, що позивачеві було відомо про прийняття оспорюваного рішення.
За таких обставин порушене з прийняттям оспорюваного рішення право позивача на користування наданою земельною ділянкою підлягає захисту відповідно до приписів ст. 152 Земельного кодексу України, 2001р. шляхом визнання недійсним цього рішення.
За змістом ст.ст. 44-49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати сплачені позивачем за розгляд справи судом належить відшкодувати за рахунок відповідача.
Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 9, 27, 29 Земельного кодексу України, 1991р., ст. 152 Земельного кодексу України, 2001р., ст.ст. 18 Закону України „Про місцеві ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування”, ст.ст. 256, 257, 260, 261 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4-3, 33, 43, 44-49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України,
суд вирішив:
1. Позов задоволити повністю.
1.1 Визнати недійсним та скасувати рішення Монастирецької сільської ради №3 від 14.06.1996р. „Про видачу державного акту на право постійного користування землею Горінчівському сільському споживчому товариству Хустської РССТ”.
Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Ушак І.Г.