Україна
Харківський апеляційний господарський суд
"02" червня 2009 р. Справа № 60/180-08
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Кравець Т.В.., судді Гончар Т.В., судді Терещенко О.І.
при секретарі Бухановій Т.А.
за участю представників сторін:
позивача -не прибув
відповідача -не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Лозівський молочний завод” (вх. № 791Х/2-5)
на рішення господарського суду Харківської області від 03.03.2009 року по справі № 60/180-08 (суддя Чистякова І.О.)
за позовом Приватного підприємства “Ельба-Інвест”, м. Київ
до Закритого акціонерного товариства “Лозівський молочний завод”, м. Лозова
про стягнення 143219,73 грн., -
встановила:
У грудні 2008р. Приватне підприємство "Ельба-Інвест" звернулося до господарського суду і після зменшення позовних вимог просило стягнути з відповідача - основної суми заборгованості -50000,00 грн., пені у сумі 14042,19 грн. та 3% річних - 1838,83 грн. Обґрунтовуючи вимоги, позивач послався на те, що на підставі договору про надання охоронних послуг № 489 від 01.10.2007 р. ним було надано відповідачу послуги по охороні об'єкту за адресою: вул. Червоногвардійська, 45-а, м. Лозова, Харківської області, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг), однак відповідач не виконував свої договірні зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати послуг охорони на протязі всього періоду дії договору, внаслідок чого виникла вищезазначена сума заборгованості і нараховано пеню та 3% річних від простроченої суми заборгованості.
Рішенням господарського суду Харківської області від 03.03.2009 року по справі № 60/180-08 було повністю задоволено позов ПП “Ельба-Інвест” і стягнуто на його користь з ЗАТ “Лозівський молочний завод” заборгованість в сумі 50000,00 грн., пеню в сумі 14042,19 грн., три відсотка річних в сумі 1838,83 грн., витрати по сплаті держмита в сумі 1432,20 грн. та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. Суд мотивував своє рішення обґрунтованістю позовних вимог.
В апеляційній скарзі ЗАТ “Лозівський молочний завод” порушує питання про скасування зазначеного рішення і прийняття нового, яким в задоволенні позовних вимог ПП “Ельба-Інвест” про стягнення на його користь з ЗАТ “Лозівський молочний завод” пені в сумі 14042,19 грн. та три відсотка річних в сумі 1838,83 грн. відмовити, не зазначивши яке рішення прийняти в частині стягнення боргу, та просить стягнути з ПП “Ельба-Інвест” на його користь понесені витрати на оплату держмита за подачу апеляційної скарги в сумі 716,10 грн. Свої вимоги обґрунтовує неправомірністю та безпідставністю нарахування штрафних санкцій в розмірі 15881,02 грн. (пені та 3% річних). Разом з тим, не використав свого диспозитивного права на участь у судовому засіданні, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 004144 від 06.05.2009р., яке мається в матеріалах справи.
01.06.08р. заявник апеляційної скраги надіслав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв*язку з терміновим службовим відрядженням на час призначення судового засідання.
Колегія суддів дійшла висновку про залишення без задоволення заявлене клопотання та визнала за можливе розгляд справи за апеляційною скаргою здійснити у відсутність представників сторін за наявними у справі документами, оскільки у матеріалах справи достатньо документів, щоб розглянути апеляційну скаргу по суті без участі представників сторін, сторони не були позбавлені права надати суду апеляційної інстанції додаткові письмові докази в обґрунтування своїх вимог і заперечень та мали на це достатньо часу.
Позивач, ПП “Ельба-Інвест”, у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення. Вважає доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі необґрунтованими та не підлягаючими задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та прийнятим у відповідності з нормами чинного законодавства. Разом з тим, в судове засідання не з'явився, про причини неявки Харківський апеляційний господарський суд не сповістив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 004144 від 04.05.2009р., яке мається в матеріалах справи.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що у матеріалах справи достатньо документів, щоб розглянути апеляційну скаргу по суті без участі представників сторін, оскільки вони мали можливість скористатись своїми правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як видно з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції 01.10. 2007 року між позивачем та відповідачем був укладений договір про надання охоронних послуг № 489 (далі -договір), згідно з п.1.1. якого відповідач передає, а позивач приймає під охорону об"єкт, вказаний в дислокації (додатку № 1 до договору).
Відповідач прийняв на себе зобов'язання щомісячно здійснювати оплату за надані послуги до 05 числа місяця, наступного за звітним. Оплата здійснюється в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача без попереднього надання позивачем рахунка для здійснення оплати. Відповідач зобов"язався оплатити позивачу за охоронні послуги незалежно від факту підписання чи не підписання сторонами Акту наданих послуг (розділ 7, п. 7.2.1. договору).
Пунктом 7.1. договору сторони встановили, що сума договору складає 17 900 грн. щомісячно, яка включає 14916,67 грн. та 20% ПДВ - 2983,33 грн.
З 01.01.2008 року ціну договору було встановлено в сумі 29000,00 грн. на місяць, внаслідок зміни вартості охоронних послуг, про що свідчать: додаткова угода до договору підписана сторонами 03.01.2008 р. та додаток № 1 до договору від 10.10.2007 р.; З 04.02.2008 р. ціна договору - 34000,00 грн. на місяць, внаслідок включення до дислокації постів 1 цілодобового поста охорони, що відображено в додатковій угоді до договору від 04.02.2008 р.; З 07.02.2008 р. ціна договору - 39000,00 грн. на місяць, внаслідок включення до дислокації постів 1 цілодобового поста охорони, про що свідчить додаткова угода до договору від 04.02.2008 р.; З 10.03.2008 р. ціна договору - 43000,00 грн. на місяць, внаслідок включення до дислокації постів 1 денного поста охорони, про що свідчить додаткова угода до договору від 06.03.2008 р.; 3 10.04.2008 року ціна договору - 46500 грн. на місяць, внаслідок зміни вартості охоронних послуг, про що свідчать: додаткова угода до договору підписана сторонами 10.04.2008 р.; З 01.08.2008 р. ціна договору - 41000,00 грн. на місяць, внаслідок виключення з дислокації постів 1 цілодобового поста охорони, про що свідчить додаткова угода до договору від 1 серпня 2008 р.
01.11.2008 р. договір розірвано за взаємною згодою сторін, про що свідчить додаткова угода до договору підписана сторонами 09.10.2008 року та акт зняття постів.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, що підтверджується актами здачі-приймання робіт, та не заперечується відповідачем. Однак, відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором, внаслідок чого станом на день подання позову-11.12.2008 р. виникла заборгованість в сумі 127338,71 грн.
Після звернення позивача з позовом, відповідач частково сплатив суму основної заборгованості в сумі 77338,71 грн., про що повідомив суд і що підтверджується виписками з банку по рахункам, які долучені судом до матеріалів справи. Заборгованість відповідача за надані позивачем охоронні послуги склала 50000,00 грн., яка визнана судом першої інстанції обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.
З такими висновками погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.
Так, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Такими чином за невиконання в повному обсязі зобов'язань за вищевказаними договорами-надання відповідачу послуги по охороні об'єкту за адресою: вул. Червоногвардійська, 45-а, м. Лозова, Харківської області, останній повинен відшкодувати позивачу заборгованість у сумі 50000,00 грн.
Рішення суду першої інстанції від 03.03.2009р. в частині стягнення боргу в сумі 50000,00 грн. залишається без змін.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки, передбачені ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України,
Пунктом 7.4. договору сторони встановили, що у разі, якщо відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання щодо здійснення обов'язкової і повної оплати послуг позивача в строки, передбачені договором (п.7.2.1.договору), відповідачу нараховується пеня в розмірі подвійної ставки НБУ від простроченої суми оплати за кожний день прострочення.
За змістом ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки зобов'язання за вищевказаним договором відповідачем своєчасно виконані не були, йому нараховано пеню в сумі 14042,19 грн. та 3% річних, що становить суму - 1838,83 грн., з чим погодився суд першої інстанції і позовні вимоги в цій частині задовольнив.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо нарахування 3% річних, що становить суму - 1838,83 грн.
Рішення суду в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі - 1838,83 грн., залишається без змін.
Однак, в частині стягнення пені в сумі 14042,19 грн., нарахованої на борг з січня 2008р. по жовтень 2008 р. суд вірно виходив з приписів норм ч. 1 ст. 230 ГК України, згідно якої учасник господарських відносин зобов'язаний сплачувати у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).
Сплата пені на користь одержувачів коштів за прострочення платежу в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін передбачена ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня.
Вірно пославшись на приписи ч. 6 ст. 232 ГК України, яка передбачає порядок застосування штрафних санкцій, суд не перевірив відповідність нарахування позивачем пені вимогам ч. 6 вказаної статті Кодексу. Невірне застосування судом вказаної норми права привело до прийняття помилкового рішення в частині стягнення пені, оскільки вона нарахована поза строки , визначені ч. 6 ст. 232 ГК України, тому рішення в цій частині не відповідає чинному законодавству.
При цьому при розгляді даного спору слід враховувати положення ч. 2 ст. 9 ЦК України, ст. 7, ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України відповідно до яких особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України, а майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Це стосується положень про позовну давність.
Виходячи з приписів п.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.
Отже, господарський суд Харківської області не надав необхідну оцінку нормам ЦК України і ГК України та не врахував, що за вищезазначеними нормами закону нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, оскільки інше не встановлено договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином нарахування пені за прострочення зобов'язань за період з січня 2008р. по травень 2008 року, в розмірі 7077,84 грн. припинилося на момент звернення із позовом -18.12.2008 року.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що господарський суд дійшов помилкового висновку про правомірність вимог позивача в частині стягнення пені в сумі 14 042,19 грн., тому є підстави для задоволення апеляційної скарги частково, рішення підлягає скасуванню в частині стягнення з відповідача 7077,84 грн. пені і в цій частині позовних вимогах позивачу слід відмовити.
Наведені в апеляційній скарзі доводи, що з 09.10.2008 року сторони не вважають себе пов'язаними жодними зобов'язаннями та претензій одна до одної не мають (тобто всі зобов'язання, претензії, в тому числі відповідальність, яка виникла у сторін один до одного по договору № 489 від 01.10.2007 року про надання охоронних послуг, оскільки з 09.10.2008 року втрачають свою силу, бо сторони самі зазначили це в Додатковій угоді від 09.10.2008 року про припинення дії зазначеного договору), а тому Товариство не повинно було сплачувати ПП «Ельба-Інвест»ні суми основного боргу, ні суми нарахованих штрафних санкції спростовуються наступним.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач визнав існування заборгованості в сумі 50000,00 грн. та просив суд долучити до матеріалів справи копії банківських виписок, які підтверджують часткову сплату заборгованості (а.с.130, т. 1).
Крім того, п. 3 акту зняття постів від 13.10.2008 року (а.с. 129, т. 1) сторони підтвердили припинення дії договору, крім частини проведення замовником остаточних розрахунків з охороною по даному договору. Тобто і в Додатковій угоді від 09.10.2008 року і в Акті від 13.10.2008 року сторони чітко зазначили що дія договору припиняється саме з 01.11.2008 року, а не з 09.10.2008 року як стверджує відповідач, і відповідно між сторонами до 01.11.2008 року існували зобов'язання визначені договором.
А згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться. У відповідності до ч. І ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Аналогічні положення містяться в ч. І ст. 230 ГК України. Згідно ч.2. ст. 625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити йому № 3% річних від простроченої суми.
Безпідставними є і доводи відповідача, що позивач всупереч умовам п.7.7. договору двічі у 2008 році підвищив вартість охоронних послуг, оскільки п.7.7. договору передбачає зміну вартості послуг охорони з ініціативи позивача за письмовою згодою відповідача. Фактично зміна ж вартості охоронних послуг у 2008 році відбувалась за згодою сторін про що і були підписані відповідні угоди до договору, які є дійсними.
Судові витрати підлягають перерозподілу пропорційно задоволеним вимогам на підставі ст. 49 ГПК України та стягненню їх на користь сторони, вимоги якої задоволені.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 34, 43, 49, 99, 101, п. 2 ст.103, п 4 ч.1 ст.104, 105 ГПК України, -
постановила:
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Лозівський молочний завод” задовольнити частково.
Рішення господарського суду Харківської області від 03.03.2009 року по справі № 60/180-08 скасувати в частині стягнення з Закритого акціонерного товариства “Лозівський молочний завод” - 7 077,84 грн. пені.
Прийняти нове рішення, яким відмовити Приватному підприємству “Ельба-Інвест”в задоволенні в цій частині позовних вимог.
В решті позовних вимог рішення залишити без змін.
Стягнути з Приватного підприємства “Ельба-Інвест” (03057, м.Київ, вул. Молдавська, 2, офіс 55, код ЄДРПОУ 31808088, р/р 26005110720980 БАНК „ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ", ТОВ, м. Київ, МФО 300131) на користь Закритого акціонерного товариства “Лозівський молочний завод” (64600, Харківська область, м. Лозова, вул. Червоноарміиська, 45-А, код ЄДРПОУ 00447310, р/р № 260050070119 в ВАТ „Райффайзен Банк Аваль", м.Харків, МФО 350589) 1361,43 грн. державного мита за подання позовної заяви та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Стягнути з Приватного підприємства “Ельба-Інвест” (03057, м.Київ, вул. Молдавська, 2, офіс 55, код ЄДРПОУ 31808088, р/р 26005110720980 БАНК „ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ", ТОВ, м.Київ, МФО 300131) на користь Закритого акціонерного товариства “Лозівський молочний завод” (64600, Харківська область, м. Лозова, вул. Червоноарміиська, 45-А, код ЄДРПОУ 00447310, р/р № 260050070119 в ВАТ „Райффайзен Банк Аваль", м.Харків, МФО 350589) 70,78 грн. державного мита, сплаченого за подання апеляційної скарги.
Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом місяця до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Кравець Т.В.
Судді Гончар Т.В.
Терещенко О.І.
Повний текст постанови підписано 02 червня 2009 року