79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
21.05.09 Справа№ 31/40
Господарський суд Львівської області, розглянувши матеріали справи
за позовом:
Товариства з обмеженою відповідальністю „Надзбруччя хліб”, смт. Підволочинськ Тернопільської області
до відповідача:
Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгова компанія „Інтермаркет”, м. Львів
про:
стягнення 94408,28 грн.
Суддя: Артимовч В.М.
Артимович В.М.
При секретарі: Митник М.Б.
Митник М.Б.
Представники
від позивача:
Якимів У.М. -представник;
від відповідача:
не з'явився.
Представнику позивача роз'яснено права і обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України, в тому числі право заявляти відводи. У відповідності до ст. 81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу не здійснювалась, про що сторона подала відповідне клопотання.
Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю Надзбруччя хліб”, смт. Підволочинськ Тернопільської області, надалі -позивач, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгова компанія „Інтермаркет”, м. Львів, надалі -відповідач, про стягнення 94408,28 грн., в тому числі 91893,19 грн. основного боргу, 2235,64 грн. пені, 279,45 грн. трьох процентів річних.
Ухвалою суду від 30.03.2009 р. про порушення провадження у справі розгляд справи призначено на 29.04.2009 р.
В судове засідання 29.04.09 року сторони не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконали.
В судове засідання 21.05.2009 р. прибув лише представник позивача, який підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові. Відповідач в судове засідання не з'явився, відзиву на позов не подав, проти позовних вимог не заперечив, доказів оплати боргу не представив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.
Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами згідно вимог ст. 75 ГПК України.
В судовому засіданні 21.05.2009 р. згідно норми ст. 85 ГПК України за згодою позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення виготовлений, оформлений та підписаний 26.05.2009 р.
Розглянувши документи і матеріали, подані позивачем, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для справи, в їх сукупності, суд встановив наступне:
Між позивачем та відповідачем 01.06.2008 р. укладено договір № ТП-695. Також 02.01.2009 р. між сторонами спору був укладений договір № ТП-103. Згідно умов вказаних договорів позивач зобов'язувався систематично поставляти товар відповідачеві, а відповідач в свою чергу приймати товар та оплачувати його вартість.
Відповідно до п. 3.1 договору № ТП-695 ціна поставленого товару міститься у товарних накладних, які складаються на підставі кількості поставленого товару, що зазначено у транспортній накладній. Згідно з п. 3.3 договору № ТП-695 розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються відповідачем в безготівковому порядку протягом 19 днів з моменту отримання товару.
Відповідно до п. 3.3 договору № ТП-103 розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються відповідачем в безготівковому порядку протягом 21 дня з моменту отримання товару.
Відповідно до вимог ст. 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Абзац 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Нормою ст. 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Судом встановлено, що позивачем в період з червня 2008 р. по лютий 2009 р. згідно умов вказаних вище договорів було здійснено поставку товару на загальну суму 91893,19грн., що підтверджується наявними у справі видатковими накладними за вказаний період.
Однак, відповідачем не було виконано зобов'язання по оплаті за поставлений товар, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем по договорах становить 91893,19 грн.
Правові основи господарської діяльності суб'єктів господарювання регулюються Господарським кодексом України, ст. 230 якого встановлено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені).
Пунктами 6.2 договорів передбачено, що за несвоєчасну оплату товару за поставлений товар покупець сплачує пеню за кожен протермінований день від простроченої суми у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Виходячи з вищевикладеного стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 2235,64 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Згідно з розрахунками, доданими до позовної заяви, сума трьох відсотків річних становить 279,45 грн.
Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи, що позивачем надано достатньо належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а також те, що відповідач відзиву на позов не подав, доказів оплати боргу, пені, трьох процентів річних не представив, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає до задоволення.
У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Надзбруччя хліб”, смт. Підволочинськ Тернопільської області задоволити повністю.
2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Інтермаркет" (79008, вул. Галицька, 4, м. Львів; код ЄДРПОУ 13827416) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Надзбруччя хліб” (47800, вул. 22 Січня,7, смт. Підволочиськ Підволочиського району Тернопільської області; код ЄДРПОУ 31273795) основний борг в сумі 91893,19 грн., пеню в сумі 2235,64грн. грн., три проценти річних в сумі 279,45 грн., державне мито в сумі 944,10 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.
3. Наказ видати відповідно до ст.ст. 116, 117 ГПК України.
Суддя Артимович В.М.