Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 203
Іменем України
09.06.2009
Справа №2-29/1621-2009
За позовом - Дочірнього підприємства «Шляхово - будівельного управління № 45» Відкритого акціонерного товариства «Юждорстрой», (98105, м. Феодосія, вул. Сімферопольське шосе, 45).
До відповідачів
1. Товариства з обмеженою відповідальністю по наданню аудиторських та консультативних послуг «Донецкинаудит» в особі Феодосійської філії Товариства з обмеженою відповідальністю по наданню аудиторських та консультативних послуг «Донецкинаудит», (98100, м. Феодосія, вул. Горького, 32).
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Нефтяник», (98100, м. Феодосія, вул. Горького, 32).
Про визнання недійсним договору.
Суддя О.І. Башилашвілі
Від позивача - не з'явився.
Від відповідачів - 1. не з'явилися.
2. Мельник Ю. М., директор, протокол від 27.10.2004р.
Суть спору: Дочірнє підприємство «Шляхово - будівельного управління № 45» Відкритого акціонерного товариства «Юждорстрой» звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до відповідачів - ТОВ «Донецкинаудит» та ТОВ «Нефтяник» про визнання недійсним договору фінансового лізингу б/н від 01.11.2005р.
Заявою від 02.06.2009р. позивач уточнив найменування першого відповідача та просить читати його: Товариство з обмеженою відповідальністю по наданню аудиторських та консультативних послуг «Донецкинаудит» в особі Феодосійської філії Товариства з обмеженою відповідальністю по наданню аудиторських та консультативних послуг «Донецкинаудит».
Заява прийнята судом.
Позивач мотивує позовні вимоги тим, що спірний договір укладений відповідачами з метою приховати іншу угоду - оренду офісу.
Позивач також посилається на те, що спірний договір є договором фінансового лізингу з елементами договору купівлі-продажу, тому на думку позивача він повинен був нотаріально посвідчений та зареєстрований в порядку ст. 657 ЦК України та враховуючи те, що цього не було зроблено, позивач вважає, що спірний договір є нікчемним.
Відповідач - ТОВ по наданню аудиторських та консультативних послуг «Донецкинаудит» в судове засідання не з'явився, відзив на позов не представив, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином - рекомендованою кореспонденцією. Про причини неявки не повідомив.
Відповідач - ТОВ «Нефтяник» у відзиві на позов, просить в задоволенні позовних вимог - відмовити, вважає необґрунтованими доводи позивача.
Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд -
01 листопада 2005 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Нефтяник" та товариством з обмеженою відповідальністю по наданню аудиторських та консультативних послуг "Донецкинаудит" було договір фінансового лізингу.
Відповідно пункту 1.1 договору товариство з обмеженою відповідальністю "Нефтяник" (далі - лізингодавець) передає, а товариство з обмеженою відповідальністю по наданню аудиторських та консультативних послуг "Донецкинаудит" (далі - лізингоодержувач) отримує у лізинг нежитлове приміщення у житловому будинку літер "А", розташованому по вул. Горького / вул. Грецька (вул. Чапаєва) №32/1 у місті Феодосії. Договір укладено у письмовій формі (том 1, а.с. 20-24).
Згідно пункту 2.2 договору фінансового лізингу загальна вартість даного договору становить 45000,00грн., з яких 42000,00 грн. - вартість нежилого приміщення, 3000,00грн. - лізинговий платіж.
Строк дії договору складає два роки з моменту передачі приміщення у лізинг (п 5.1. договору).
Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до змісту ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” N 3 від 28.04.1978р., угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною.
Так, позивач вважає, що спірний договір укладений відповідачами з метою приховати іншу угоду - оренду офісу.
Відповідно до ст. 235 ЦК України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Верховний суд України у Узагальненні практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 24.11.2008р, зазначив, що суб'єкт, який вимагає визнання правочину недійсним як укладеного з метою приховати інший правочин, повинен довести, що правочин укладений з такою метою.
Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно пункту 1 статті 3 Закону України "Про фінансовий лізинг" предметом договору лізингу (далі - предмет лізингу) може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.
Відповідно пункту 3 статті 8 Закону України "Про фінансовий лізинг" предмет лізингу не може бути конфісковано, на нього не може бути накладено арешт у зв'язку з будь-якими діями або бездіяльністю лізингоодержувача.
Зі змісту наведеної статті випливає, що лізингоодержувач є носієм лише права володіння і користування майном, яке було передано йому у лізинг.
Згідно пунктам 1, 2 статті 9 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувачу (сублізингоодержувачу) забезпечується захист його прав на предмет лізингу нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту прав власника. Лізингоодержувач (сублізингоодержувач) має право вимагати, у тому числі й від лізингодавця, усунення будь-яких порушень його прав на предмет лізингу.
З пункту 11.2 договору фінансового лізингу вбачається, що сторони домовились, що після закінчення строку дії даного договору і за умови сплати лізингоодержувачем усіх лізингових платежів, передбачених графіком лізингових платежів, право власності на нежитлове приміщення, як предмет лізингу, переходить до лізингоодержувача на підставі даного договору, який при виконанні усіх вищезазначених умов, вважається сторонами договором фінансового лізингу з елементами договору купівлі - продажу.
З матеріалів справи вбачається, що лізингоодержувач - ТОВ по наданню аудиторських та консультативних послуг "Донецкинаудит" сплатив лізингові платежі загалом на суму 41196,00грн. із призначенням платежу "оплата за оренду офісу" (а.с. 22-24).
Суд також встановив, що відповідачами станом на 31 жовтня 2007 року підписаний акт взаємних розрахунків, відповідно до якого у ТОВ по наданню аудиторських та консультативних послуг "Донецкинаудит" не існує заборгованості перед ТОВ "Нефтяник" за спірним договором.
Відповідно статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.
Лізингові платежі можуть включати:
а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;
б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;
в) компенсацію відсотків за кредитом;
г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Згідно зі статтею 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Викладені обставини, свідчать про необґрунтованість доводів позивача, щодо удавності спірного правочину та невідповідності його положень, закону.
Крім того, суд вважає, що факт належного виконання між відповідачами грошових зобов'язань, наявність графіку сплати лізингових платежів, підписаний відповідачами до спірного договору та акт звірки взаєморозрахунків, повністю спростовують доводи позивача, що призначення у платіжних дорученнях: «за оренду офісу», є підставою для визнання спірного договору недійсним. При цьому суд враховую, що належні докази, укладення між відповідачами будь-яких інших договорів оренди, в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Так, у постанові від 05.05.2009р. у справі № 2-26/10773.1-2008 Севастопольский апеляційний господарський суд встановив, що право власності на нежитлове приміщення, як предмет лізингу переходить товариству з обмеженою відповідальністю по наданню аудиторських та консультативних послуг "Донецкинаудит".
Цією ж постановою Севастопольський апеляційний господарський суд визнав право на об'єкт нерухомого майна загальною площею 72,6 кв.м., яке знаходиться за адресою місто Феодосія, вул. Горького, 32 за товариством з обмеженою відповідальністю по наданню аудиторських та консультативних послуг "Донецкинаудит".
Вказана постанова набрала законної сили.
Таким чином, суд приходить до висновку, що спірний договір цілком відповідає законодавству та не порушує прав позивача у цій справі, у зв'язку з чим позов не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 82-84 ГПК України, суд, -
В задоволенні позову - відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Башилашвілі О.І.