79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
16.01.07 Справа № 2/307-3599
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
головуючого-судді Скрутовського П. Д.
суддів Онишкевича В. В.
Слуки М. Г.
розглянув апеляційну скаргу Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів від 13.12.2006 р. № 04-459/2112
на постанову Господарського суду Тернопільської області від 17.11.2006 р.
у справі № 2/307-3599
за позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до відповідача Приватного сільськогосподарського підприємства «Надія», с. Нагоряни
про стягнення штрафних санкцій в сумі 3 085, 70 грн.
за участю представників сторін:
від позивача (скаржника) -явка необов'язкова -не з'явився
від відповідача -явка необов'язкова -не з'явився
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 25.12.2006 р. розгляд справи було призначено на 16.01.2007 р., явка сторін не була визнана обов'язковою.
Згідно ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Сторони не забезпечили явки уповноважених представників у судове засідання, хоча були належним чином повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги, що підтверджується наявними у справі повідомленнями про вручення поштового відправлення №№ 188064, 188004.
Постановою господарського суду Тернопільської області від 17.11.2006 р. у справі № 2/307-3599 за позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ПСП «Надія»про стягнення 3 085, 70 грн. штрафних санкцій за невиконання нормативу по працевлаштуванні 2 інвалідів у 2005 році, в тому числі 49, 31 грн. пені за їх несвоєчасну сплату, в позові відмовлено повністю.
При винесенні оскаржуваної постанови, місцевий господарський суд керувався ст.ст. 18, 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів», Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України від 03.05.1995 р. № 314 та мотивував її тим, що із листів Заліщицького районного центру зайнятості № 02/404 від 09.10.2006 р. та № 2/416 від 25.10.2006 р. вбачається, що відповідач у 2005 році звертався до державної служби зайнятості з проханням направити для працевлаштування 2 інвалідів, однак такі на підприємство направлені не були, оскільки на обліку інваліди не перебували.
Скаржник, позивач у справі, не погодився з постановою господарського суду Тернопільської області, подав апеляційну скаргу, в якій вказує підстави, з яких вважає, що дана постанова підлягає скасуванню, а слід ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на ч. 5 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»та п. 3 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 03.05.1995 р. № 314, зазначає, що з поданого відповідачем звіту вбачається, що підприємство не працевлаштувало необхідної кількості інвалідів, у зв'язку з чим робоче місце не може вважатися створеним, а відповідач таким, що виконав норматив по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів. Крім цього, апелянт вважає, що у звіті форми № 10-ПІ не відображено інформації про створення робочих місць для інвалідів, у ньому вказується інформація про непрацевлаштування необхідної кількості інвалідів.
Відповідач не скористався правом, наданим ст. 191 КАС України, не подав відзиву на апеляційну скаргу, а також не забезпечив явки уповноваженого представника у судове засідання, хоча належним чином був повідомлений про час і місце судового розгляду справи.
Розглянувши наявні матеріали справи, а також доводи та заперечення, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів господарського суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що постанову місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав:
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», для підприємств, установ і організацій, незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік -у кількості 1 робочого місця.
Із матеріалів справи, а саме із звіту відповідача форми № 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, вбачається, що середньооблікова чисельність працівників на підприємстві у звітному періоді складала 66 чоловік, відповідно норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у звітному періоді повинен був становити в кількості 3 інвалідів, а не 2, - як зазначено у звіті, однак на підприємстві був працевлаштований лише 1 інвалід.
За п.п. 3.2.5 Інструкції із статистики кількості працівників, середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, ... 12.
Згідно змісту Листів Держкомстату № 6-2-7/230 від 21.10.2002 року та Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 6538 від 12.11.2003 р., у разі отримання при розрахунку не цілого значення показника необхідно заокруглювати його за загальними правилами арифметики до цілого значення.
Відповідно до вимог ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 % річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).
У разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно підприємства (об'єднання), установи і організації в порядку, передбаченому законом.
Отже, відсутність в спірному періоді прибутку не звільняє відповідача від сплати штрафних санкцій за не створення робочого місця для працевлаштування інваліда.
Згідно з положеннями Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку і використання цих коштів, суми штрафних санкцій визначаються в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, незайняте інвалідом і виплачується підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, наступного за звітним. Суми штрафних санкцій перераховуються підприємствами в дохід державного бюджету на рахунки органів Державного казначейства, а у разі несплати в установлений термін, відділення Фонду соціального захисту інвалідів вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку, керуючись також Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 1434 від 26.09.2002 р., ст. 2 КАС України та ст. 124 Конституції України.
Із розрахунку заборгованості по платежу до Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів за 2005 рік вбачається, що середньорічна заробітна плата штатного працівника складає 1 518, 18 грн. -відповідно Фондом соціального захисту інвалідів були нараховані штрафні санкції в двократному розмірі за ще 2 нестворених робочих місця для працевлаштування інвалідів в сумі 3 036, 36 грн.
Також ПСП «Надія»була нарахована пеня за несвоєчасну сплату вказаних адміністративно-господарських санкцій, яка становить, згідно з розрахунком Фонду, 49, 31 грн.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», працевлаштування інвалідів здійснюється органами виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.
Згідно ч. 2 ст. 19 цього ж Закону, відповідальність за незабезпечення зазначених нормативів покладається на керівника підприємств.
Відповідно до Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування ) робочих місць для працевлаштування інвалідів. (п. 5)
Згідно даного Положення, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. (п. 3)
У матеріалах справи міститься Лист Заліщицького районного центру зайнятості від 25.10.2006 р. № 2/416, згідно якого відповідач у 2005 році звертався до центру зайнятості щодо направлення на підприємство 2 інвалідів для працевлаштування. Проте, центр зайнятості інформував листом № 02/404 від 09.10.2006 р., що станом на 01.03.2005 р., 01.06.2005 р., 01.09.2005 р. інваліди на обліку не перебували.
Крім цього, ПСП «Надія», згідно Акту про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів від 12.12.2004 р., копія якого міститься у даній справі, обстежило наявні вакантні робочі місця і дійшло висновку про можливе бронювання 2 робочих місць для працевлаштування інвалідів за посадами сторожа та обліковця рільничо-тракторної бригади. Також у виписці з Наказу № 23 від 21.12.2004 р. головному бухгалтеру доручено повідомити Заліщицький районний центр зайнятості про наявність таких вакансій, виконання чого, як зазначалося вище, підтверджено Листом центру зайнятості.
Таким чином, апеляційна інстанція, погоджуючись з місцевим господарським судом, дійшла висновку, що ПСП «Надія»протягом 2005 року здійснював низку необхідних заходів, спрямованих на виконання покладеного на нього обов'язку щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів. Враховуючи наведене і за відсутності доказів відмови відповідачем інвалідам в працевлаштуванні, вина останнього в незайнятті створених (пристосованих) робочих місць для працевлаштування інвалідів відсутня.
Так, штрафні санкції Фондом соціального захисту інвалідів до відповідача були застосовані неправомірно та необґрунтовано.
Отже, враховуючи вищенаведене, а також норми чинного законодавства України і практику Вищого господарського, адміністративного та Верховного судів України щодо перегляду матеріалів справ в касаційному порядку з аналогічним предметом спору, колегія суддів апеляційного господарського суду не вбачає підстав для зміни чи скасування постанови господарського суду Тернопільської області, оскільки вона прийняте з врахуванням всіх обставин справи та відповідно до норм чинного законодавства.
Керуючись ст.ст. 184, 195, 199, 200-205, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, -
1. Постанову господарського суду Тернопільської області від 17.11.2006 р. у справі № 2/307-3599 залишити без змін, а апеляційну скаргу Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів без задоволення;
2. Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду;
3. Ухвала може бути оскаржена в установленому законом порядку.
Головуючий-суддя П. Д. Скрутовський
Суддя В. В. Онишкевич
Суддя М. Г. Слука