79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
16.01.07 Справа № 2/292-3682
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
головуючого-судді Скрутовського П. Д.
суддів Онишкевича В. В.
Слуки М. Г.
розглянув апеляційну скаргу Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів від 13.12.2006 р. № 04-460/2113
на постанову Господарського суду Тернопільської області від 17.11.2006 р.
у справі № 2/292-3682
за позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до відповідача ВАТ Бережанського цегельного заводу «Керамік», м. Бережани
про стягнення штрафних санкцій в сумі 9 935, 75 грн.
за участю представників сторін:
від позивача (скаржника) -явка необов'язкова -не з'явився
від відповідача -явка необов'язкова -Кузів П. Г. -юрисконсульт (довіреність № 28 від 15.01.2007 р.)
Представнику відповідача у судовому засіданні були роз'яснені права і обов'язки, передбачені ст.ст. 49, 51 КАС України. Згідно клопотання, технічна фіксація судового процесу не здійснюється, ведеться протокол судового засідання. Заяв про відвід суддів не надходило.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 25.12.2006 р. було закінчено підготовку справи до розгляду і призначено на 16.01.2007 р., явка сторін не була визнана обов'язковою.
Постановою господарського суду Тернопільської області від 17.11.2006 р. у справі № 2/292-3682 за позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ВАТ Бережанського цегельного заводу «Керамік»про стягнення 9 935, 75 грн. штрафних санкцій за невиконання нормативу по працевлаштуванні 1 інваліда у 2005 році, в тому числі 293 грн. пені за їх несвоєчасну сплату, в позові відмовлено повністю.
При винесенні оскаржуваної постанови, місцевий господарський суд керувався ст.ст. 18, 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів», Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України від 03.05.1995 р. № 314 та мотивував її тим, що відповідач у січні, березні, квітні, травні, червні та липні 2005 року подавав звіти про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів до Бережанського районного центру зайнятості, що підтверджено листом центру зайнятості № 05-870 від 04.10.2006 р., а також при зверненні інвалідів на підприємство з метою працевлаштування прийняв їх на роботу, про що свідчать накази та пенсійні посвідчення, копії яких містяться у матеріалах справи. Крім цього, суд взяв до уваги акти про створення 4 робочих місць для працевлаштування інвалідів за професіями сторожа та підсобних робітників від 27.12.2004 р. та 07.07.2005 р.
Скаржник, позивач у справі, не погодився з постановою господарського суду Тернопільської області, подав апеляційну скаргу, в якій вказує підстави, з яких вважає, що дана постанова підлягає скасуванню, а слід ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на положення ч. 5 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»та п. 3 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 03.05.1995 р. № 314, зазначив, що з поданого відповідачем звіту вбачається, що підприємство не працевлаштувало необхідної кількості інвалідів, у зв'язку з чим робоче місце не може вважатися створеним, а відповідач таким, що виконав норматив по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Позивач не забезпечив явки уповноваженого представника у судове засідання, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду апеляційної скарги, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення № 188005.
Відповідач, скориставшись правом, наданим ст. 191 КАС України, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує наведені в апеляційній скарзі мотиви, просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, мотивуючи свої вимоги тим, що на підприємстві протягом 2005 року було працевлаштовано 9 інвалідів, 3 з яких -через центр зайнятості, а 2 -шляхом безпосереднього звернення на підприємство.
Розглянувши наявні матеріали справи, а також доводи та заперечення, наведені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів господарського суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що постанову місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав:
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», для підприємств, установ і організацій, незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік -у кількості 1 робочого місця.
Із матеріалів справи, а саме із звіту відповідача форми № 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, вбачається, що середньооблікова чисельність працівників на підприємстві у звітному періоді складала 253 чоловіки, відповідно норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у звітному періоді повинен був становити в кількості 10 інвалідів, а на підприємстві було працевлаштовано лише 9 інвалідів.
За п.п. 3.2.5 Інструкції із статистики кількості працівників, середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, ... 12.
Згідно змісту Листів Держкомстату № 6-2-7/230 від 21.10.2002 року та Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 6538 від 12.11.2003 р., у разі отримання при розрахунку не цілого значення показника необхідно заокруглювати його за загальними правилами арифметики до цілого значення.
Відповідно до вимог ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 % річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).
У разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно підприємства (об'єднання), установи і організації в порядку, передбаченому законом.
Отже, відсутність в спірному періоді прибутку не звільняє відповідача від сплати штрафних санкцій за не створення робочого місця для працевлаштування інваліда.
Згідно з положеннями Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку і використання цих коштів, суми штрафних санкцій визначаються в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, незайняте інвалідом і виплачується підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, наступного за звітним. Суми штрафних санкцій перераховуються підприємствами в дохід державного бюджету на рахунки органів Державного казначейства, а у разі несплати в установлений термін, відділення Фонду соціального захисту інвалідів вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку, керуючись також Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 1434 від 26.09.2002 р., ст. 2 КАС України та ст. 124 Конституції України.
Із розрахунку заборгованості по платежу до Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів за 2005 рік вбачається, що середньорічна заробітна плата штатного працівника складає 9 642, 29 грн. -відповідно Фондом соціального захисту інвалідів були нараховані штрафні санкції в такому ж розмірі за ще 1 нестворене робоче місце для працевлаштування інваліда.
Також відповідачу була нарахована пеня за несвоєчасну сплату вказаних адміністративно-господарських санкцій, яка становить, згідно з розрахунком Фонду, 293, 75 грн.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», працевлаштування інвалідів здійснюється органами виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.
Згідно ч. 2 ст. 19 цього ж Закону, відповідальність за незабезпечення зазначених нормативів покладається на керівника підприємств.
Відповідно до Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування ) робочих місць для працевлаштування інвалідів. (п. 5)
Згідно даного Положення, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. (п. 3)
У матеріалах справи міститься Лист Бережанського районного центру зайнятості від 04.10.2006 р. № 05-870, згідно якого відповідач за період з січня по грудень 2005 року подавав інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) (звіт форми № 3-ПН), а саме 28.01.2005 р. -2 підсобних робітника-інваліди, 28.03.2005 р. -2 підсобних робітника-інваліди, 28.04.2005 р. -2 підсобних робітника-інваліди, 27.05.2005 р. -1 підсобний робітник-інвалід, 31.05.2005 р. -1 підсобний робітник-інвалід, 28.06.2005 р. -2 підсобних робітника-інваліди, 28.07.2005 р. -1 підсобний робітник-інвалід.
Із матеріалів даної справи, а саме із списку працюючих інвалідів на заводі станом на 31.12.2005 р., вбачається, що починаючи з 31.05.2005 р. у відповідача працювало 12 інвалідів, тобто протягом звітного періоду він виконав передбачений для нього норматив по створенню робочих місць для інвалідів.
Крім цього, Бережанський цегельний завод «Керамік»Актами від 07.07.2005 р. та 27.12.2004 р., обстеживши робочі місця сторожа та 3 підсобних робітників, дійшов висновку, що на підприємстві можливе бронювання для подальшого працевлаштування інвалідів на цих робочих місцях.
Таким чином, апеляційна інстанція, погоджуючись з місцевим господарським судом, дійшла висновку, що Бережанський цегельний завод «Керамік»протягом 2005 року здійснював низку необхідних заходів, спрямованих на виконання покладеного на нього обов'язку щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, а отже вина відповідача в незайнятті створених (пристосованих) робочих місць для працевлаштування інвалідів відсутня. Враховуючи наведене і за відсутності доказів відмови відповідачем інвалідам в працевлаштуванні, вина останнього в незайнятті створених (пристосованих) робочих місць для працевлаштування інвалідів відсутня.
Так, штрафні санкції Фондом соціального захисту інвалідів до відповідача були застосовані неправомірно та необґрунтовано.
Отже, враховуючи вищенаведене, а також норми чинного законодавства України і практику Вищого господарського, адміністративного та Верховного судів України щодо перегляду матеріалів справ в касаційному порядку з аналогічним предметом спору, колегія суддів апеляційного господарського суду не вбачає підстав для зміни чи скасування постанови господарського суду Тернопільської області, оскільки вона прийняте з врахуванням всіх обставин справи та відповідно до норм чинного законодавства.
Керуючись ст.ст. 184, 195, 199, 200-205, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, -
1. Постанову господарського суду Тернопільської області від 17.11.2006 р. у справі № 2/292-3682 залишити без змін, а апеляційну скаргу Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів без задоволення;
2. Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду;
3. Ухвала може бути оскаржена в установленому законом порядку.
Головуючий-суддя П. Д. Скрутовський
Суддя В. В. Онишкевич
Суддя М. Г. Слука