27 травня 2009 р.
№ 4/026-08
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді:
Губенко Н.М.,
суддів:
Барицької Т.Л.,
Грека Б.М.,
розглянувши касаційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства "Макарівська сільгоспхімія"
на постанову
Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29.01.2009
та
на рішення
господарського суду Київської області від 12.09.2008
у справі
№ 4/026-08
за позовом
Відкритого акціонерного товариства "Макарівська сільгоспхімія"
до
Приватного малого підприємства "Іскра"
про
розірвання договору оренди та зобов'язання вчинити дії
в судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача Васильєв Д.В. (дов. б/н від 27.04.2009);
- відповідача Кожара Б.Д -директор;
Дряпачко С.І. (дов. №31 від 26.05.2009);
Рішенням господарського суду Київської області від 12.09.2008 (суддя Щоткін О.В.) Відкритому акціонерному товариству "Макарівська сільгоспхімія" (надалі позивач) відмовлено у позові до Приватного малого підприємства "Іскра" (надалі відповідач) про розірвання договору оренди та зобов'язання вчинити дії.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29.01.2009 (судді Федорчук Р.В., Ткаченок Б.О., Рудченко С.Г.) вказане рішення суду залишено без змін.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу № 4/026-08 передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Обґрунтовуючи підстави касаційної скарги, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій ст.ст. 38, 43 ГПК України, ст.ст. 14, 203, 319, 762, 777 ЦК України, ст. 19 Конституції України. Суди попередніх інстанцій прийшли до поспішного висновку про те, що відповідач викупив об'єкт оренди на підставі п. 4 договору; проте, судами не враховано, що наявність у договорі пункту про переважне право наймача на викуп об'єкта оренди не зобов'язує наймодавця відчужувати об'єкт оренди; об'єкт оренди за спірним договором не відчужувався, а тому переважне право купівлі у відповідача взагалі не виникло.
У судовому засіданні 27.05.2009 відповідач надав відзив на касаційну скаргу позивача, в якому просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, вимоги касаційної скарги без задоволення.
Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Згідно із статтею 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.
Як вбачається із матеріалів справи, Відкрите акціонерне товариство "Макарівська сільгоспхімія" звернулося до суду із позовом про розірвання договору оренди від 01.04.1994, укладеного між Макарівським районним об'єднанням по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства "Сільгоспхімія" та Приватним малим підприємством "Іскра" на підставі ст. 651 ЦК України у зв'язку із істотним порушенням орендарем (відповідачем) умов договору щодо сплати орендної плати.
Суд першої інстанції, відмовляючи у позові, встановив наступні обставини:
- 01.04.1994 року між Макарівським районним об'єднанням по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства "Сільгоспхімія" та відповідачем у даній справі укладений договір оренди відокремленого об'єкта нерухомого майна -модуля металевого із залізобетонними стінами в незавершеному будівництві площею 800 м2, розташованого за адресою: вул. Київська, 109, Макарівського району, Київської області, строком на 5 років, який вступає в силу з моменту передачі майна по акту, а при відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після спливу його строку він вважається продовженим на той же строк і на тих же умовах, що були передбачені договором (п. 5);
- 26.03.2008 господарський суд Київської області прийняв рішення у справі №11/052-08, в якому встановив, що сторони не дійшли згоди про розірвання договору оренди, а також те, що ВАТ "Макарівська сільгоспхімія" у встановленому порядку не звернулось до суду з позовом про розірвання договору оренди, тому договір вважається продовженим на той ж строк і на тих же умовах;
- суд, керуючись ст. 35 ГПК України, прийшов до висновку, що договір оренди від 01.04.1994 діє на теперішній час;
- крім того, суд першої інстанції зазначив, що звертаючись із даним позовом на підставі ст. 651 ЦК України у зв'язку із несплатою відповідачем орендної плати за договором, позивач не довів наступні обставини: відповідач не сплачував орендну плату, позивач звертався до відповідача з вимогою сплатити суму заборгованості, а також те, що у спірний договір оренди вносилися зміни щодо розміру орендної плати, оскільки з 1996 року грошовою одиницею в України є гривня, а у вказаному договорі розмір оренди вказаний у карбованцях;
- до того ж, суд першої інстанції встановив, що станом на 01.07.1996 об'єкт оренди за спірним договором був викуплений відповідачем;
- на підставі встановлених обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку про необґрунтованість вимог позивача, у зв'язку з чим відмовив у задоволенні позову.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку вказане рішення та залишаючи його без змін, погодився із наведеними висновками суду першої інстанції.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пунктах 1, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення", мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що оскаржувані у даній справі судові рішення даним вимогам не відповідають, з огляду на наступне.
Приписами ст. 47 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи, а якщо спір вирішується колегіально - більшістю голосів суддів. У такому ж порядку вирішуються питання, що виникають у процесі розгляду справи.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 65 ГПК України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках по підготовці справи до розгляду такі дії, як: зобов'язує сторони, інші підприємства, установи, організації, державні та інші органи, їх посадових осіб виконати певні дії (звірити взаєморозрахунки, провести огляд доказів у місці їх знаходження тощо); витребує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору.
Відповідно до ст. 38 ГПК України якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.
Проте, як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції, відмовляючи позивачу у задоволенні позову про розірвання договору оренди, зокрема, не виконали процесуального обов'язку, покладеного на суди та не витребували від сторін необхідних документів для вирішення даного господарського спору.
Так, зокрема, зазначаючи, що позивач не довів несплату відповідачем орендної плати суди попередніх інстанцій не вказали, які документи позивач був зобов'язаний надати та не надав на вимогу суду для підтвердження невиконання відповідачем умов договору по сплаті орендної плати. При цьому, суди попередніх інстанцій, в свою чергу, не виконали вимог ст. 38 ГПК України та не витребували від відповідача докази виконання ним договірного обов'язку по сплаті орендної плати, для встановлення наявності чи відсутності підстав для розірвання договору.
Про обов'язковість виконання господарськими судами зобов'язання, передбаченого ст. 38 ГПК України щодо витребування від сторін у справі документів, необхідних для вирішення спору, свідчить правова позиція Верховного Суду України, викладена в постановах від 27.05.2008 справа №9/127 та від 28.08.2008 справа №216/12-06/9.
Також колегія суддів вважає передчасними та такими, що спростовуються матеріалами справи висновки судів попередніх судових інстанцій про те, що позивач не довів, що він звертався до відповідача із вимогами оплатити заборгованість зі сплати орендної плати за договором оренди, оскільки в матеріалах справи містяться копії листів позивача на ім'я відповідача (№154 від 27.05.1998 з вимогою, зокрема, оплатити заборгованість у розмірі 18 532,00 грн.; №78 від 25.05.2000 з вимогою оплатити заборгованість у розмірі 33 926,23 грн.; №10 від 30.01.2001 з вимогою оплатити заборгованість у розмірі 32 349,00 грн.; №8 від 07.02.2002; №85 від 06.08.2002; №24 від березня 2004 року), яким оцінка попередніми інстанціями надана не була.
Крім того, однією із підстав для відмови у позові суд першої інстанції зазначив, що до договору оренди від 01.04.1994 не вносилися зміни щодо розміру орендної плати, адже умовами договору встановлений розмір орендної плати в карбованцях - 10 500 000,00 крб., а з 1996 року грошовою одиницею України є не карбованець, а гривня.
Однак, такий висновок господарський суд першої інстанції зробив без врахування п. 3 Указу Президента від 25.08.1996 №762/96 "Про грошову реформу України" відповідно до якого українські карбованці підлягають обміну на гривні (банкноти та розмінну монету) за курсом 100 000 карбованців на 1 гривню, а тому не внесення відповідних змін у договір щодо розміру орендної плати у зв'язку із зміною грошової одиниці в Україні не є підставою для невиконання відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо сплати орендної плати.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає передчасним висновок суду першої інстанції щодо встановлення факту викупу відповідачем об'єкту оренди відповідно до п. 4 договору, з посиланням на те, що позивач проти цього не заперечує, з огляду на наступне.
Так, дійсно, як встановлено судами у п. 4 договору передбачено право відповідача (орендаря) на викуп об'єкту оренди за договором шляхом сплати позивачу (орендодавцю) його вартості з урахуванням інфляції, з урахуванням орендної плати. Проте, вказана умова договору передбачає (встановлює) лише право орендаря на викуп орендованого майна, а не безумовний перехід права власності на об'єкт оренди від орендодавця до орендаря без належного оформлення набуття права власності, навіть у разі сплати орендарем вартості майна з урахуванням інфляції та орендної плати.
Однак, суди попередніх інстанцій не зазначили, на підставі яких документів вони прийшли до висновку про викуп відповідачем орендованого майна. Суд першої інстанції, прийшовши до висновку про викуп відповідачем об'єкту оренди, не встановив вартість об'єкту оренди, не з'ясував чи сплатив відповідач позивачу вартість об'єкту оренди з урахуванням інфляції та орендної плати, як це передбачено умовами договору та чи відбувся перехід права власності до відповідача відповідно до вимог чинного законодавства. Посилання суду першої інстанції на те, що позивач не заперечує проти того, що відповідачем викуплений об'єкт оренди за спірним договором не є юридично правильним, адже відповідно до ст. 43 ГПК України визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що місцевий та апеляційний господарські суди припустилися неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування судових рішень у справі.
Касаційна ж інстанція відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.
Керуючись ст. ст. 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Макарівська сільгоспхімія" на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29.01.2009 та на рішення господарського суду Київської області від 12.09.2008 у справі №4/026-08 задовольнити.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29.01.2009 та рішення господарського суду Київської області від 12.09.2008 у справі №4/026-08 скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду Київської області в іншому складі суду.
Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО
Судді Т.Л. БАРИЦЬКА
Б.М. ГРЕК