01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
04.06.2009 № 42/283
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів: Кошіля В.В.
Шапрана В.В.
при секретарі: Цецарському А.О.
За участю представників:
від позивача - Ворон В.П.
від відповідача - 1 Максимова Н.В.
від відповідача - 2 не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Центру медичної реабілітації та санаторного лікування "Крим" (військова частина А 0360)
на рішення Господарського суду м.Києва від 28.01.2009
у справі № 42/283 (суддя Нарольський М.М. (переведений суддєю до ГС))
за позовом Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
до Центру медичної реабілітації та санаторного лікування "Крим" (військова частина А 0360)
Міністерство оборони України
про стягнення 775656,00 грн.
Позивач, Виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Центру медичної реабілітації та санаторного лікування „Крим” про стягнення штрафу в розмірі 775656 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.01.2009 року у справі № 42/283 позовні вимоги Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності були задоволені частково. Стягнуто з відповідача-1 387828 грн. штрафу, 3878,28 грн. державного мита та 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач - 1 звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
Представник позивача та відповідача відзиви на апеляційну скаргу суду не надали.
Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, а також представника відповідача - 2, надані в судовому засіданні 23.04.2009 року, встановив наступне:
24.03.2007 року між позивачем Виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Центром (територіальний курортології та реабілітації) „Крим” (військова частина А 0360) (правонаступником якого є Центр медичної реабілітації та санаторного лікування „Крим” (військова частина А 0360)) укладено договір № 06/01-08-111.
Відповідно до п. 1.1 даного договору відповідач - 1 зобов'язувався за завданням позивача надати протягом 2007 року послуги із санаторно-курортного лікування застрахованим особам та членам їх сімей, а позивач зобов'язувався прийняти та оплатити вартість цих послуг.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до п. 1.2 договору послуги мали надаватись відповідачем-1 на підставі санаторно-курортних путівок у кількості, за видами та ціною згідно додатку 1 до договору.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що загальна вартість послуг за договором з ПДВ складає 15513120 грн., що еквівалентно 5640 путівкам.
З урахуванням журналу розподілу путівок на 2007 рік передбачалося по квартально видача путівок в наступній кількості: за 1 квартал - 344, за 2 квартал 1702, за 3 квартал 1519, за 4 квартал 2075.
Відповідно до додатку № 1 до договору від 24.03.2007 року путівки передбачали поселення застрахованих осіб в 2-місн. номері з усіма зручностями.
Пунктом 3.2 договору передбачений порядок оплати вартості послуг, які надаються, а саме: авансовий платіж у розмірі 50 відсотків від вартості послуг за квартал замовник здійснює до десятого числа першого місяця відповідного кварталу. Остаточний розрахунок за квартал здійснюється до 20 числа другого місяця відповідного кварталу
Відповідно до п. 7.2 договору строк його дії визначається з моменту укладання та до 31.12.2007 року.
На виконання умов договору відповідач перерахував позивачу передплату за 2 квартал 2007 року у розмірі 3323340 грн. та остаточний розрахунок у розмірі 2343564 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 682 від 12.04.2007 року та № 890 від 08.05.2007 року.
Крім того, п. 7.3 договору сторони передбачили, що питання відповідності якості послуг умовам договору вирішується комісією замовника у складі не менше 3-х осіб.
Наказом директора Виконавчої дирекції Фонду № 96-ос від 21.05.2007 року „Про перевірку виконання умов договору санаторно-курортними закладами АР Крим” було утворено комісію (робочу групу) у складі 3-х фахівців посадових осіб Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у зв'язку з надходженням скарг застрахованих осіб до позивача та його територіальних відділень.
Перевірка відповідача - 1 вказаною комісією була здійснена в період з 30 по 31 травня 2007 року.
За результатами перевірки були виявлені порушення відповідачем - 1 умов договору, про що складено акт перевірки від 30-31.05.2007 року, який підписано членами комісії позивача та керівником ЦТКР „Крим” Барамією Ш.Г.
Зокрема були встановлені наступні порушення: куточок споживача - застрахованої особи, що отримує послуги з санаторно-курортного лікування за кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності не оформлено відповідно до умов пункту 4.4.6. договору; в штаті відповідача-1 відсутні спеціалісти за профілями надання санаторно-курортних послуг, а саме: кардіолог, пульмонолог та ортопед; поселення застрахованих осіб до корпусу № 11 санаторію, в 3-9 місні номери зі зручностями на поверсі та навіть до підсобного приміщення.
Існують випадки проживання застрахованих осіб в таких умовах від 7 днів та більше. Тобто, враховуючи, що тривалість путівки становить до 21 календарного дня -поселення застрахованих осіб до необумовлених договором приміщень відбувалось на третину всього строку відпочинку та оздоровлення у санаторно-курортному закладі.
Відповідач - 1, підписуючи Акт перевірки від 30-31.05.2007 року, зазначив про те, що більшість виявлених в ході перевірки недоліків та зауважень усунені в ході перевірки.
Відповідно до п. 5.2 договору у випадку виявлення порушення виконавцем умов договору щодо якості послуг, їх відповідності вимогам, встановленим для зазначеного виду послуг, а також надання застрахованим особам та (або) членам їх сімей послуг не в повному обсязі, замовник має право стягнути з виконавця штраф у розмірі 5% від загальної вартості послуг за цим договором. При цьому, Виконавець зобов'язаний усунути виявлені порушення протягом 14 календарних днів з дати їх виявлення.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Виходячи зі змісту ст. ст. 546, 548, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплати неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Договором сторони чітко визначили розмір неустойки, якою забезпечується виконання зобов'язання виконавцем.
Позивач, звернувся до відповідача 12.06.2007 року з листом з пропозицією про розірвання договору та з вимогою сплатити штраф в розмірі 775656,00 грн.
Листом від 25.07.2007 року № 06-32-1563 позивач повторно звернувся до відповідача 1 з вищевказаними вимогами.
Проте, зазначені листи відповідач - 1 залишив без відповіді та задоволення.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача на їх користь штрафу за порушення виконання умов договору від 24.03.2007 року є правомірними та законними.
Проте в частині розміру даного штрафу, колегія суддів вважає необхідними задовольнити вимогу частково, зменшивши суму штрафу.
Відповідно до ст. 3 та ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.
Крім того, ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Дане також кореспондується з положенням ст. 233 Господарського кодексу України, відповідно до якої у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому береться до уваги ступінь виконання зобов'язання, майновий стан боржника та інші інтереси, які заслуговують на увагу.
Таким чином, приймаючи до уваги те що відповідачем -1 були усунуті в ході перевірки недоліки, які були виявлені вказаною перевірки, ступінь виконання зобов'язання боржником, розмір відсотків стягуваного штрафу у порівнянні з розміром можливих збитків кредитора, співвідношення пред'явлених до стягнення санкцій з наслідками порушень зобов'язань, колегія суддів вважає справедливим та співмірним з отриманими негативними наслідками від порушення зобов'язання штраф в розмірі 40000 грн.
Крім того, позивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідача - 2 Міністерства оборони України штрафні санкції в разі недостатності коштів або майна у відповідача - 1.
В даній частині колегія суддів вважає за необхідне рішення суду залишити без змін, оскільки судом першої інстанції правомірно було відмовлено в задоволенні даної вимоги на підставі того, що відповідач - 1 суб'єктом господарювання, який самостійно несе відповідальність за своїми зобов'язаннями та на підставі того, що в силу ч.4 ст. 84 ГПК України резолютивна частина рішення суду має містити висновок про задоволення позову чи відмову в позові повністю або частково по кожній з заявлених вимог, а висновок не може залежати від настання чи не настання якихось обставин.
Відповідно до ч. 3 ст. 49 ГПК України державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений сплати державного мита.
Враховуючи те, що позивач в силу п. 34 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” від 21.01.2003 року та Постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 року „Про визначення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу” звільнений від сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, вказані витрати підлягають стягненню в відповідача пропорційно задоволеній вимозі в дохід державного бюджету.
За таких обставин, апеляційна скарги Центру медичної реабілітації та санаторного лікування „Крим” підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2009 року у справі № 42/283 підлягає частковому скасуванню.
Відповідно до викладеного, керуючись ст. 49, ст. 101, п. 4 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Центру медичної реабілітації та санаторного лікування „Крим” задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2009 року змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:
„Позов задовольнити частково. Стягнути з Центру медичної реабілітації та санаторного лікування „Крим” (військова частина А 0360) (АР Крим, м. Алушта, смт. Партеніт, код 07672406) на користь Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (04070, м. Київ, вул. Боричів Тік, 28 код 25885944) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення штраф в розмірі 40000 грн.
Стягнути з Центру медичної реабілітації та санаторного лікування „Крим” (військова частина А 0360) (АР Крим, м. Алушта, смт. Партеніт, код 07672406) на користь Державного бюджету України державне мито в розмірі 400 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 6,8 грн.”
3. В іншій частині рішення суду залишити без змін.
4. Видати судові накази. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва
5. Матеріали справи № 42/283 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Моторний О.А.
Судді Кошіль В.В.
Шапран В.В.