13 травня 2014 року м. Київ К/9991/38718/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.
Суддів Ланченко Л.В.
Рибченка А.О.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2012 року та постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.05.2011 року по справі № 2а-316/11/1470 за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області про скасування рішень про застосування фінансових санкцій, -
Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернулась до суду з позовною заявою до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області про скасування рішень про застосування фінансових санкцій від 06.01.2011 року №0000012350 та №0000022350.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.05.2011 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2012 року у даній справі позов задоволено частково. Скасовано рішення від 06.01.2011 року №0000012350 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1020,00 грн. та рішення №0000022350 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1490,25 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25.12.2010 року посадовими особами Южноукраїнської ОДПІ в Миколаївській області проведено перевірку за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій господарської одиниці - магазину, який належить позивачу.
В матеріалах перевірки вказується про порушення позивачем п. 9, 13 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265/95-ВР) та п.2.6 ст.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затв. постановою правління НБУ №637 від 15.12.2004 року.
На підставі вказаного 06.01.2011 року Южноукраїнською ОДПІ в Миколаївській області прийняті рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000012350 на суму 2205,50 грн. та №0000022350 на суму 1695,25 грн.
Задовольняючи позов частково, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Встановлені ст.17 Закону № 265/95-ВР санкції за порушення вимог ст. 3 названого Закону є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення, що відповідає визначенню адміністративно-господарських санкцій, наведеному в ч.1 ст.238 ГК України.
Так, згідно ст.238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Колегія погоджується з думкою судів, що передбачена п.1 ст.17 Закону № 265/95-ВР фінансова санкція повністю підпадає під визначення адміністративно-господарської санкції, закріплене в ст.238 ГК України, а саме: є заходом майнового характеру, спрямованим на припинення порушення суб'єктом господарювання встановлених законодавчим актом правил здійснення господарської діяльності, а тому при вирішенні спору підлягають застосуванню положення ст. 250 названого Кодексу, відповідно до яких адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом встановлено факти порушення позивачем законодавства в період з 01.07.2009 року по 06.08.2009 року та з 02.07.2010 року по 05.07.2010 року, тоді як спірні рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій прийняті податковим органом 06.01.2011 року.
Таким чином, спірні рішення у відповідній частині скасовані правомірно, оскільки застосування штрафних санкцій поза межами встановлених чинним законодавством строків накладення штрафних санкцій є порушенням прав суб'єкта господарювання.
За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому, відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України, касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби відхилити.
Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2012 року та постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.05.2011 року по справі № 2а-316/11/1470 залишити без змін.
Справу повернути до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.
Головуючий підписГолубєва Г.К.
Судді підписЛанченко Л.В.
підписРибченко А.О.