19 травня 2014 року м. Київ К/9991/36814/12
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Пилипчук Н.Г.
Цвіркуна Ю.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу
Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2012
у справі № 2-а-9930/11/2070
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче об'єднання «Ю Бі Сі Промо»
до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова
про скасування податкового повідомлення - рішення, -
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2012, позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова №0000330700 від 21.07.2011.
У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові повністю, з підстав невірного застосування норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідачем проведено виїзну документальну позапланову перевірку з питань достовірності нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по декларації з ПДВ за лютий 2011 року, яке виникло за рахунок від?ємного значення з ПДВ, що декларувалось за січень 2011 року, за результатами якої складено акт від 19.05.2011 №1050/07-12/33119392.
Перевіркою встановлено порушення п.п.14.1.18, 14.1.231 п.14.1 ст.14, п.п.198.2, 198.3 ст.198, п.201.1, 201.4, 201.6, 201.7, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, а саме завищення податкового кредиту за січень 2011 року на суму ПДВ 1211247,95 грн., що призвело до завищення від'ємного значення за січень 2011 року на суму ПДВ 1211247,95 грн.; завищення податкового кредиту за лютий 2011 року на суму ПДВ 1391631,59 грн., що призвело до завищення від'ємного значення за лютий 2011 року на суму ПДВ 1390406,00 грн., та заниження позитивного значення за лютий 2011 року на суму ПДВ 1226,00 грн.; завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за лютий 2011 року на 178685,00 грн. Дані порушення призвели до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за лютий 2011 року на суму 511599,00 грн.
На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000330700 від 21.07.2011, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування на 511599,00 грн. та нарахована штрафна санкція у розмірі 1,00 грн.
За результатами адміністративного узгодження скарга платника залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення залишено без змін.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем було подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2011 року, до якої додано розрахунок суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника податків податок на додану вартість в розмірі 511599,00 грн.
Відповідач підчас перевірки дійшов висновку, що суми податкового кредиту по основним постачальникам позивача за січень 2011 року (ТОВ «Капітал-Центр-Торг», ТОВ «Іпріс Профіль», ТОВ «Метінвест СМД», ТОВ «Гранд Афіш», ТОВ «Мікротехсервіс», АТ «Харківобленерго», ДП «ПХВП УДДУ з ПВП в Харківській області №43», ДП «Хімтекс» ПТП П «Хімтрейд», ТОВ «Італколор», ПАТ «Українська пивна компанія») не підтверджені, що не дає можливості ДПІ провести зустрічні звірки і підтвердити включення податкових накладних до податкових зобов?язань постачальників та визначити надходження відповідних сум ПДВ до бюджету, а тому у позивача немає права на податковий кредит та відповідно і на бюджетне відшкодування.
Крім цього, в акті перевірки зазначено, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Одрі» (сума ПДВ 61850,50 грн.), яке має стан «місцезнаходження платника не встановлено», а також у другій ланці постачання наявні підприємства з ознаками сумнівності, а саме з ТОВ «Чистий Світ - К», ТОВ «Луганськпестицид 2009», ТОВ «Делфуд», ТОВ фірма «Одрі», ТОВ «Укрпромтехснаб», ТОВ «Транслар ЛТД», ДП «Системи кабельних трас», ТОВ «Експласт», ТОВ «Електрум ЛТД», ТОВ «Атомелектромаш», КП «Виробничо-технічне підприємство «Вода», ТОВ «Мегастрой-Індастрі», ТОВ «Євроекспрес».
Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.
Відповідно до ст. 198.1 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно ст. 198.2 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послугу або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує включення покупцем податку на додану вартість в ціну товару та сплату або обов'язок сплатити його продавцю.
Стаття 198.6 Податкового кодексу України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в акті перевірки не зафіксовано неналежне оформлення податкових накладних, на підставі яких відбулося формування позивачем податкового кредиту.
Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Пункт 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України визначає, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Пункт 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначає, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Тобто, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не випливає на формування податкового кредиту покупцем.
Податковий кодекс України не ставить в залежність право віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Включення до складу податкового кредиту сум ПДВ є правом окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що факт придбання та подальшого використання товару позивачем у його господарській діяльності підтверджується рахунками-фактурами, товарно-транспортними накладними, актами списання ТМЦ у виробництво, лімітно-забірними відомостями, актами прийому-здачі виконаних робіт.
На час укладення та виконання договорів контрагенти позивача були зареєстровані в ЄДРПОУ, були юридичними особами, наділеними цивільною правоздатністю і дієздатністю, перебували на обліку як платники податків, у тому числі були платниками податку на додану вартість.
З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого та юридично правильного висновку, що оскільки факт сплати позивачем ПДВ у загальній сумі 511599 грн., заявленій до відшкодування з бюджету у лютому 2011 року, підтверджується належними доказами - документами бухгалтерського та податкового обліку, а відповідачем не спростовано факт придбання позивачем товару, сплачений в ціні придбання якого ПДВ включений до податкового кредиту, то неможливість проведення перевірок виконання постачальниками позивача свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, у т.ч. у другому ланцюзі поставки, не тягне негативні наслідки для позивача. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження сум податкового кредиту та бюджетного відшкодування.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову, реальність господарських операцій у судовому процесі не спростована.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій, бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права та постановив обґрунтоване рішення, підстав для його скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2012 залишити без змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді Н.Г.Пилипчук
Ю.І.Цвіркун