13 травня 2014 року м. Київ В/800/1969/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів
судді-доповідача Шипуліної Т.М.
суддів: Бившевої Л.І., Ланченко Л.В., Лосєва А.М., Федорова М.О.,
перевіривши матеріали заяви Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 12.03.2014 у справі №2а-1670/491/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.03.2014 касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби відхилено, постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.11.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013 залишено без змін.
Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою Вищого адміністративного суду України Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області звернулась до Верховного Суду України з заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 12.03.2014 та просила допустити справу до провадження по перегляду судового рішення Верховним Судом України.
Згідно зі статтею 2391 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України, який за змістом статей 2392 та 240 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє відповідність заяви вимогам цього Кодексу та вирішує питання про допуск справи до провадження.
Відповідно до приписів пункту 1 частини першої статті 237 КАС України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
В даному випадку, заявник посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, зокрема, пунктів пункту 198.6 статті 198 та пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу.
В обґрунтування своїх вимог заявник додає копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 20.03.2014 у справі №2а-10385/10/2070 (К/9991/21166/11) та зазначає, що у вказаній справі та у даній справі Вищим адміністративним судом не однаково застосовано згадані норми матеріального права.
Разом з тим, обставини справи, що розглядається, відмінні від тих, на які посилається заявник на обґрунтування наявності підстав для перегляду справи.
Так, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 12.03.2014, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції погодився з висновком судів попередніх інстанцій щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту з огляду на те, що копії первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, які спричиняють втрату ними юридичної сили і доказовості. Видані контрагентами позивачу податкові накладні не мають недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству.
В той же час, зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 20.03.2014 у справі №2а-10385/10/2070 (К/9991/21166/11) вбачається, що підставою для відмови у задоволенні позовних вимог стало те, що податкові накладні від імені контрагента виписані на адресу позивача із порушенням вимог законодавства, оскільки в них вказано прізвище особи, яка була відсутня на дати їх виписування на території України, контрагент відсутній за місцезнаходженням, за даними звітності у підприємства відсутні матеріальні та трудові ресурси, необхідні для здійснення підприємницької діяльності, а позивач не надав докази фактичного отримання товарів.
Таким чином, мова йде про застосування норм матеріального права до різних за змістом правовідносин і не може розцінюватись як неоднакове застосування касаційною інстанцією норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Враховуючи викладене, у Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області відсутні підстави, передбачені статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, для порушення питання щодо розгляду заяви Вищим адміністративним судом України про перегляд судових рішень Верховним Судом України.
Керуючись статтями 236-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Відмовити Кременчуцькій об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області у задоволенні вимоги про допуск справи для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 12.03.2014 у справі №2а-1670/491/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: _________________ Т.М. Шипуліна
Судді: _________________ Л.І. Бившева
_________________ Л.В. Ланченко
_________________ А.М.Лосєв
_________________ М.О. Федоров