ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа № 7/212
30.04.09
За позовом Закритого акціонерного товариства "Теодосія"
до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
про зобов"язання укласти договір
Суддя Якименко М.М.
Представники:
від позивача: Козловський Є.В.- довіреність №7/Д від 10.06.2008р.;
від відповідача: Рябова Г.В.- довіреність №176/10 від 26.12.2008р.
Закрите акціонерне товариство "Теодосія" звернулося в Господарський суд м. Києва з позовом до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про зобов"язання укласти Договір № 06/08-ТЕ від 01 жовтня 2008 року поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання.
Представник відповідача позовні вимоги не визнавав та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що відповідно до ст.ст. 1, 6 Закону України “Про природні монополії” відповідач не є монополістом в сфері постачання природного газу для потреб підприємств комунальної енергетики. Крім того, відповідач наголошує, що запропонований позивачем договір на постачання природного газу для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання не заснований на державному замовленні, його виконання не є обов'язковим для суб'єктів господарювання, не існує прямої вказівки закону щодо обов'язковості укладання договору.
Ухвалою від 27.03.2009 було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 30.04.2009.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 30.04.2009 р. за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
Законом України “Про нафту і газ” регулюються правовідносини, пов'язані з особливостями користування нафтогазоносними надрами, видобутком, транспортуванням, зберіганням та використанням нафти, газу та продуктів їх переробки з метою забезпечення енергетичної безпеки України, розвитку конкурентних відносин у нафтогазовій галузі, захисту прав усіх суб'єктів відносин, що виникають у зв'язку з геологічним вивченням нафтогазоносності надр, розробкою родовищ нафти і газу, переробкою нафти і газу, зберіганням, транспортуванням та реалізацією нафти, газу та продуктів їх переробки, споживачів нафти і газу та працівників галузі.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року N 1729 “Про забезпечення споживачів природним газом” (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що потреба в природному газі установ і організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію, у тому числі блочних (модульних) котелень, котелень, установлених на дахові та прибудованих задовольняється з ресурсів імпортованого природного газу Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”. Реалізація природного газу для задоволення потреб установ і організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію, у тому числі блочних (модульних) котелень, котелень, установлених на дахові та прибудованих, здійснюється Дочірньою компанією “Газ України” та Дочірнім підприємством “Газ-тепло” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, суб'єктами господарювання, що мають ліцензію на постачання природного газу за регульованим тарифом, за цінами, що не перевищують граничних рівнів цін на природний газ, установлених Кабінетом Міністрів України.
При цьому, відповідно до п. 9 Порядку забезпечення споживачів природним газом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. N 1729 встановлено, що постачальниками природного газу можуть бути суб'єкти господарської діяльності, які в установленому порядку отримали ліцензію на постачання природного газу.
В свою чергу постановою Кабінету Міністрів України “Про реалізацію імпортованого природного газу на території України”від 5 березня 2008 р. N 163 установлено, що з 1 січня 2008 р. центрально- та середньоазійський природний газ, який надходить в газотранспортну систему України від компанії “РосУкрЕнерго АГ”, використовується виключно для задоволення потреб споживачів України в обсягах відповідно до балансу надходження та розподілу природного газу на 2008 рік, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 9 січня 2008 р. N 57; з 1 березня 2008 р. імпортований природний газ реалізується в Україні Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України”та її Дочірньою компанією “Газ України” за умови проведення споживачами стовідсоткової оплати використаного природного газу. У разі коли обсягів центрально- та середньоазійського природного газу, який надходить в газотранспортну систему України, недостатньо для задоволення потреб споживачів України, Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” використовує ресурси власного природного газу, що перебувають на зберіганні в підземних сховищах її дочірньої компанії “Укртрансгаз”.
Тобто, з 1 березня 2008 р. імпортований природний газ реалізується в Україні лише Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України” та її Дочірньою компанією “Газ України”.
Постанови Кабінету Міністрів України відповідно до ст. 117 Конституції України є обов'язковими до виконання незалежно від волевиявлення сторін.
28.03.2008 р. позивач отримав ліцензію серії АВ № 389714, яка видана Міністерством житлово-комунального господарства Автономної республіки Крим строком дії до 2012 року на право провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії, транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії (крім певних видів господарської діяльності у сфері теплопостачання, якщо теплова енергія виробляється на теплоелектростанціях, конгенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлювальних джерел енергії).
Рішенням 9 сесії 5-го скликання Феодосійської міської ради Автономної Республіки Крим від 03.10.2006 року № 319 позивача визначено як виконавця послуг з централізованого теплопостачання.
Таким чином, судом встановлено, що позивач має право та можливість укладати з суб'єктами господарювання, які виробляють теплову енергію, договір на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання з Дочірньою компанією “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”.
Листом від 13.11.2008 року № 833 позивач звернувся до відповідача з проханням укласти договір поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання № 06/08 ТЕ від 01 жовтня 2008 року (копія в матеріалах справи).
Листом від 20 листопада 2008 року № 31/39-13250 відповідач відмовив позивачу в укладенні вказаного вище Договору з огляду на те, що договори не можуть бути укладені в редакції позивача, а тільки в редакції відповідача та за умови погашення заборгованості позивача за поставлений в минулі періоди природний газ.
Судом встановлено, що постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 15 травня 2007 року N 590 видано Дочірній компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу за нерегульованим тарифом на території України терміном дії з 18.05.2007 року до 17.05.2012 року. Тобто відповідач здійснює господарську діяльність, яка підлягає ліцензуванню. Ліцензійні умови провадження господарської діяльності визначаються спільним наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 25 серпня 2005 р. N 73 та постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 25 серпня 2005 р. N 694.
Відповідно до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу за нерегульованим тарифом, затверджених постановою НКРЕ від 25.08.2005 року N 694, постачання природного газу за нерегульованим тарифом - вид господарської діяльності з постачання природного газу безпосередньо споживачам, що провадиться ліцензіатом відповідно до Ліцензійних умов за вільними цінами та в умовах конкуренції.
При цьому у відповідності до п. 3.4.1 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу за нерегульованим тарифом ліцензіат зобов'язаний укладати договори про постачання природного газу із споживачами за умови відсутності у споживачів заборгованості перед іншим постачальником природного газу або за згодою цього постачальника.
Стаття 179 Господарського кодексу України встановлює загальні умови укладання договорів, які породжують господарські зобов'язання.
Відповідно до пункту 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Пункт 3 статті 179 Господарського кодексу України встановлює, що укладення договору є обов'язковим для сторін, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних суб'єктів господарювання.
Таким чином, суд відзначає, що за приписами ст. 179 Господарського кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року N 1729 укладання договору та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу за нерегульованим тарифом, затверджених постановою НКРЕ від 25.08.2005 року N 694, укладання договору постачання природного газу відповідачем з позивачем як споживачем, що має відповідну ліцензію, є обов'язкове.
Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Статтею 641 цього Кодексу передбачено, що пропозицію укласти договір може зробити кожна із сторін договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надіслана відповідачеві пропозиція (оферта) укласти договір купівлі-продажу природного газу. Відповідачем пропозиція залишена без задоволення, в зв'язку з чим позивач змушений був звернутись до суду з даним позовом.
Частиною 6 ст. 179 Господарського кодексу України регламентовані основні засади укладення публічних договорів, зокрема суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів. За визначенням ч. 1 ст. 633 Цивільного кодексу України публічний договір - це договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
При цьому, підприємець не має права відмовитися від укладення такого договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг).
Згідно ст. 178 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання, який відповідно до закону та своїх установчих документів зобов'язаний здійснювати виконання робіт, надання послуг або продаж товарів кожному, хто до нього звертається на законних підставах, не має права відмовити у виконанні робіт, наданні послуг, продажу товару за наявності у нього такої можливості або надавати перевагу одному споживачеві перед іншими, крім випадків, передбачених законодавством.
Законом України “Про нафту і газ” визначено поняття єдиної газотранспортної системи України як сукупності функціонально пов'язаних між собою підприємств з виробництва, передачі та постачання природного газу.
Статтею 8 цього Закону України “Про нафту і газ” передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють видобуток нафти і газу, транспортування нафти трубопроводами, транспортування і розподіл природного газу, і визнані в установленому законодавством порядку монополістами на ринках нафти і газу, не можуть припиняти свою діяльність або зменшувати її обсяг з метою створення дефіциту нафти чи газу, якщо необхідність такого обмеження не встановлена чинним законодавством.
Частиною 1 статті 187 Господарського кодексу України встановлено, що суди розглядають спори, які виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом.
За таких обставин, враховуючи вищенаведене, суд відзначає, що безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства є посилання відповідача на те, що укладання договору з позивачем не є обов'язковим для відповідача в силу закону, оскільки як встановлено судом, дії відповідача не узгоджуються з приписами законодавства, відповідач безпідставно ухиляється від укладання договору за наявності у нього можливостей та обов'язку постачати позивачу природний газ у відповідності до Закону України “Про нафту і газ”, постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. N 1729, постанови Кабінету Міністрів України “Про реалізацію імпортованого природного газу на території України” від 5 березня 2008 р. N 163, Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу за нерегульованим тарифом, затверджених постановою НКРЕ від 25.08.2005 року N 694, а також ст. 178, ч. 6 ст. 179 Господарського кодексу України, ст. 633 Цивільного кодексу України.
Судом встановлено, що запропонований позивачем проект договору поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання містить істотні умови господарського договору та не суперечить нормам чинного законодавства, відповідач безпідставно ухиляється від укладання договору, не навів жодних заперечень щодо умов запропонованого договору, а тому вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються зокрема, шляхом установлення, зміни і припинення господарських правовідносин, а також іншими способами, передбаченими законом.
Згідно частини 2 статті 187 Господарського кодексу України день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.
Відповідно до частини 7 статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше.
У відповідності до частин 1, 3 статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
Відповідно до частин 1 - 3 статті 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.
Не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Згідно частини 6 статті 13 Цивільного кодексу України у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
Відповідно п. 36 інформаційного листа “Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України” від 07.04.2008 р. N 01-8/211 згідно з частиною другою статті 187 Господарського кодексу України день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладання відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше. Згідно з частиною третьою статті 84 Господарського процесуального кодексу України у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір-умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору. Зазначені норми не суперечать одна одній, оскільки суд вправі задовольнити позов про спонукання укласти договір лише в разі, якщо встановить, що існує правовідношення, в силу якого сторони зобов'язані укласти договір, але одна із сторін ухилилася від цього. Тому в резолютивній частині рішення, яким задовольняється позов про спонукання укласти договір, слід вказувати на те, що спірний договір є укладеним.
Враховуючи викладене, суд вважає за доцільне захистити права позивача, та у відповідності до ст. 631 Цивільного кодексу України, частини 7 статті 180 Господарського кодексу України, частини 2 статті 187 Господарського кодексу України визнати спірний договір укладеним з 1 листопада 2008 року.
Витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати Договір № 06/08-ТЕ поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання між Дочірньою компанією “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (04116, м. Київ, вул. Шолуденка,1 код ЄДРПОУ 31301827) та Закритим акціонерним товариством "Теодосія" (98100, Автономна Республіка Крим, м. Феодосія, вул. Володарського, 39-Б, код ЄДРПОУ 30689644) укладеним з 01 жовтня 2008 року, на умовах, які запропоновані позивачем (Закритим акціонерним товариством "Теодосія") в проекті договору.
3. Стягнути з Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (04116, м. Київ, вул. Шолуденка,1 код ЄДРПОУ 31301827) на користь Закритого акціонерного товариства "Теодосія" (98100, Автономна Республіка Крим, м. Феодосія, вул. Володарського, 39-Б, код ЄДРПОУ 30689644) 85 (вісімдесят п'ять) грн. -державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 грн. - витрат по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя М.М. Якименко
Дата піписання рішення: