16 травня 2014 року м. Київ В/800/1958/14
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Амєлін С.Є. , Білуга С.В. , Бутенко В.І. , Юрченко В.В. , перевіривши заяву ОСОБА_2 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 23.01.2014р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Слов'янської міської ради Донецької області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 23.01.2014р., прийнятої у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Слов'янської міської ради Донецької області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з ч. 1 ст. 236 Кодексу адміністративного судочинства України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право подати заяву про перегляд судових рішень в адміністративних справах після їх перегляду в касаційному порядку.
Відповідно до ст. 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України, який відповідно до положень ст.ст. 239-2, 240 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє відповідність заяви вимогам цього Кодексу та вирішує питання про допуск справи до провадження.
Згідно з положеннями ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів:
1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;
2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Як вбачається зі змісту заяви ОСОБА_2 та ухвали Вищого адміністративного суду України від 23.01.2014р., про перегляд якої подана заява, Вищий адміністративний суд України залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими відмовлено в задоволенні позову про визнання протиправними дій Управління праці та соціального захисту населення Слов'янської міської ради Донецької області щодо позбавлення ОСОБА_2 статусу інваліда війни ІІ групи та зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Слов'янської міської ради Донецької області поновити такий статус з 02.04.2012р.
Вирішуючи спір, суд касаційної інстанції погодився із висновком судів попередніх інстанцій, що інвалідність ОСОБА_2 не пов'язана з виконанням обов'язків військової служби в контексті ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (під час воєнних дій), а одержана внаслідок проходження військової служби, тому він не може вважатися інвалідом війни.
У заяві про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 23.01.2014р. ОСОБА_2 порушує питання про її скасування з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
При цьому заявник посилається на ухвали Вищого адміністративного суду України від 20.02.2013р. (№ К/9991/51630/11) та від 13.02.2014р. (№ К/800/26397/13).
В ухвалі від 20.02.2013р. Вищий адміністративний суд України виходив з того, що ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» основним критерієм та умовою віднесення особи до інвалідів війни визначає наявність інвалідності одержаної під час виконання службових обов'язків.
В ухвалі від 13.02.2014р. суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що за змістом положень Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не обов'язково, щоб інвалідність наступила внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини чи бойових дій або ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами. В контексті зазначеного Закону, до інвалідів війни прирівнюються й особи начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ, які стали інвалідами, в тому числі, внаслідок виконання службових обов'язків.
Вивчивши заяву ОСОБА_2 та додані до неї матеріали, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про наявність підстав для допуску до перегляду Верховним Судом України зазначеної справи, оскільки судом касаційної інстанції неоднаково застосовано одні і ті самі норми матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Керуючись ст.ст. 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Допустити до перегляду Верховним Судом України справу за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Слов'янської міської ради Донецької області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає
Суддя-доповідач Кочан В.М.
судді Амєлін С.Є.
Білуга С.В.
Бутенко В.І.
Юрченко В.В.