Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"10" червня 2009 р. Справа № 06-5/57-54/73-09
вх. № 2161/4-54
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Молочко Н.Г., дов. № 1275 від 04.03.2009 року
відповідача - Духовний А.Б., дов. № 107 від 24.11.2008 року
розглянувши справу за позовом КП "Міський інформаційний центр", м. Харків
до Комерційного банку "Експобанк" в особі Харківської філії, м. Харків
про зобов'язання повернути на підставі акту прийому передачі місце та стягнення 15074,61 грн.
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача 15074,61 грн. заборгованості, з яких: 497,66 грн. - пеня за розміщення спеціальної конструкції без отримання дозволу за період з 16.04.2007 р. по 19.06.2007 р., 276,95 грн. - витрати по проведенню демонтажу спеціальної конструкції, 16800,00 грн. - штраф за прострочення повернення місця, наданого в користування, що утворилася на підставі договору № 2400 від 16.04.2007р.; зобов'язати відповідача повернути позивачеві на підставі акту прийому-передачі місце, що знаходиться у комунальній власності, за адресою м. Харків, вул. Космічна, 22. Крім того, просить покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Представник позивача у судовому засіданні підтримує заявлені вимоги і просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечує у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях, наданих до суду 13.04.2008 року та залучених до матеріалів справи.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
16 квітня 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 2400 про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкції, за яким КП „Міський інформаційний центр” надає відповідачу в користування місця, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Підпунктом 3.2.1. Договору передбачено, що позивач зобов'язується передати відповідачу місця на підставі акту прийому-передачі згідно з переліком, зазначеним у додатку № 1, про що 16 квітня 2007 р. було складено акт прийому-передачі місць, які перебувають у комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій, за яким відповідач прийняв у позивача 1 місце, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Космічна, 22.
На підставі довідки відділу реклами управління містобудування та архітектури про встановлення пріоритету від 12.04.2007р. ТОВ КБ „Експобанк" (Відповідачу) було встановлено пріоритет на розміщення спеціальної конструкції: щит стаціонарний (1,20x1,80x2) за адресою: м. Харків, вул. Космічна, 22 на три місяці до отримання дозволу на її розміщення.
Як вбачається з матеріалів справи 20 червня 2007 року відповідно до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради № 589 відповідач отримав дозвіл на розміщення зовнішньої реклами.
Згідно з п. 3.4.2. відповідач зобов'язувався не розміщувати спеціальні конструкції на місцях, переданих у користування за цим договором, до отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами у встановленому порядку.
У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно п. 6.3 Договору Відповідач, у разі порушення зобов'язань, передбачених підпунктом 3.4.2 п.3.4 розділу 3 Договору, сплачує Позивачу пеню у розмірі плати за користування місцями, встановленої п. 4.1 цього Договору, пропорційно часу розміщення спеціальних конструкцій з порушенням зобов'язань.
Як свідчить акт встановлення спеціальної конструкції для розміщення зовнішньої реклами від 12 жовтня 2006 року відповідачем 12 квітня 2006 року встановлено спеціальну конструкцію на місці, переданому в користування.
У період з 12.04.2007 року на три місяці відповідачу було встановлено пріоритет на розміщення спеціальної конструкції. Дозвіл на розміщення зовнішньої реклами отримав 20.06.2007 року, що підтверджується рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.06.2007 року № 589 „Про надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами”. Проте, у період дії пріоритету відповідач розміщував на місці, яке надано йому в оренду рекламу, що є порушенням приписів п. 3.4.2. договору.
У відповідності до п. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ст. ст. 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Відповідно до п. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Враховуючи, що відповідач порушив вимоги п.3.4.2 п.3.4 Договору щодо нерозміщення спеціальних конструкцій на місцях, переданих у користування, до отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами у встановленому порядку, внаслідок чого позивачем обґрунтовано нараховано пеню за розміщення спеціальної конструкції на місці без отримання дозволу за період з 16 квітня 2007 року по 19 червня 2007 року у розмірі 497,66 грн.
Згідно з п.п. 8.1.7 договору цей договір припиняє свою дію по закінченню строку дії цього договору.
Таким чином, станом на 30 червня 2007 року договір № 2400 від 16 квітня 2007 року вважається таким, що припинив дію.
Відповідно до п.п. б) п.2.3 „Порядку демонтажу, обліку та зберігання спеціальних конструкцій, встановлених на місцях, які перебувають у комунальній власності" (Додаток №5 до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.10.2004 р. №977 "Про порядок розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові") спеціальні конструкції підлягають демонтажу, коли вони розміщені на місці без згоди власника або особи, уповноваженої на надання цього місця у користування.
Відповідно до п.п. а) п.2.8 „Порядку демонтажу, обліку та зберігання спеціальних конструкцій, встановлених на місцях, які перебувають у комунальній власності" (Додаток №5 до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.10.2004 р. №977 „Про порядок розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові"): демонтаж спеціальних конструкцій здійснюється у випадку, передбаченому підпунктом б) пункту 2.3 цього Порядку на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради.
05 квітня 2007 року позивачем на адресу відповідача було направлено повідомлення № 4728 (вих.. № 2587) з вимогою звільнити незаконно зайняте місце розташування рекламного засобу за адресою: м. Харків, вул. Космічна, 22 та попередженням про те, що у разі невиконання даної вимоги, спеціальну конструкцію буде демонтовано. Дане повідомлення відповідач отримав 10 квітня 2007 року, про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення, але на нього не прореагував й, відповідно, ніяких дій щодо пред'явлених позивачем вимог, не вчинив
Тому, на виконання рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 06 червня 2007 року № 516 «Про демонтаж рекламних конструкцій» та на підставі Наказу начальника департаменту зовнішньої реклами КП „Міський інформаційний центр" №113 від 12.06.07 р. «Про проведення демонтажу спеціальних конструкцій", 27 липня 2007р. спеціальну конструкцію - щит стаціонарний (1,20x0,1,80x2) розташований за адресою м. Харків, вул. Космічна, 22 було демонтовано позивачем, у результаті чого він поніс збитків на суму 276,95 грн., про що свідчать Акт проведення демонтажу спеціальних конструкцій, рахунок-фактура № СФД-000089 від 14.04.2008 р., розрахунок витрат на проведення демонтажу, кошторис та калькуляція витрат.
Порядок відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди визначені в статті 22 Цивільного кодексу України, згідно якої особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
Господарським кодексом України також передбачено такий вид відповідальності за порушення господарських зобов'язань як відшкодування збитків. Так, відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати зроблені управленою стороною, страта або пошкодження майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення відповідно статті 225 Господарського кодексу України, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
Положеннями статті 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, підставою для стягнення збитків є наявність в діях заподіювача шкоди складу цивільно-правової відповідальності: протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди, прямий причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та шкодою, наявність вини.
Згідно з положеннями статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як вже було зазначено вище позивач вимушений був здійснити демонтаж спеціальних конструкцій за власні кошти у зв'язку з невиконанням відповідачем свого обов'язку, передбаченого умовами договору щодо своєчасного звільнення наданих в користування місць і передачі їх позивачу у разі припинення дії договору, в чому вбачається протиправна та винна поведінка відповідача. Розмір витрат на проведення демонтажу підтверджується матеріалами справи та знаходиться в прямому причинному зв'язку з протиправною поведінкою відповідача.
На підставі вказаного суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 276,95 грн. витрат обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до п.п. 5.1. договору відповідач зобов'язаний протягом 3-х днів після припинення дії договору на будь-яких підставах, передбачених пунктами 8.1., 8.3. договору, звільнити надані в користування місця і передати їх позивачу. Повернення місць, наданих в користування, здійснюється відповідачем на підставі актів прийму-передачі, які підписуються уповноваженими представниками сторін.
Відповідач вважає, що він вжив всіх необхідних заходів, щодо належного виконання зобов'язання. У своїх запереченнях поданих до суду він посилається на те, що позивачем було самовільно вилучено спірне місце з користування відповідача, тобто після проведення демонтажу місце розташування рекламної конструкції стало вільним та не використовувалось відповідачам. На підставі вказаного, відповідач вважає, що він не порушив умов договору і після закінчення дії договору своєчасно повернув позивачеві місце, яке було надано йому в користування для розташування спеціальної конструкції.
Однак п.п. 5.2 договору № 2400 від 16.04.2007 р. визачено, що місця вважаються фактично повернутими позивачу з моменту підписання Актів прийому-передачі. При цьому демонтаж спеціальних конструкцій і приведення території місць у належний стан (прибирання місця, вивіз сміття тощо) повинно було здійснюватись відповідачем самостійно за власний рахунок.
Акт прийому-передачі між сторонами після припинення дії договору підписано не було, тобто відповідачем були порушені умови договору. Доказів на спростування вказаних обставин відповідач суду не надав, в матеріалах справи будь-які докази щодо складання акту приймання-передачі після закінчення дії договору відсутні.
Тобто матеріали справи свідчать про те, що після закінчення дії договору спеціальна конструкція була демонтована позивачем, однак місця за актом прийому-передачі у встановлений договором строк відповідачем не було повернуто, актів приймання-передачі відповідно до п. 5.1, 5.2 вказаного договору відповідач не складав, доказі на підтвердження письмових звернень до позивача про підписання актів приймання-передачі суду не надав.
Відповідно до п. 6.2. договору у разі прострочення повернення місць, наданих у користування, відповідач має сплатити позивачу штраф у розмірі 50 грн. за кожний день затримки повернення кожного місця. Таким чином, позивачем правомірно нараховано штраф у розмірі 16800,00 грн.
Оскільки договір № 2400 від 16 квітня 2007 року припинив свою дію 30 червня 2007 року, а акти прийому-передачі у встановленому договором порядку та строки сторонами не складено, відповідно до пункту 5.2 договору місця вважаються такими, що фактично не повернуті КП “Міський інформаційний центр”. Отже, позовні вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача повернути на підставі акту прийому-передачі місце, що знаходиться у комунальній власності та було надано відповідачу для розміщення спеціальних конструкцій за адресою: м. Харків, вул. Космічна, 22 підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача правомірні та підлягають задоволенню.
Оскільки з матеріалів справи вбачається, що спір по даній справі виник з вини відповідача, суд, відповідно до вимог статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, покладає витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Комерційний банк „Експобанк” в особі філії „Харківське регіональне управління” Відкритого акціонерного товариства „Комерційний банк „Експобанк” (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, код ЄДРПОУ 09322299) на користь Комунального підприємства „Міський інформаційний центр” (61166, м. Харків, пр. Леніна, 38,оф.618, р/р 2600030114375 в АКБ „Золоті ворота” м. Харків, МФО 351931, код ЄДРПОУ 32135675) - 497,66 грн. пеня за розміщення спеціальної конструкції без отримання дозволу за період з 16.04.2007 р. по 19.06.2007 р.,; штраф за прострочення повернення місця за Договором № 2400 від 16.04.2007р. у розмірі 16800,00 грн., витрати на проведення демонтажу спеціальної конструкції у розмірі 276,95 грн., а також 236,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Зобов'язати Відкрите акціонерне товариство „Комерційний банк „Експобанк” повернути Комунальному підприємству „Міський інформаційний центр” на підставі акта прийому-передачі місце, що знаходиться у комунальній власності, для розміщення спеціальних конструкцій за адресою: м. Харків, вул. Космічна, 22.
Суддя
Повний текст рішення підписано 15 червня 2009 року.