Єдиний унікальний № 500/2725/14-к
Провадження № 1-кп/500/272/14
Іменем України
20 травня 2014 року м. Ізмаїл
Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області
у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
потерпілого ОСОБА_5 ,
розглянувши в місті Ізмаїлі Одеської області у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 кримінальне провадження за обвинуваченням
ОСОБА_6 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця к. Ленінобад Шаватського району Харезмської області Республіки Узбекистан, громадянина України, з неповною середньою освітою, працюючого за наймом, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , такого, що не має судимості в силу ст. 55 КК України 1960 р., ст. 89 КК України,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 162 КК України,
встановив:
1. На початку лютого 2014 року, приблизно о 22:00 годині, більш точні дату та час встановити не надалось можливим, ОСОБА_6 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на подвір'ї будинку АДРЕСА_3 , куди він потратив шляхом вільного доступу, в ході раптово виниклого умислу під час перебування на вказаному подвір'ї, з корисливих мотивів, таємно викрав велосипед марки «Україна», вартістю 215 грн., що належить ОСОБА_5 , чим завдав збиток останньому на вищезазначену суму, після чого з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд.
2. Далі, продовжуючи злочинну діяльність, в лютому 2014 року, через чотири дні після вчинення вищевказаного злочину, приблизно о 22:00 годині, більш точні дату та час встановити не надалось можливим, ОСОБА_6 , знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, умисно, з корисливих мотивів, діючи повторно, таємно проник до господарської будівлі будинку АДРЕСА_3 , звідки таємно викрав два мішки білого кольору вартістю по 2 грн. кожний з насінням соняшника вагою по 26,5 кг. кожний вартістю по 3 грн. за кілограм загальною вартістю 159 грн., що належить ОСОБА_5 , чим завдав збиток останньому на загальну суму 163 грн., після чого з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд.
3. Крім того, 07 квітня 2014 року, приблизно о 01:00 годині, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, умисно, всупереч ст. 30 Конституції України, що гарантує кожному громадянину недоторканість житла чи іншого володіння, не маючи на те законних підстав та всупереч волі господаря будинку ОСОБА_5 , незаконно проник до господарської будівлі будинку АДРЕСА_3 , чим порушив недоторканість володіння потерпілого.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 повністю визнав себе винним в обсязі пред'явлених йому обвинувачень. В ході судового розгляду він детально розповів про обставини злочинів та щиро розкаявся в їх вчиненні, не піддавши сумніву обставини, викладені в обвинувальному акті, зокрема перелік та вартість викраденого ним майна та обставини проникнення до володіння потерпілого. Так, обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що приблизно в лютому 2014 року, близько 22:00 год., він прийшов додому до потерпілого ОСОБА_5 , з яким він перебував у дружніх стосунках, з метою запропонувати йому спільну роботу. Він зайшов на подвір'я будинку потерпілого через хвіртку, на якій не було замочного пристрою, покликав його, але він не вийшов до нього. Після цього, перебуваючи вже на подвір'ї будинку потерпілого, у нього виник намір взяти велосипед потерпілого, який знаходився на подвір'ї біля басейну, та поїхати на ньому додому, оскільки він перебував у стані алкогольного сп'яніння та йому важко було б дійти додому. До цього, коли він приходив до потерпілого, то завжди заходив на подвір'я його будинку для того, щоб його покликати, потерпілий ніколи не забороняв йому це робити. Після того, як він взяв у потерпілого велосипед, через чотири дні, також приблизно о 22:00 год., також перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, він прийшов до будинку потерпілого, але вже з метою викрасти якісь речі, оскільки він мав потребу у грошах. Він проник у сарай, що знаходився на подвір'ї будинку, звідки він виніс два мішки з чимось. Винісши їх на вулицю, він відчув їх важкість, та залишив один мішок біля річки, а інший поніс додому, потім повернувся і взяв другий мішок. Вдома він зрозумів, що в мішках було насіння соняшника. Після цього, 07.04.2014 р. вночі, він, знову перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, прийшов до будинку потерпілого також з метою щось викрасти. Він за допомогою металевого прута зламав навісний замок на тому сараї та зайшов туди з метою подивитися, що можна викрасти. Через деякий час він побачив, що на вулиці загорілося світло та він зрозумів, що вийшов господар будинку, після чого він з метою покинути місце вчинення злочину та його невпізнання потерпілим, завдав декілька ударів останньому, при цьому ані він, ані потерпілий нічого не сказали. Але потерпілий повалив його на землю та між ними виникла бійка, під час якої потерпілий ОСОБА_5 впізнав його. Наступного дня до нього прийшли працівники міліції. Викрадені велосипед та насіння соняшника він повернув потерпілому.
Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_6 , його вина у вчиненні вказаних злочинів в повному обсязі також підтверджується наступними доказами, що були досліджені у судовому засіданні.
Так, потерпілий ОСОБА_5 , повністю підтримавши показання обвинуваченого, в судовому засіданні пояснив, що з обвинуваченим ОСОБА_4 він перебував у дружніх стосунках. Приблизно два роки тому вони разом працювали, та обвинувачений завжди, коли приходив до нього додому кликати його на роботу, то заходив на подвір'я будинку, він йому це дозволяв. Він йому ніколи не забороняв входити через хвіртку на подвір'я його будинку. Не пам'ятає точно дати, приблизно о 00:30 - 01:30 год., він почув шум, вийшов на вулицю, почав вмикати світло та побачив, що двері в сарай відчинені. Він підійшов ближче до сараю, протягнув руку для того, щоб увімкнути світло в сараї, та відчув чотири удари в обличчя. При цьому ані він, ані той, хто його вдарив, нічого не говорили. Після цього між ними з незнайомцем виникла бійка, під час якої він впізнав у ньому обвинуваченого ОСОБА_4 , який згодом втік, а потім повернувся до нього та запевняв, що це не він його вдарив. А перед цим він виявив, що з подвір'я його будинку зник його велосипед, що знаходився біля басейну, а ще через декілька днів його мати виявила, що з сараю зникли два мішки з насінням соняшника. Велосипед та насіння соняшника обвинувачений йому повернув.
Відповідно до рапорту ст. чергового інспектора Ізмаїльського МВ (з обслуговування м. Ізмаїл та Ізмаїльського району) ГУМВС України в Одеській області (далі - Ізмаїльський МВ) 07.04.2014 р. о 09:05 год. до чергової частини Ізмаїльського МВ по телефону надійшло повідомлення від ОСОБА_7 про те, що приблизно два місяці тому невідома особа з підсобного приміщення, розташованого на подвір'ї будинку, вчинила крадіжку велосипеда.
Заявою на ім'я начальника Ізмаїльського МВ від 07.04.2014 р. ОСОБА_5 повідомив, що невідомі особи, приблизно два місяці тому викрали велосипед «Україна» синього кольору з подвір'я його будинку.
Відповідно до даних протоколу слідчого експерименту від 17.04.2014 р. обвинувачений ОСОБА_4 докладно розповів та показав на місцевості, яким саме чином він 07.04.2014 р. проник до сараю будинку АДРЕСА_3 . Дані, зазначені у вказаному протоколі повністю співпадають з показаннями обвинуваченого та потерпілого, що були дані в судовому засіданні.
Таким чином, аналіз сукупності усіх вищенаведених даних, що містяться в досліджених у суді доказах, дозволяє суду прийти до висновку про те, що вказані докази є належними, допустимими та достовірними, а в сукупності вони є достатніми та взаємопов'язаними для постановлення обвинувального вироку.
Разом з цим, по першому епізоду крадіжки в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження наявність в діях обвинуваченого такої кваліфікуючої ознаки, як вчинення злочину, поєднаного з проникненням у сховище.
Так, як було вище наведено, як потерпілий, так і обвинувачений пояснили в судовому засіданні, що обвинувачений був наділений правом заходити на подвір'я будинку в силу дружніх стосунків, що між ними існували, та потерпілий ніколи не забороняв йому це робити, хвіртка у двір будинку потерпілого не обладнана замочним пристроєм, а велосипед перед викраденням знаходився на подвір'ї будинку. З показань обвинуваченого випливає, що він зайшов на подвір'я будинку з метою покликати потерпілого та поговорити з ним з приводу роботи, а вже перебуваючи на подвір'ї у нього виник намір викрасти велосипед потерпілого. Вказані обставини свідчать про те, що обвинувачений на правовій підставі, наданій йому потерпілим, пройшов на територію подвір'я будинку останнього, і пройшов він на подвір'я не з метою щось викрасти, а з іншою метою - поспілкуватися з потерпілим з приводу роботи, а умисел на викрадення велосипеду потерпілого у нього виник вже під час перебування на місці, де знаходився велосипед.
Більш того, з урахуванням вимог закону подвір'я помешкання потерпілого, звідки обвинувачений викрав велосипед, не можна визнати іншим сховищем. У цьому конкретному випадку подвір'я, на якому стояв велосипед, є лише місцем, де розташований жилий будинок потерпілого.
Тому в даному випадку по першому епізоду викрадення велосипеду в діях обвинуваченого відсутня ознака вчинення крадіжки з проникненням у сховище, як зазначено в обвинувальному акті, та ця кваліфікуюча ознака за цим епізодом безпідставно висунута в провину обвинуваченого, тому підлягає виключенню.
Крім того, по третьому епізоду незаконного проникнення у володіння потерпілого в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження наявність в діях обвинуваченого такої кваліфікуючої ознаки, як вчинення злочину із застосуванням насильства.
Так, диспозицією ч. 2 ст. 162 КК України передбачена відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, зокрема, із застосуванням насильства чи з погрозою його застосування.
Відповідно ж до диспозиції ч. 1 ст. 162 КК України, кримінальна відповідальність настає за незаконне проникнення до житла чи до іншого володіння особи, незаконне проведення в них огляду чи обшуку, а так само незаконне виселення чи інші дії, що порушують недоторканність житла громадян.
З перелічених в диспозиції ч. 1 ст. 162 КК України альтернативних ознак злочину вбачається, що об'єктивна сторона вказаного злочину характеризується, зокрема, діянням у формі «проникнення» до житла чи до іншого володіння особи, який характеризується одномоментністю і вважається закінченим з моменту вторгнення (потрапляння) винного до житла чи іншого володіння особи.
При цьому суд також враховує роз'яснення Пленуму Верховного суду України, викладені в абз. 2 п. 22 його постанови № 10 від 06.11.2009 р. «Про судову практику у справах про злочини проти власності», відповідно до яких під проникненням у житло, інше приміщення чи сховище слід розуміти незаконне вторгнення до них будь-яким способом (із застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання; шляхом обману; з використанням підроблених документів тощо або за допомогою інших засобів), який дає змогу винній особі викрасти майно без входу до житла, іншого приміщення чи сховища.
Так, із досліджених в судовому засіданні вищенаведених доказів випливає, що на момент, коли потерпілий ОСОБА_5 , почувши шум, підійшов до господарської будівлі, обвинувачений ОСОБА_4 вже незаконно та безперешкодно проник до вказаної будівлі та вже незаконно перебував у ній, тобто вже вчинив закінчений злочин, а насильство було застосовано ним з метою перешкодити здійснити його затримання та викриття вже після того, як незаконне проникнення ним було здійснене. Викладене свідчить, що насильство було застосоване обвинуваченим з іншою метою, відмінною від мети проникнення до володіння потерпілого, а тому на кваліфікацію його дій не може впливати, а потребує окремої кваліфікації за відповідною статтею КК за вчинення злочину проти здоров'я потерпілого.
Суд, з урахуванням принципу диспозитивності, що закріплений у ст. 26 КПК України, не може самостійно кваліфікувати дії обвинуваченого за відповідною статтею проти здоров'я та розглядати питання про завдання потерпілому тілесних ушкоджень, оскільки окремо це питання не вносилося на розгляд суду, та суду не була надана заява потерпілого про вчинення відносно нього злочину проти його здоров'я, провадження по якому відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 477 КПК України здійснюється у формі приватного обвинувачення, тобто на підставі заяви потерпілого.
Саме тому суд не приймає до уваги дані, що містяться у висновку експерта №167 від 16.04.2014 р. судово-медичної експертизи про тяжкість тілесних ушкоджень, які були заподіяні потерпілому, та визнає вказаний доказ як неналежний.
Отже, суд в силу ч. 3 ст. 337 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення, вважає за можливе вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, та змінити правову кваліфікацію злочинів, вчинених обвинуваченим ОСОБА_4 , кваліфікувавши його дії по першому епізоду - епізоду крадіжки - за ч. 1 ст. 185 КК України, виключивши таким чином з кваліфікації ознаку вчинення злочину з проникненням у сховище, та по третьому епізоду - епізоду порушення недоторканості житла - за ч. 1 ст. 162 КК України, виключивши таким чином з кваліфікації ознаку вчинення злочину із застосуванням насильства, оскільки це покращує становище обвинуваченого.
Таким чином, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_4 у вчиненні ним злочинів, та кваліфікує його дії:
- за ч. 1 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка);
- за ч. 3 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у сховище;
- за ч. 1 ст. 162 КК України як незаконне проникнення у інше володіння особи.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд у відповідності до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обвинувачений ОСОБА_4 вчинив злочини невеликої та середньої тяжкості, а також тяжкий злочин.
ОСОБА_4 за місцем проживання характеризується позитивно.
До обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання ОСОБА_4 , суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів, а також добровільне відшкодування завданого збитку.
До обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_4 , суд відносить вчинення злочинів в стані алкогольного сп'яніння.
З урахуванням вказаних обставин, суд у відповідності до вимог закону України про кримінальну відповідальність та передбачених цим законом санкцій вважає, що винуватому ОСОБА_4 для його виправлення та запобігання нових злочинів необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій ч. 1 та ч. 3 ст. 185 КК України, а також у виді обмеження волі в межах санкції ч. 1 ст. 162 КК України.
Вказані обставини провадження дають підстави суду визначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання в силу ст. 70 КК України за сукупністю злочинів із застосуванням принципу поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Крім того, враховуючи зазначені обставини, а саме те, що ОСОБА_4 на теперішній час в силу ст. 55 КК України 1960 р., ст. 89 КК України є таким, що не має судимості, щиро розкаявся у вчиненні злочинів, активно сприяв їх розкриттю, добровільно відшкодував завдану злочинами шкоду, те, що в його сім'ї виховується малолітня дитина, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 можливе зі звільненням його на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням, з покладанням обов'язків, передбачених п. п. 2 - 4 ч. 1 ст. 76 КК України.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 в даному кримінальному провадженні не затримувався, запобіжні заходи відносно нього не застосовувалися. Клопотань про застосування побіжного заходу відносно ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили від прокурора не надходило.
Керуючись ст. ст. 369 - 371, 373 - 375 КПК України, суд -
ухвалив:
ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 162 КК України, та призначити йому покарання:
- за ч. 1 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на один рік;
- за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на три роки шість місяців;
- за ч. 1 ст. 162 КК України у виді обмеження волі строком на один рік.
На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_6 за сукупністю злочинів визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі строком на три роки шість місяців.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнити від відбування покарання з випробуванням строком на два роки.
В силу ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_6 обов'язки, що передбачені п. п. 2 - 4 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме:
- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;
- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та/або роботи;
- періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
Іспитовий строк ОСОБА_6 обчислювати з моменту проголошення вироку, тобто з 20 травня 2014 року.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Апеляційним судом Одеської області.
Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді, а обвинуваченому та прокурору вручити копію вироку негайно після його проголошення.
Ізмаїльського міськрайонного суду ОСОБА_1