20 травня 2014 року Справа № 910/17195/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Кота О.В.
суддівКочерової Н.О. Саранюка В.І. - доповідача у справі
розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Мостобуд"
на рішення від та на постанову від господарського суду міста Києва 30.12.2013 Київського апеляційного господарського суду 27.03.2014
у справі господарського суду№ 910/17195/13 господарського суду міста Києва
за позовомПублічного акціонерного товариства "Альфа-Банк"
до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Глоінвест" 2. Публічного акціонерного товариства "Мостобуд"
простягнення 71 848 344,38 грн. та 4 589 149,04 дол. США
Подана Публічним акціонерним товариством "Мостобуд" касаційна скарга на рішення господарського суду міста Києва від 30.12.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2014 у справі № 910/17195/13 не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з таких підстав.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.111 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга повинна містити вимоги особи, що подала скаргу із зазначенням суті порушення або неправильного застосування судом норм матеріального чи процесуального права.
Як роз'яснено в п. 62 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України" за приписом пункту 4 частини першої статті 1113 ГПК України у касаційній скарзі має бути зазначена суть порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права. Недодержання цієї вимоги тягне за собою повернення скарги на підставі пункту 6 частини першої статті 111 названого Кодексу. Отже, якщо в касаційній скарзі не зазначено, порушення або неправильного застосування яких конкретно норм матеріального і/або процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій у прийнятті оскаржуваних судових рішень, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування і яким чином воно вплинуло на прийняття цих рішень, то касаційна скарга до розгляду не приймається і підлягає поверненню судом.
Таким чином, у касаційній скарзі має бути чітко викладено зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчими актами та вказуватися конкретні їх пункти та статті з урахуванням встановлених судами фактичних обставин справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Тому касаційна скарга повинна містити дані, які б свідчили, що судом при розгляді спору не застосований закон, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин, або застосований закон, який не підлягає застосуванню, або судами неправильно витлумачена норма закону.
Проте, всупереч вимог п. 4 ч. 1 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга містить лише загальні посилання на норми матеріального та процесуального права без зазначення того, у чому саме полягає їх порушення або неправильне застосування судами та яким чином воно вплинуло на прийняття оскаржуваних судових актів. Зокрема, у поданій касаційній скарзі не зазначено, в чому саме полягає порушення норм ст.ст. 11, 632 ЦК України, ст. 189 ГК України, ст. 22 ГПК України і яким чином таке порушення вплинуло на прийняття оскаржуваних рішення та постанови.
Натомість зміст касаційної скарги заявника зводиться до аналізу наявних у справі доказів, посилань на неналежну оцінку судами доказів (вимоги від 06.08.2013 № 62257-11-б/б, договору поруки від 08.09.2011 № 392-П/11 тощо), тобто скарга стосується заперечень щодо оцінки судом доказів по справі.
З огляду на наведене, касаційна скарга підлягає поверненню скаржнику відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 86, 111, п. 6 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" на рішення господарського суду міста Києва від 30.12.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2014 у справі № 910/17195/13 повернути скаржнику.
Повернути Публічному акціонерному товариству "Мостобуд" (01033, м. Київ, вул. Паньківська, 5, ідентифікаційний код 01386326) судовий збір в сумі 51 156 (п'ятдесят одна тисяча сто п'ятдесят шість) грн. 00 коп., сплачений за квитанцією № 1408 від 28.03.2014.
Головуючий суддя Кот О.В.
Судді Кочерова Н.О.
Саранюк В.І.