19 травня 2014 року Справа № 907/240/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Капацин Н.В. - головуючий, Бернацька Ж.О., Кривда Д.С. (доповідач),
за участю представників:
позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином),
відповідача не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином),
третьої особине з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_4
на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 20.11.2013
у справі№ 907/240/13 господарського суду Закарпатської області
за позовомСпільного українсько-англійського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістраль - Інвест"
доХустської міської ради,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаФізична особа-підприємець ОСОБА_4,
провстановлення земельного сервітуту,
Розпорядженням Секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 15.05.2014 №05-05/329 у зв'язку з виходом з відпустки суддів Бернацької Ж.О. та Капацин Н.В. сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України в такому складі: суддя Капацин Н.В. - головуючий, судді Бернацька Ж.О., Кривда Д.С. для розгляду касаційної скарги на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.11.2013 у справі № 907/240/13.
Спільне українсько-англійське підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістраль-Інвест" звернулося до господарського суду Закарпатської області з позовом до Хустської міської ради про встановлення земельного сервітуту на право проходу та проїзду на транспортному засобі по наявному шляху на земельній ділянці площею 0,0327га, яка є частиною земельної ділянки площею 2,26га, за адресою: АДРЕСА_1, власник: Хустська міська рада, кадастровий номер земельної ділянки 2110800000:01:034:0067 на наступних умовах: строк сервітуту - безстроковий; межі сервітуту - від А до Б - землі СП ТОВ "Магістраль - Інвест", від Б до В - землі Хустської міської ради, від В до А - землі загального користування (АДРЕСА_1), дискреційні кути та довжини сторін земельної ділянки: № 1-2, довжина 4,89, кут 189°25' 26", № 2-3, довжина 27,91, кут 172°05' 26", № 3-4, довжина 7,34, кут 173°30' 16", № 4-5, довжина 1,11, кут 173°46' 27", № 5-6, довжина 9,12, кут 083°38' 20", № 6-7, довжина 1,76, кут 177°23' 51", № 7-8, довжина 0,96, кут 207°22' 06", № 8-9, довжина 3,50, кут 174°15' 25", № 9-10, довжина 1,11, кут 204°00' 54", № 10-11, довжина 0,45, кут 215°05' 45", № 11-12, довжина 6,18, кут 267°12' 59", № 12-13, довжина 3,45, кут 280°51' 15", № 13-14, довжина 3,45, кут 297°49' 41", № 14-15, довжина 3,52, кут 338°31' 50", № 15-16, довжина 9,01, кут 353°56' 52", № 16-17, довжина 14,03, кут 353°09' 49", № 17-18, довжина 6,23, кут 358°37' 15", № 18-19, довжина 0,94, кут 347°44' 07", № 19-20, довжина 6,60, кут 340°03' 14", № 20-21, довжина 6,96, кут 337°42' 34", № 21-1, довжина 9,45, кут 093°42' 04"; плата за встановлення та користування сервітутом - в розмірі 100% від суми земельного податку за земельну ділянку, на яку встановлено сервітут.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 07.10.2013 (суддя Бобрик Г.Й.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.11.2013 (судді: Данко Л.С. - головуючий, Давид Л.Л., Юрченко Я.О.), позов задоволено повністю; встановлено Спільному українсько-англійському підприємству у формі ТОВ "Магістраль-Інвест" земельний сервітут на право проходу та проїзду на транспортному засобі по наявному шляху на земельній ділянці площею 0,0327га, яка є частиною земельної ділянки площею 2,26га, за адресою: АДРЕСА_1, власник: Хустська міська рада, кадастровий номер земельної ділянки 2110800000:01:034:0067 на наступних умовах: строк сервітуту - безстроковий; межі сервітуту - від А до Б - землі СП ТОВ "Магістраль - Інвест", від Б до В - землі Хустської міської ради, від В до А - землі загального користування (АДРЕСА_1), дискреційні кути та довжини сторін земельної ділянки: № 1-2, довжина 4,89, кут 189°25' 26", № 2-3, довжина 27,91, кут 172°05' 26", № 3-4, довжина 7,34, кут 173°30' 16", № 4-5, довжина 1,11, кут 173°46' 27", № 5-6, довжина 9,12, кут 083°38' 20", № 6-7, довжина 1,76, кут 177°23' 51", № 7-8, довжина 0,96, кут 207°22' 06", № 8-9, довжина 3,50, кут 174°15' 25", № 9-10, довжина 1,11, кут 204°00' 54", № 10-11, довжина 0,45, кут 215°05' 45", № 11-12, довжина 6,18, кут 267°12' 59", № 12-13, довжина 3,45, кут 280°51' 15", № 13-14, довжина 3,45, кут 297°49' 41", № 14-15, довжина 3,52, кут 338°31' 50", № 15-16, довжина 9,01, кут 353°56' 52", № 16-17, довжина 14,03, кут 353°09' 49", № 17-18, довжина 6,23, кут 358°37' 15", № 18-19, довжина 0,94, кут 347°44' 07", № 19-20, довжина 6,60, кут 340°03' 14", № 20-21, довжина 6,96, кут 337°42' 34", № 21-1, довжина 9,45, кут 093°42' 04"; плата за встановлення та користування сервітутом - в розмірі 100% від суми земельного податку за земельну ділянку, на яку встановлено сервітут; стягнуто з Хустської міської ради на користь Спільного українсько-англійського підприємства у формі ТОВ "Магістраль-Інвест 1147грн. судового збору та 1652,40грн. судових витрат за проведення земельно-технічної експертизи.
Не погоджуючись з рішенням та постановою, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Скаргу мотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.42 Господарського процесуального кодексу України, незастосування ч.3 ст.52 Земельного кодексу України", ст.63 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".
Учасники процесу не скористалися наданим процесуальним правом на участь своїх представників в судовому засіданні касаційної інстанції.
Відводів складу суду не заявлено.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 12.12.2008 між ТОВ "Сівелія" (Продавець) та Спільним українсько-англійським підприємством у формі ТОВ "Магістраль-Інвест" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу, за умовами п.1.1 якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця нежитлову будівлю - заправну станцію стаціонарного типу (АЗС), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 139,10кв.м., а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити зазначений об'єкт і сплатити Продавцеві договірну ціну за нього в строк, зазначений у цьому договорі.
15.07.2009 між ТОВ "Сівелія" (Продавець) та Спільним українсько-англійським підприємством у формі ТОВ "Магістраль-Інвест" було укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки, зареєстрований в реєстрі за №1760, згідно якого позивачем було придбано земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер 2110800000:01:034:0050, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 025715 від 14.07.2011.
У зв'язку з необхідністю позивача здійснювати обслуговування автомобільної мийки, що належить позивачу на праві власності згідно договору купівлі-продажу від 12.12.2008, та відсутності можливості проїхати до автомобільної мийки іншим чином, ніж по існуючій автодорозі через особливості рельєфу, позивач звернувся до відповідача з заявою від 30.10.2012 за № 30/10-12 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, а саме право земельного сервітуту.
Відповідач з клопотанням позивача не погодився, посилаючись на те, що потреба встановлення земельного сервітуту виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом, наприклад, проїхати чи пройти до своєї земельної ділянки, користуватися належною йому будівлею, тощо. Тобто, за висновком відповідача, позивачем не доведено необхідність задовольнити власні потреби в інший спосіб, ніж шляхом встановлення сервітуту.
За таких обставин позивач звернувся до суду з позовом у даній справі про встановлення земельного сервітуту на право проходу та проїзду на транспортному засобі по наявному шляху на земельній ділянці площею 0,0327га, яка є частиною земельної ділянки площею 2,26га, за адресою: АДРЕСА_1.
Поняття, зміст та підстави встановлення і припинення земельного сервітуту визначені главою 32 Цивільного кодексу України (ст.ст.401-406) та главою 16 Земельного кодексу України (ст.ст.98-102).
Відповідно до ст.98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).
Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими.
Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.
Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.
Згідно з ч.1 ст.401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
За приписами ст.404 Цивільного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.
Відповідно до ст.100 ЗК України, ст.402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.
Як було зазначено вище, між позивачем та відповідачем не досягнуто домовленості щодо встановлення земельного сервітуту, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
У відповідності до ч.3 ст.402 Цивільного кодексу України у разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.
Положеннями абзацу другого пункту 2.32 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 7 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах що виникають із земельних відносин" (із змінами і доповненнями) роз'яснено, що вимагати встановлення земельних сервітутів можуть власники або землекористувачі земельних ділянок. Ініціатором встановлення земельного сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, у яких є потреба у використанні суміжної (сусідньої) земельної ділянки, щоб усунути недоліки своєї ділянки, зумовлені її місцем розташування або природним станом.
Окрім того, пунктом 2.34 наведеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України роз'яснено, що обов'язковою умовою встановлення земельного сервітуту є неможливість задоволення потреби особи, яка вимагає встановлення сервітуту, в інший спосіб. Під час розгляду справи у спорі про встановлення земельного сервітуту господарським судам належить з'ясовувати, з яких причин позивач не може використовувати належне йому майно. Не підлягають задоволенню позовні вимоги про встановлення земельного сервітуту, якщо судом визначено, що неможливість використання майна зумовлена діями самого позивача.
Судами попередніх інстанцій, на підставі висновку № 2805/13 від 30.08.2013 призначеної по справі судової земельно-технічної експертизи встановлено, що: 1. Земельна ділянка площею 0,2031га за кадастровим номером 2110800000:01:034:0050, яка належить Спільному українсько-англійському підприємству у формі ТОВ "Магістраль-Інвест" та розташована за адресою: АДРЕСА_2, використовується для розміщення стаціонарного традиційного середньої категорії автозаправного комплексу типу А з підземними резервуарами та роздільним розміщенням паливно-роздавальних колонок відносно резервуарів, призначених для приймання, зберігання рідкого моторного палива і заправлення ним автотранспорту, а також для сервісного обслуговування автотранспорту (миття автомобілів). Частина даної земельної ділянки площею 0,0227га, де розміщено будівлю автомийки, не використовується через відсутність можливості проїзду до автомийки автомобільного транспорту. 2. Проїзд автотранспорту до автомийки, розташованої на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2, за кадастровим номером 2110800000:01:034:0050, площею 0,2031га можливий тільки за варіантом проїзду до автомийки по земельній ділянці відповідача. Прохід до автомийки можливий по влаштованим на ділянці між будівлями операторської та автомийки сходам. 3. Заїзд автотранспорту на автомийку Спільного українсько-англійського підприємства у формі ТОВ "Магістраль-Інвест" іншим шляхом, ніж через земельну ділянку відповідача, в тому числі після проведення власником авто мийки необхідних будівельних робіт, неможливий.
Судом апеляційної інстанції, при перегляді рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, надавалася оцінка висновку судової земельно-технічної експертизи №2805/13, жодних обставин його суперечності або невідповідності вимогам чинного законодавства не встановлено, у зв'язку із чим, даний висновок визнано належним доказом по справі.
Що стосується посилань в касаційній скарзі третьої особи на безпідставне відхилення місцевим господарським судом клопотання про призначення повторної судової земельно-технічної експертизи, то такі доводи були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції, який вмотивовано підтвердив висновок місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для призначення повторної експертизи у справі.
З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені третьою особою в касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону. Так, скаржник в касаційній скарзі стверджує, що спірна частина земельної ділянки, вказана в позовній заяві як "дорога", є внутрішньою територією ФОК "Ріка" (нерухоме майно якого на підставі договору купівлі-продажу придбав Фізична особа-підприємець ОСОБА_4), а не дорогою загального користування. Разом з тим, як встановили суди попередніх інстанцій на підставі правової оцінки наявних в матеріалах справи доказів, згідно державних актів ТОВ "Магістраль-Інвест" на право власності серії ЯЛ № 025715, ТОВ "Сівелія" на право власності серії ЯЕ № 468585, ТОВ "Автомобіліст" на право власності серії ЯЕ № 446111, технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку згідно Договору купівлі-продажу, виготовленої Хуст-Земля Карпат, які в подальшому було затверджено відповідачем, землі від літери "В" до літери "Г" віднесено до земель загального користування. Натомість третя особа жодних доказів, в розумінні статей 33 та 34 ГПК України, крім посилань на норми діючого законодавства, щодо виникнення у неї права на земельну ділянку площею 2,26га, за адресою АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки 2110800000:01:034:0067, не надала.
Таким чином, місцевим та апеляційним господарськими судами встановлені обставини справи, що підтверджуються певними доказами, яким попередніми судами надано належну оцінку, правом переоцінки яких в силу приписів ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не наділена, з огляду на що висновок господарських судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог колегія визнає правомірним та обґрунтованим.
Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для скасування постанови.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.11.2013 у справі №907/240/13 господарського суду Закарпатської області залишити без змін.
Головуючий Н. Капацин
Судді Ж. Бернацька
Д. Кривда