14 травня 2014 року Справа № 925/1800/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дунаєвської Н.Г. - головуючого,
Мележик Н.І. (доповідача),
Гольцової Л.А.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну
скаргу Першого заступника прокурора
Черкаської області
на рішення господарського суду Черкаської області
від 19.11.2013 року
та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2014 року
у справі № 925/1800/13
господарського суду Черкаської області
за позовом Прокурора міста Умань в інтересах держави в особі Відділу освіти Уманської міської ради
до відповідачів: 1) Відділу комунального майна
Уманської міської ради
2) Комунального підприємства
"Уманська стоматологічна поліклініка"
про визнання договору оренди недійсним та зобов'язання вчинити дії
за участю представників:
прокурора - Красножон О.М.
позивача - не з"явились
відповідачів - 1) не з"явились
2) Кошарного Г.А.
В листопаді 2013 року Прокурор міста Умань в інтересах держави в особі Відділу освіти Уманської міської ради звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом до Відділу комунального майна Уманської міської ради та Комунального підприємства "Уманська стоматологічна поліклініка" про визнання недійсним укладеного між відповідачами №№ 1, 2 договору оренди № 20 від 17.07.2009 року та зобов"язання КП "Уманська стоматологічна поліклініка" звільнити орендоване нежитлове приміщення, загальною площею 47,5 кв.м., розташоване в будівлі Уманської міської гімназії за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Коломенська, 5.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 19.11.2013 року (суддя Пащенко А.Д.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2014 року (судді: Новіков М.М., Іоннікова І.А., Чорна Л.В.), в задоволенні позову відмовлено.
В касаційній скарзі прокурор просить скасувати судові акти попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, та задовольнити позовні вимоги.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судовий захист майнових інтересів осіб, названих у ст. 1 ГПК України, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 16 ЦК України та ч. 2 ст. 20 ГК України здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про визнання правочину недійсним.
Вирішуючи по суті переданий на розгляд господарського суду спір про визнання недійсним договору, суд повинен з'ясувати, зокрема, підстави для визнання недійсним договору, оскільки недійсність правочину може наступати лише з певним порушенням закону.
Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 ЦК України.
Згідно частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.07.2009 року між Відділом комунального майна Уманської міської ради (орендодавцем) та Уманською стоматологічною поліклінікою (орендарем) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 20 строком дії до 16.07.2010 року, згідно якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно міської комунальної власності, зокрема, приміщення № 121, загальною площею 47,5 кв. м., розташоване в нежитловій будівлі Уманської міської гімназії за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Коломенська, 5, яка знаходиться на балансі відділу освіти Уманської міської ради.
Майно передано в оренду для розміщення філії Уманської міської стоматологічної поліклініки (п. 1.2. договору).
В подальшому внесено зміни до договору та збільшено розмір орендної плати і продовжено строк дії договору до 11.07.2015 року.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, прокурор зазначив, що вищевказаний договір укладений з порушенням приписів пункту 5 статті 63 Закону України "Про освіту", відповідно до якого об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.
Проте, діяльність Комунального підприємства "Уманська стоматологічна поліклініка" не пов'язана з навчально-виховним процесом і наданням освітніх послуг, а тому спірний договір має бути визнаний недійсним на підставі статті 215, частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України.
Крім того, зазначений договір укладено не для освітніх цілей, а з метою медичного обслуговування населення, що протирічить пункту 3.19. Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчального процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, затверджених Постановою Головного державного санітарного лікаря України № 63 від 14.08.2001 року, згідно якого здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям, іншим юридичним і фізичним особам для використання, що не пов'язано з навчально - виховним процесом, не дозволяється.
В силу частини 2 статті 18 Закону України "Про освіту" навчальні заклади, засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.
Згідно частини 1 та пункту 4 частини 4 статті 61 цього ж Закону фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування. Додатковими джерелами фінансування є доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.
Частиною 2 статті 22 Закону України "Про загальну середню освіту" визначено, що учні (вихованці) загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від підпорядкування, типів і форм власності забезпечуються медичним обслуговуванням, що здійснюється медичними працівниками, які входять до штату цих закладів або відповідних закладів охорони здоров'я, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Заклади охорони здоров'я разом з органами управління освітою та органами охорони здоров'я щорічно забезпечують безоплатний медичний огляд учнів (вихованців), моніторинг і корекцію стану здоров'я, проведення лікувально-профілактичних заходів у загальноосвітніх навчальних закладах незалежно від підпорядкування, типів і форм власності.
Державними санітарними правилами передбачено можливість відкриття медичних, зокрема, стоматологічних кабінетів, у приміщеннях школи.
В пункті 3.2. цих Правил вказані функціональні групи приміщень, які передбачаються у будівлях загальноосвітніх шкіл, серед яких вказані медичні приміщення, санітарні вузли з технічними приміщеннями. Крім того, пунктом пункті 3.12. цих Правил передбачені вимоги до кабінету зубного лікаря.
Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд, з позицією якого погодилась апеляційна інстанція, вірно вказав на відсутність підстав для визнання недійсним укладеного між відповідачами №№ 1, 2 договору № 20 від 17.07.2009 року у зв"язку з невиконанням позивачем обов"язку, в силу статті 33 ГПК України та статті 204 ЦК України, щодо надання доказів невідповідності його нормам права.
При цьому, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що прокурором та позивачем не доведено того, що функціонування стоматологічного кабінету не пов'язано з навчально-виховним процесом, а також використання КП "Уманська стоматологічна поліклініка" орендованого приміщення не за призначенням.
При вирішенні спору суди, керуючись частиною 2 статті 22 Закону України "Про загальну середню освіту", пунктом 5 статті 63 Закону України „Про освіту" та Державними санітарними правилами і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчального процесу, затвердженими Постановою Головного державного санітарного лікаря України № 63 від 14.08.2001 року, дійшли обгрунтованого висновку про відсутність порушень норм чинного законодавства при наданні в оренду відповідачу № 2 частини приміщення Уманської міської гімназії, в тому числі для здійснення медичного обслуговування учнів загальноосвітніх навчальних закладів у спеціально пристосованих для цього приміщеннях.
Також судами попередніх інстанцій правильно спростовано доводи прокурора щодо порушення гарантованих прав школярів на освіту та використання переданих в оренду приміщень в цілях, не пов"язаних з навчально-виховним процесом, з огляду на наступне.
Об"єкт оренди є частиною тупикового коридорного приміщення, розташоване в кінці коридору, має окремий вхід, що виходить у частину двору, відділену від двору гімназії та безпосередньо не використовувалось у навчально-виховному процесі.
Крім того, розміщення кабінету стоматолога у будівлі гімназії забезпечує належну турботу про здоров'я школярів, які користуються кваліфікованою безкоштовною медичною допомогою, необхідність якого також підтверджена листом директора Уманської міської гімназії № 191 від 14.11.2013 року до відповідача № 2 з проханням продовження орендних відносин з метою забезпечення невідкладною стоматологічною допомогою учнів і трудового колективу гімназії.
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (стаття 32 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 34 цього ж Кодексу визначено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Всупереч вказаним приписам норм процесуального права, прокурор не надав господарським судам доказів, які підтверджують наявність підстав для визнання спірного договору недійсним та зобов'язання відповідача № 2 звільнити орендоване нежитлове приміщення.
Згідно довідки фінансового управління Уманської міської ради від 15.11.2013 року № 971/02 КП "Уманська стоматологічна поліклініка" утримується за рахунок коштів міського бюджету, а тому перебування філії Уманської міської стоматологічної поліклініки у будівлі Уманської міської гімназії забезпечує можливість медичного обслуговування учнів і трудового колективу гімназії на безоплатній основі, що виключає необхідність укладення додаткових договорів щодо надання безоплатної медичної допомоги.
Постановою Кабінету Міністрів України № 796 від 27.08.2010 року "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності" затверджено перелік платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності.
Частиною 2 пункту 8 цієї Постанови передбачена можливість надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.
Водночас, пунктом 5 статті 63 Закону України "Про освіту" встановлено, що об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком господарських судів попередніх інстанцій про відповідність спірного договору вимогам чинного законодавства та безпідставність доводів прокурора щодо використання об'єкта освіти не за призначенням, оскільки правило пункту 5 статті 63 Закону України "Про освіту" не містить обмежень щодо використання частини приміщень.
Відтак, прийняті судові акти відповідають матеріалам справи та вимогам закону, а тому їх слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Першого заступника прокурора Черкаської області залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2014 року у справі № 925/1800/13 залишити без змін.
Головуючий суддяН.Г. Дунаєвська
СуддіН.І. Мележик
Л.А. Гольцова