Справа № 200/524/14-ц
Провадження № 2/200/1259/14
17 березня 2014 року Бабушкінський районний суд
м.Дніпропетровська
у складі:
Головуючого судді - Циганкова В.О.
при секретарі - Сабій О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 про звернення стягнення, -
Позивач Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2 про звернення стягнення, зазначивши, що між позивачем та ОСОБА_2 20.08.2007 року було укладено кредитний договір № DNU0GA08441503, відповідно до якого третя особа отримала кредит у розмірі 48 000,00 доларів США зі платою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,04% на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення 20 серпня 2017 року. У порушенні умов договору третя особа ОСОБА_2 зобов'язання за кредитним договором від 20 серпня 2007 року не виконує, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, який передбачає поруку ОСОБА_1, яка поручилася за виконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором, відповідно до умов якого вона зобов'язується солідарно відповідати перед позивачем за повне та своєчасне виконання зобов'язання ОСОБА_2 за кредитним договором.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ «КБ»Приватбанк» і відповідачем ОСОБА_1 20 серпня 2007 року уклали договір іпотеки № DNU0GA08441503, згідно з яким відповідач надав в іпотеку нерухоме майно: а саме будинок загальною площею 61,10 кв.м., який розташований за адресою АДРЕСА_1, який належить відповідачу на праві власності.
В порушення умов кредитного договору відповідач, третя особа зобов'язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконує і станом на 23.12.2013 року має заборгованість в сумі 136970,32 доларів США, що за курсом 7,99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 23.12.2013 року складає 1094392,82 гривень, яка складається:
заборгованість за кредитом -45685,69 доларів США, заборгованість по процентам за користування кредитом -33492,94 доларів США, заборгованість по комісії за користуванням кредитом -5308,97 доларів США, пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором -45930,52 доларів США, штраф (фіксована частина) -31,29 доларів США, штраф (процентна складова) -6520,91 доларів США, тому позивач звернувся до суду і просить звернути стягнення на предмет застави, а саме будинок загальною площею 61,10 кв.м., який розташований за адресою АДРЕСА_1, який належить відповідачу на праві власності, шляхом продажу предмету іпотеки з правом укладення від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими атами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки, стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.
До суду представник позивача надав заяву щодо розгляду справи за його відсутності, підтримавши позовні вимоги, просив суд задовольнити їх в повному обсязі, проти заочного вирішення справи, у випадку повторної неявки відповідача, не заперечував.
Відповідач, третя особа до судового засідання не з'явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями, про причини своєї неявки суду не повідомили.
Згідно ч.1 ст.224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. З урахуванням зазначених положень закону та думки представника позивача, який в наданій заяві не заперечував проти заочного розгляду справи, суд ухвалив розглянути справу за відсутності відповідача у заочному порядку.
Відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову частково виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 20 серпня 2007 року сторони уклали кредитний договір № DNU0GA08441503, відповідно до якого третя особа отримала кредит у розмірі 48 000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,04% на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення 20 серпня 2017 року. Відповідно до Договору відповідач зобов'язаний сплачувати відсотки за користування кредитом у відповідності з умовами договору та Графіку погашення кредиту, відсотків та винагороди, що зазначені в Додатку №1 до договору.
Згідно п.4.2 до кредитного договору за порушення будь-якого зобов'язання по сплаті відсотків за користування кредитом, а також термінів повернення кредиту та винагороди відповідач зобов'язаний сплатити Банку пеню в розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, який передбачає поруку відповідач, який поручився за виконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором, відповідно до умов якого він зобов'язалася солідарно відповідати перед позивачем за повне та своєчасне виконання зобов'язання третьою особою за кредитним договором, договором поруки передбачено, що відповідальність поручителя та боржника є солідарною.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають із підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).
З огляду на вимоги ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. (ч.ч. 1,2ст.554 ЦК України).
Зобов'язання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України), та ці підстави зазначені в ст. ст. 599, 600, 601, 604 - 609 ЦК України, та за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме видав відповідачу кредит на суму 48 000 доларів США.
В порушення умов кредитного договору, а також ст.ст.509, 526, 1054 ЦК України, третя особа свої зобов'язання належним чином не виконала, у зв'язку з чим утворилася заборгованість.
Згідно ст.ст.525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.
Відповідно до ст.589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
В порядку ст.590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за ішенням суду.
Як встановлено судом, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором сторони 20 серпня 2007 року уклали договір іпотеки № DNU0GA08441503 (а.с.17-19), згідно з яким відповідач надав в іпотеку нерухоме майно: а саме будинок загальною площею 61,10 кв.м., який розташований за адресою АДРЕСА_1, який належить відповідачу на праві власності, сторони за договором застави рухомого майна погодили, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється відповідно до чинного законодавства України та цього договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про заставу»заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому ЗУ «Про іпотеку»; відповідно до абз. 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
Згідно зі змістом ч. 1 та ч. 3 ст. 33 ЗУ «Про іпотеку»у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки; звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до ч. 1 ст. 35 зазначеної вище правової норми у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Таким чином, позивач діяв у спосіб, передбачений законом та кредитним договором, заборгованість за кредитним договором, не зважаючи також на вимогу кредитора з боку позичальника сплачена не була, порушенням з боку позичальника боргового зобов'язання завдаються збитків іпотекодержателю та змінюється обсяг його прав, можливість звернення стягнення на майно сторони за цим позовом погодили під час укладення кредитного та іпотечних договорів.
Щодо заявленої вимоги про надання права позивачеві укласти від імені відповідача договору купівлі-продажу квартири, то, вирішуючи справу, варто зазначити, що відповідно до ч. 5 ст. 38 ЗУ «Про іпотеку» дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.
Одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотеко держателя, відповідно до ч.2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку», виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.
Позовні вимоги банку в частині виселення боржника зі спірного будинку на цей час є безпідставними, оскільки згідно п. 43 вказаної постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто Позовні вимоги банку в частині виселення боржника зі спірного будинку на цей час стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.
Крім того, в частині 1 статті 40 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому частинами 2 і 3 цієї ж статті встановлений певний порядок дій банку, а саме: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в ч. 3 ст. 109 ЖК України. Вимога про добровільне звільнення житлового приміщення може бути направлена разом з вимогою, передбаченою ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку». Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Проте матеріали справи не містять необхідних доказів які би свідчили проте, що відповідач або інші особи, добровільно відмовляються звільнити житлове приміщення.
Що стосується зняття осіб з реєстраційного обліку, дана вимога не є такою, що підлягає розгляду та вирішенню при розгляді справи у порядку цивільного судочинства, та окрім того на виконання ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», у тому числі, остаточне рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою) є підставою для зняття особи з реєстрації місця проживання.
Таким чином судом було встановлено, що відповідач станом на 23.12.2013 року має заборгованість за кредитним договором № DNU0GA08441503 від 20.08.2007р. в сумі 136970,32 доларів США, що за курсом 7,99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 23.12.2013 року складає 1094392,82 гривень, яка складається: заборгованість за кредитом -45685,69 доларів США, заборгованість по процентам за користування кредитом -33492,94 доларів США, заборгованість по комісії за користуванням кредитом -5308,97 доларів США, пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором -45930,52 доларів США, штраф (фіксована частина) -31,29 доларів США, штраф (процентна складова) -6520,91 доларів США, - які підлягають стягненню шляхом звернення стягнення на предмет застави.
Вирішуючи відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України питання щодо розподілу судових витрат, з відповідача належить стягнути на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 365,40 гривень.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 57-60, 169, 88, 209, 212-215, 222, 224-226 ЦПК України, суд, -
Позов Публічного акціонерного товариства «Приватбанк» до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 про звернення стягнення - задовольнити частково.
Звернути стягнення на будинок загальною площею 61,10 кв.м, житловою площею 34,00 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № DNU0GA08441503 від 20.08.2007 року) Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» ( 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені відповідача договору купівлі - продажу будь яким способом з іншою особою-покупцем, з отримання витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з отримання кадастрового номеру земельної ділянки, з отримання дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отримання дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення.
Суддя В.О. Циганков