33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"14" травня 2014 р. Справа № 924/19/14
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуюча суддя Сініцина Л.М.
судді Олексюк Г.Є.
Розізнана І.В.
при секретарі судового засідання Лукащик Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" від 04.04.2014 р. на рішення господарського суду Хмельницької області від 26.03.14 р. у справі № 924/19/14
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до відповідача Комунального підприємства "Південно-Західні тепломережі"
про стягнення 4 515 320,97 грн.
за участю представників сторін:
від позивача - Старчик А.А. - головний юрисконсульт, довіреність в справі;
від відповідача - Супінський Г.В. - юрискосульт, довіреність в справі;
Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) в судовому засіданні 07.05.2014 р. було оголошено перерву до 14.05.2014 р. для подачі сторонами доказів про матеріальний стан.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 26.03.2014 р. у справі № 924/19/14 (суддя Муха М.Є.) позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Південно-Західні тепломережі" задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 3 833 624,07 грн. основного боргу, 210 954,18 грн. пені, 35 592,25 грн. - 7 % штрафу, 182 264,19 грн. 3 % річних, 68 662,41 грн. витрат по оплаті судового збору; у стягненні 35 592,25 грн. штрафу, 210 954,18 грн. пені та 10 339,86 грн. інфляційних втрат, відмовлено. При прийнятті рішення суд виходив з того, що заборгованість у розмірі 3 833 624,07 грн. підтверджується матеріалами справи; розрахунки пені в сумі 421 908,36 грн., 3% річних в сумі 182 264,19 грн. та 7 % штрафу в сумі 67 184,49 грн. є правомірними, здійснені позивачем з урахуванням часткових оплат отриманого газу і підлягають до стягнення; заявлені позивачем до стягнення 10 339,86 грн. інфляційних втрат не відповідають вимогам законодавства щодо порядку нарахування інфляційних втрат, а тому до задоволення не підлягають. З урахуванням важкого фінансового стану комунального підприємства судом задоволено клопотання відповідача та зменшено розмір штрафу та пені на п'ятдесят відсотків.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося з апеляційною скаргою від 04.04.2014 р., в якій просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 26.03.2014 р. у справі № 924/19/14 в частині відмови у стягненні пені в сумі 210 954,18 грн. та штрафу в сумі 35 592,25 грн., прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити вимоги позивача, в яких було відмовлено; в іншій частині рішення залишити без змін; судові витрати покласти на відповідача посилаючись на те, що оскаржуване рішення в частині відмови у стягненні пені та штрафу прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, без дослідження всіх істотних обставин, що мають значення для справи. Відповідачем не було надано доказів, які б підтверджували наявність виняткових обставин. Суд, при вирішенні питання щодо зменшення пені та штрафу, повинен був об'єктивно оцінити, чи є дані випадки винятковими, виходячи з інтересів обох сторін (а не лише відповідача); взяти до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Судом першої інстанції взято до уваги лише негативні наслідки, які настануть у відповідача, а негативні наслідки, що настануть у позивача безпідставно залишені без уваги; не враховано, що позивач у відповідності до звіту про фінансові результати за перше півріччя 2013 року поніс значний збиток, сума якого складає понад 10 млрд. грн., а згідно із звітом про фінансові результати за 2013 рік збиток збільшився до 12,5 млрд. грн. Даний збиток виник через невиконання або неналежне виконання зобов'язань контрагентами, в даному випадку таких, як відповідач. Не надавши зазначеній інформації про скрутний стан позивача належної оцінки, суд першої інстанції дійшов хибного висновку про можливість зменшення стягуваної з відповідача неустойки. Зменшення судом розміру пені та штрафу спричиняє позивачу додаткові збитки та дозволяє відповідачу і в подальшому безкарно порушувати договірні умови. Місцевий господарський суд, при винесенні рішення, не врахував особливі обставини щодо діяльності позивача. В оскаржуваному рішенні жодним чином не вмотивовано, не наведено та не обґрунтовано, в чому саме полягає винятковість обставин в даній справі, відповідачем не надано жодних належних доказів щодо винятковості таких обставин.
Відповідач - Комунальне підприємство "Південно-Західні тепломережі" у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду Хмельницької області від 26.03.2014 р. у справі № 924/19/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції є правомірним. Відповідачем надано усі необхідні докази на підтвердження своїх доводів. Відповідно до умов укладеного договору, газ, що продається за цим договором, використовується покупцем (відповідачем) виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями. Вищим господарським судом України заборгованість населення перед комунальним підприємством визначено як одну з основних причин для зменшення розміру неустойки, що підлягає стягненню. КП "Південно-Західні тепломережі" не має можливості стягувати пеню з фізичних осіб - боржників, у зв'язку з відсутністю законодавчого врегулювання даного питання. ПАТ НАК "Нафтогаз України" має можливість стягувати з КП "Південно-Західні тепломережі" неустойку за прострочення платежів, а КП "Південно-Західні тепломережі" такої можливості стосовно населення не має. Існує також значна заборгованість державного бюджету по погашенню різниці в тарифах на теплову енергію у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії встановленим тарифам. Обов'язок по відшкодуванню різниці в тарифах відповідно до законодавства взяла на себе держава. КП "Південно-Західні тепломережі" добросовісно вживало всіх можливих заходів для виконання зобов'язання в частині погашення боргу. Однак, отримуючи лише часткову оплату за надані послуги відповідно до встановлених тарифів (які не відповідають їх фактичній вартості), та не отримуючи своєчасно відшкодування з бюджету різниці в тарифах, і не маючи можливості вплинути на цей процес, КП "Південно-Західні тепломережі" не було спроможне повністю розрахуватись з позивачем за поставлений газ. Позивачем не надано доказів існування збитків. Враховуючи відсутність вини відповідача у невчасному виконанні зобов'язання; беручи до уваги, що підприємство перебуває у важкому фінансовому стані та зважаючи на практику ВГСУ, якою підтверджується, що при вирішенні аналогічних справ в більшості випадків суд зменшує розмір пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, принаймні до 10 % від розміру, заявленого позивачем, рішення суду першої інстанції є правомірним.
Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Представник позивача (апелянта) в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі з підстав викладених в ній; зазначив, що в частині відмови в стягенні 210 954,18 грн. пені та 35 592,25 грн. штрафу рішення господарського суду є незаконним та необгрунтованим, судом не враховано матеріального стану позивача; просив рішення частково скасувати, а апеляційну скаргу - задоволити.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив в повному обсязі з підстав зазначених у відзиві, вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим; зазначив, що несвоєчасно сплачується різниця в тарифах, внаслідок чого збільшується заборгованість підприємства (нараховується пеня, штрафи) не з його вини; просив рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін; розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу; перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд, -
30 вересня 2011 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та Комунальним підприємством "Південно - Західні тепломережі" (покупець) укладено договір № 14/2376/11 на купівлю-продаж природного газу, згідно пункту 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"), для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору (а.с.11-16).
Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями (пункт 1.2 договору).
Відповідно до пункту 2.1 договору продавець передає покупцеві з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року газ в обсязі до 40 500 тис.куб.м.
Пунктами 3.4, 3.5 договору передбачено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцю підписані та скріплені печатками покупця та газорозподільного (газотранспортного) підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами. Кількість теплової енергії, що відпускається для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання визначається окремими приладами обліку теплової енергії, які встановлені у споживача теплової енергії.
Згідно пунктів 5.1, 5.2 договору ціна (граничний рівень ціни) на природний газ для теплопостачальних підприємств та послуги з його транспортування установлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ). Ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 1 091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1 000 куб. м. природного газу - 1 091,00 грн., крім того ПДВ - 20%, всього 1309,20 грн.
Пунктами 6.1, 6.2 договору сторони передбачили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу. При невиконанні покупцем вимог, передбачених у пункті 6.1 цього договору, продавець має право обмежити передачу газу покупцеві або припинити передачу газу до повного погашення заборгованості за переданий газ по цьому договору.
Відповідно до пункту 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу (а.с.14).
11 жовтня 2011 року сторонами до договору на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011 р. № 14/2376/11 укладено додаткову угоду № 1, якою погоджено нову редакцію пункту 5.2 договору, а саме: ціна за 1000 куб. м. природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням становить 1 091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1 000 куб. м. природного газу - 1 091,00 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 1 309,20 грн. Ціна за 1 000 куб. м. природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається релігійними організаціями становить 1 248,74 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1 000 куб. м. природного газу - 1 248,74 грн., крім того ПДВ: на газ - 0%, на послуги з транспортування - 20% - 60,46 грн., всього з ПДВ - 1 309,20 грн. (а.с.17).
1 серпня 2012 року до договору на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011 р. № 14/2376/11 сторонами укладено додаткову угоду № 2, згідно якої пункт 2.1 статті 2 договору викладено в новій редакції: продавець передає покупцеві у 2011 році природний газ у обсязі 1 798, 249 тис. куб. м. та у 2012 році до 11 850 тис. куб. м. З 01.07.2012 р. пункт 5.2 договору викладено в новій редакції: ціна за 1 000 куб. м. природного газу становить 1 091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1 000 куб. м. природного газу - 1 091,00 грн., крім того ПДВ - 20 % - 218,20 грн., всього з ПДВ - 1 309,20 грн. (а.с.18).
Додатковою угодою № 3 від 30.11.2012 р. до договору на купівлю-продаж природного газу № 14/2376/11 від 30.09.2011 р. сторонами пункт 7.2 договору викладено в новій редакції: у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору, продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Вказаний договір та додаткові угоди до нього підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками.
На виконання умов договору від 30.09.2011 р. № 14/2376/11 позивач протягом жовтня 2011 р., та з листопада по грудень 2012 р. поставив відповідачу природний газ обсягом 4 135 111,763 тис. куб. м. на загальну суму 13 425 517,38 грн., що підтверджуються актами приймання-передачі природного газу: № 2397хмН від 31.10.2011р. на суму 2 354 267,59 грн., б/н від 30.11.2012 р. на суму 495 443,17 грн., б/н від 30.11.2012 р. на суму 1 841 337,44 грн., б/н від 30.11.2012 р. на суму 3 328 800,72 грн., б/н від 31.12.2012 р. на суму 5 405 668,46 грн. (а.с.20-24).
Вказані акти приймання-передачі природного газу підписані представниками та скріплені печатками підприємств (а.с.20-24).
Однак, покупець за отриманий газ розрахувався частково на суму 9 591 893,31 грн., що вбачається з сальдо та операцій по підприємству КП "Південно-Західні тепломережі" (а.с.25-26) і не заперечується відповідачем.
Отже, заборгованість відповідача перед позивачем по договору на купівлю-продаж природного газу № 14/2376/11 від 30.09.2011 р. складає 3 833 624,07 грн. (13 425 517,38 - 9 591 893,31 = 3 833 624,07).
Згідно частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 174 Господарського кодексу України (далі ГК України) передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до частини 1 статті 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Абзацом 2 частини 1 статті 175 ГК України передбачено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем за своєю природою є правовідносинами за договором поставки.
Частинами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно статті 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктом 10 Правил подачі та використання природного газу в народному господарстві України, затверджених наказом Держкомнафтогазу від 01.11.1994 р. № 355 передбачено, що розрахунки за газ здійснюються за цінами та в порядку, передбаченому договорами, які укладаються між газопостачальною і газозбутовою організаціями та споживачами, а також між газозбутовими організаціями та споживачами. Термін оплати, порядок нарахування оплати і перевірки правильності нарахування обумовлюється договором між сторонами.
Враховуючи викладене, сума основного боргу відповідача перед позивачем за поставлений природний газ, що становить 3 833 624,07 грн., доведена матеріалами справи, не заперечується відповідачем та підлягає до стягнення.
Судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в цій частині.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання (стаття 611 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частинами 1, 3 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно частин 2, 3 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства; розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі; сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом; розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до частини 1 статті 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).
Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 7.1 договору на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011 р. № 14/2376/11 сторони передбачили, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором (а.с.14).
Відповідно до пункту 7.2 договору у разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.
Як вбачається із розрахунку заборгованості, поданого позивачем, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 14/2376/11 від 30.09.2011 р., позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 421 908,36 грн. Так, за зобов'язаннями листопада 2012 року за період з 30.12.2012 р. по 31.12.2012 р. на суму боргу 959 778,40 грн. нараховано 786,70 грн. пені; за період з 01.01.2013 р. по 31.01.2013 р. на суму боргу 959 778,40 грн. нараховано 12 227,31 грн. пені; за період 01.02.2013 р. по 31.05.2013 р. на суму боргу 507 583,83 грн. нараховано 25 031,53 грн. пені; всього 38 045,54 грн. За зобов'язаннями грудня 2012 року за період з 15.01.2013 р. по 31.05.2013 р. на суму боргу 5 405 668,46 грн. нараховано 304 346,54 грн. пені; за період з 01.06.2013 р. по 09.06.2013 р. на суму боргу 4 643 750,89 грн. нараховано 17 175,52 грн. пені; за період з 10.06.2013 р. по 14.07.2013 р. на суму боргу 4 643 750,89 грн. нараховано 62 340,76 грн. пені; всього 383 862, 82 грн. Загальна сума пені, що нарахована позивачем за не виконання зобов'язань згідно договору № 14/2376/11 від 30.09.2011 р. за зобов'язаннями листопада-грудня 2012 року, становить 421 908, 36 грн. (38 045, 54+383 862, 82=421 908, 36) (а.с.8-10).
Відповідно до пункту 7.2 договору № 14/2376/11 від 30.09.2011 р. за зобов'язаннями листопада 2012 року сума штрафу в розмірі 7 % від суми боргу 959 778,40 грн., згідно розрахунку позивача, становить 67 184,49 грн. (а.с.9).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказані розрахунки пені та штрафу відповідають вищезазначеним приписам законодавства, умовам договору, є вірними та визнані відповідачем.
Відповідач у відзиві на позовну заяву просив зменшити на 90 % розмір належної до сплати пені та відмовити позивачу в частині стягнення 7 % штрафу, посилаючись на те, що добросовісно вживав усіх можливих заходів до виконання зобов'язання; основною причиною утворення заборгованості є відсутність субвенцій з державного бюджету України на погашення заборгованості в різниці в тарифах, оскільки існує невідповідність затвердженого тарифу на теплову енергію її собівартості, а також несвоєчасна сплата населенням за спожиту теплову енергію; він не має можливості стягувати пеню з фізичних осіб - боржників, а встановлений позивачем розмір пені може суттєво погіршити фінансовий стан відповідача; відповідно по порядку та умов надання субвенцій, наявна заборгованість за спожитий природний газ буде погашена за рахунок субвенцій з Державного бюджету у найближчий період (а.с. 97-100).
Згідно пункту 3 частини 1 статті 83 ГПК України господарський суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Пунктом 2.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням господарського суду (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України, пункт 3 статті 83 ГПК). У вирішенні пов'язаних з цим питань господарському суду слід враховувати викладене в підпункті 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з подальшими змінами), а також в абзацах першому - четвертому пункту 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами).
Згідно підпункту 3.17.4 пункту 3.17 пункту 3 постанови пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.
На підтвердження важкого матеріального стану відповідачем подано суду договір № 88/30 про організацію взаєморозрахунків від 12.02.2014 р.; довідку про фінансовий стан на 01.05.2014 р.; звіт про фінансові результати за 1 квартал 2014 року; баланс (звіт про фінансовий стан) на 31.03.2014 року; баланс (звіт про фінансовий стан) за 2013 рік; розрахунок обсягу заборгованості з різниці в тарифах на теплопостачання; протокол № 15/30 засідання комісії з питань погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу від 10.02.2014 р., з яких вбачається, що збитки підприємства станом на 31.12.2013 р. становили 16 433 тис. грн., станом на 31.03.2014 р. - 4 220,0 тис. грн.; заборгованість державного бюджету перед КП "Південно - Західні тепломережі" по різниці в тарифах - 23 896,1 тис. грн. (а.с.83-84,151-159).
Позивачем також надано суду докази важкого матеріального стану, а саме: консолідований баланс на 30.06.3013 р., консолідований звіт про фінансові результати за І півріччя 2013 р., баланс на 31.12.2013 р., звіт про фінансові результати за 2013 рік, з яких вбачається збиток станом на 31.12.2013 р. в сумі 40 412 269 грн. (а.с.141-144,161-164).
Враховуючи причини, що зумовили виникнення у відповідача заборгованості, норми чинного законодавства, важкий фінансовий стан комунального підприємства, часткове виконання зобов'язання по оплаті заборгованості, а не ухилення від її сплати, а також з урахуванням того, що відповідачем газ був придбаний для надання послуг з теплопостачання населенню, бюджетним релігійним організаціям, які мають заборгованість по сплаті послуг відповідачу, що як наслідок призвело, до неможливості в повному обсязі розрахуватися за природний газ, а також збитковість позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення клопотання відповідача та зменшення нарахованих сум пені та штрафу на 50 %.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на суму основного боргу, з урахуванням часткових проплат відповідача, нараховано 3 % річних в сумі 182 264,19 грн. та інфляційні втрати в сумі 10 339,86 грн.
Заявлена до стягнення сума трьох процентів річних 182 264,19 грн. є вірною, відповідає вимогам чинного законодавства, відповідачем визнана та правомірно стягнута судом першої інстанції в повному обсязі.
Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо відмови у стягненні з відповідача 10 339,86 грн. інфляційних витрат, виходячи з наступного.
Згідно листа Верховного суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 р. № 62-97 індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.
Отже, врахування індексу інфляції можливе лише на суму простроченої заборгованості не менше як на один місяць та у порядку відповідальності боржника за порушення грошового зобов'язання.
Відповідно до абзацу 3 пункту 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 р. розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто, мала місце дефляція).
Розрахунок втрат від інфляції, який поданий позивачем є арифметично не вірним, нарахування здійсненні з порушенням рекомендацій та порядку застосування індексу інфляції, а також позивачем при нарахуванні інфляційних втрат не враховано часткове погашення боргу.
Таким чином, місцевим господарським судом, правомірно відмовлено в стягненні з відповідача 10 339,86 грн. інфляційних втрат.
Згідно частини 1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що судом першої інстанції правомірно прийнято рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача; правомірно відмолено у стягненні інфляційних втрат; обґрунтовано задоволено клопотання відповідача, та зменшено на 50 % розмір заявлених до стягнення штрафу та пені.
Доводи апелянта щодо того, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, без дослідження усіх істотних обставин справи, а також що судом жодним чином не вмотивовано та не доведено в чому полягає винятковість обставин у даній справі, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони спростовуються матеріалами справи та вищевикладеним.
Рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права та повним дослідженням усіх обставин справи.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення.
Апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення, якщо рішення є законним та обґрунтованим.
За таких обставин, підстав для скасування рішення не вбачається.
Апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Рішення господарського суду Хмельницької області від 26.03.2014 р. у справі № 924/19/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача - Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" від 04.04.2014 р. - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуюча суддя Л.М. Сініцина
Судді Г.Є.Олексюк
І.В. Розізнана