20.05.2014 Справа №607/9432/13-к
Тернопільський міськрайонний суд в складі головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 та обвинуваченого ОСОБА_5 під час відкритого судового засідання в залі суду у м.Тернополі з розгляду провадження за обвинувальним актом стосовно ОСОБА_5 про обвинувачення за ч.2 ст.186 КК України,-
встановив:
Захисник заявив клопотання змінити ОСОБА_5 запобіжний захід тримання під вартою на домашній арешт, посилаючись на те, що у нього є розлади психіки і поведінки, у зв'язку з чим комісією лікарів йому рекомендовано пройти добровільне лікування. Раніше він не міг пройти добровільне лікування через фінансові труднощі, а також тому, що утримувався під вартою. На даний час родичі виявили бажання допомогти йому пройти добровільне лікування. Він зможе лікуватися хоч би на денному стаціонарі. Крім цього, обвинувачений проживає разом з матір'ю, якій 82 роки і внаслідок віку їй необхідно надавати допомогу. Також, у нього на утриманні неповнолітній син та малолітня дочка.
Обвинувачений ОСОБА_5 клопотання підтримав і пояснив, що він бажає пройти добровільне лікування. Раніше у нього не було можливості пройти добровільне лікування через фінансові труднощі.
Відповідно до ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Прокурор клопотання заперечив, пояснивши, що продовжують існувати ризики, які були враховані під час обрання обвинуваченому запобіжного заходу. Тому, необхідно продовжити дію строку тримання під вартою обвинуваченого. Однак, в порядку глави 18 КПК України, прокурор письмового клопотання до суду не подав.
Згідно з ч.3 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 листопада 2008 року в справі «Єлоєв проти України» після спливу певного проміжку часу судового розгляду навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання обвинуваченого під вартою.
З висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи №210 слідує, що ОСОБА_5 виявляє ознаки розладу психіки і поведінки. Застосування до нього примусових заходів медичного характеру не потребує.
Згідно з актом огляду спеціальної медичної комісії КУТОР №211 ОСОБА_5 рекомендовано пройти добровільне лікування.
Обвинувачений тривалий час з 3 квітня 2013 року, тобто часу затримання перебуває під вартою, тому не міг пройти добровільне лікування.
Дія строку тримання під вартою ОСОБА_6 закінчується 21 травня 2014 року в 01 год. 00 хв. Судовий розгляд не завершено з причин не залежних від суду, оскільки органами внутрішніх справ не доставлено приводом всіх свідків обвинувачення, а також не допитано потерпілого, у зв'язку з неможливістю викликати його в судове засідання. Крім цього, законом не надано суду права застосовувати привід до потерпілого.
Відповідно до ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Прокурор клопотання заперечив, але не надав суду доказів того, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Отже, наявність лише переліку законодавчих (стандартних) підстав для продовження дії строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого, без встановлення їх наявності та обґрунтованості до нього та ризиків наведених у ст.177 КПК України, не можуть бути єдиними і достатніми мотивами, тому що це буде порушенням вимог п.4 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, про що вказав Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2011 року в справі «Харченко проти України».
Суд вважає, що з метою запобігання спробам вчиненню обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, переховування від суду і для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, достатнім буде застосувати до ОСОБА_5 один із більш м'яких запобіжних заходів.
На підставі ч.2 ст.194 КПК України суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
За наведених обставин недоцільно продовжувати строк тримання під вартою обвинуваченого, а необхідно змінити йому вказаний запобіжний захід на домашній арешт у вечірній і нічний період доби, надавши йому можливість в денний час проходити добровільне лікування та покласти на нього відповідні обов'язки передбачені ст.194 КПК України.
Керуючись главою 18, ст.331, ч.2 ст.392 КПК України, суд,-
постановив:
Клопотання задовольнити.
Змінити ОСОБА_5 запобіжний захід тримання під вартою на домашній арешт на строк два місяці, тобто 60 днів з часу його застосування у період доби з 22 год. 00 хв. вечора до 08 год. 00 хв. ранку.
Датою закінчення дії строку домашнього арешту ОСОБА_5 вважати 19 липня 2014 року.
Покласти на ОСОБА_5 обов'язки: прибувати до Тернопільського міськрайонного суду за викликом; здати на зберігання в Тернопільський РВ УМВС України в Тернопільській області паспорт для виїзду за кордон та інші наявні у нього документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Ухвалу передати для виконання в Тернопільський РВ УМВС України в Тернопільській області.
Тернопільському РВ УМВС України в Тернопільській області негайно поставити на облік ОСОБА_5 , про що повідомити Тернопільському міськрайонному суду.
ОСОБА_5 негайно доставити до місця його проживання в с.Марянівка Тернопільського району Тернопільської області і звільнити з-під варти.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення. Ухвала про тримання ОСОБА_5 під домашнім арештом припиняє свою дію після закінчення строку дії запобіжного заходу.
Копію ухвали вручити ОСОБА_5 і прокурору та направити в ІТТ Тернопільського МВ УМВС України в Тернопільській області, СІЗО №26 м.Чорткова Тернопільської області, Конвойній службі ВЧ №3002-Ж.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення.
Головуючий суддя ОСОБА_1