12.05.2014 р. Справа № 914/1230/14
За позовом: Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго», м.Львів
до відповідача: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, м.Львів
про стягнення 158 376 грн. 76 коп.
Суддя Мазовіта А.Б.
Секретар Юрків М.Г.
Представники:
від позивача: Луцик С.В., представник (довіреність №502-5078/2 від 17.12.2013 р.);
від відповідача: Куцак В.Л., представник (довіреність №3 від 08.01.2014р.)
Представникам сторін роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст.22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.
Публічне акціонерне товариство «Львівобленерго», м. Львів звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, м. Львів про стягнення 158 376 грн. 76 коп.
Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 08.04.2014р. призначив розгляд справи на 28.04.2014 р. В судовому засіданні 28.04.2014 р. оголошувалась перерва до 12.05.2014 р.
В судовому засіданні представник позивача заявив, що відповідач сплатив повністю суму боргу за активну та реактивну електроенергію. У зв'язку з цим, просив суд припинити провадження в частині стягнення 155 101 грн. 15 коп. боргу за активну електроенергію, 2 084 грн. 97 коп. боргу за реактивну електроенергію та стягнути з відповідача 675 грн. 85 коп. пені, 358 грн. 82 коп. інфляційних нарахувань, 155 грн. 97 коп. 3% річних та судові витрати.
З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір про постачання електроенергії, на виконання умов якого відповідачу було реалізовано електроенергію. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості отриманої електроенергії належним чином не виконав. У зв'язку з порушенням строків оплати спожитої електроенергії відповідачу нараховано пеню сумі 675 грн. 85 коп., інфляційні втрати в сумі 358грн. 82 коп. та 3% річних в сумі 155 грн. 97 коп.
В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що сума основного боргу за активну та реактивну енергію погашена відповідачем повністю, з яких 40 000 грн. 00 коп. - 27.03.2014 р., тобто до моменту подання позовної заяви ПАТ «Львівобленерго». Також зазначив про відсутність прямої вини відповідача у простроченні оплати наданих послуг, оскільки відповідні кошти для розрахунку з позивачем не були вчасно перераховані з державного бюджету, просив суд зменшити розмір пені.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
8 листопада 2013 р. між Публічним акціонерним товариством «Львівобленерго» (постачальник) та Квартирно-експлуатаційним відділом м.Львова (споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії №51214 та додатки до нього.
Пунктом 1 договору передбачено, що постачальник (позивач) продає електричну енергію споживачу (відповідачу) для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною в додатку № 9 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії», а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
За умовами цього договору споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №2 «Порядок розрахунків» та №9 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії» (п.2.3.3 договору) та здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережами постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком №7а (7б) «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії». (п.2.3.4. договору).
На виконання умов вищевказаного договору, позивач протягом січня-березня 2014 р. продав відповідачу активну електроенергію на загальну суму 221 301 грн. 15 коп. та реактивну електроенергію на загальну суму 2 808 грн. 32коп., що підтверджується рахунками за активну та реактивну енергію №318301/24117-1 від 15.01.2014 р., №318301/24118-2 від 15.01.2014 р., №318402/26841-1 від 14.02.2014 р., №318402/27158-2 від 14.02.2014 р., №318403/29649-1 від 14.03.2014 р., актами про використану електричну енергію за січень-березень 2014 р.
Відповідно до п. 1 Порядку розрахунків, який є додатком №2 до договору про постачання електричної енергії, розрахунок споживача з постачальником електричної енергії за регульованим тарифом здійснюється за чинними тарифами, які встановлюються відповідно до положень нормативно-правових документів НКРЕ, згідно з договором про постачання електричної енергії.
Згідно п. 2 Порядку розрахунків, розрахунковим періодом вважається період з 15 числа попереднього місяця до 14 числа поточного місяця (включно) та прирівнюється до календарного.
Пунктом 4 Порядку розрахунків передбачено, що остаточний розрахунок споживача за електричну енергію спожиту протягом розрахункового періоду здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначених за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених ПКЕЕ.
Згідно абз. 2 п. 6 Порядку розрахунків, тривалість періоду для оплати отриманих рахунків має не перевищувати 10 операційних днів з дня отримання рахунку.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати електроенергії, позивач в позовній заяві просив суд стягнути з відповідача 155 101 грн. 15 коп. заборгованості за активну електроенергію та 2084 грн. 97 коп. - за реактивну електроенергію.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (ч. ст. 275 ГК України).
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч. 7 ст. 276 ГК України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
В матеріалах справи наявне платіжне доручення №493 від 20.03.2014 р. на загальну суму 1 200 000 грн. 00 коп. та лист КЕВ м.Львова №14/2 від 27.03.2014р., яким відповідач просив позивача, зокрема, зарахувати 40 000 грн. 00 коп. як оплату за спожиту активну електроенергію за договором №51214.
З наведеного вбачається, що вказана сума була сплачена відповідачем ще до моменту пред'явлення позову позивачем, яке відбулося 07.04.2014 р.
Слід також зазначити, що у відповідності до п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», припинення провадження у справі на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.
Таким чином, вимога ПАТ «Львівобленерго» про стягнення з КЕВ м.Львова 40 000 грн. 00 коп. боргу за активну електроенергію є безпідставною та до задоволення не підлягає.
За час розгляду справи в суді, відповідачем було сплачено решту суми основного боргу за активну та реактивну електроенергію, що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями, реєстрами на зарахування оплати та визнається сторонами у справі.
Відповідно до п. 1-1ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Згідно п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
За таких обставин, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині стягнення 115 101 грн. 15 коп. боргу за активну електроенергію та 2 084 грн. 97 коп. боргу за реактивну електроенергію у зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до проведеного судом розрахунку, суми інфляційних втрат та 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача, відповідають сумам, заявленим до стягнення позивачем, та становлять 352 грн. 66 коп. інфляційних втрат за прострочення сплати вартості активної електроенергії, 6 грн. 16 коп. інфляційних втрат за прострочення сплати вартості реактивної електроенергії, 153 грн. 38 коп. 3% річних за прострочення сплати вартості активної електроенергії та 2 грн. 59 коп. 3% річних за прострочення сплати вартості реактивної електроенергії.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Відповідно до пункту 4.2.1. договору про постачання електричної енергії, за внесення платежів, передбачених цим договором, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач (відповідач) сплачує постачальнику (позивачу) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру заявленої до стягнення пені суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частина 3 ст.551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. 83 ГПК України господарський суд має право приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Слід зазначити, що згідно ч.1 ст.96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, як вже було зазначено вище згідно ст.ст. 525, 526 ЦК і ст.193 ГК одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Виконання зобов'язання не може ставитись в залежність від специфіки фінансування, яка не звільняє боржника від обов'язку сплати боргу, а також штрафних санкцій у разі прострочення виконання зобов'язання. Посилання відповідача на те, що КЕВ м.Львова належить до державного сектору, а його фінансування залежить від Міністерства оборони України, не може бути розцінено судом як винятковий випадок для зменшення розміру неустойки.
Враховуючи той факт, що належна до сплати пеня не є надмірно великою порівняно з сумою основного боргу, беручи до уваги також майнові інтереси позивача, суд прийшов до висновку відмовити в задоволенні клопотання відповідача та стягнути правомірно нараховано пеню в розмірі 664 грн. 62 коп. за прострочення сплати вартості активної електроенергії та пеню в розмірі 11грн. 23 коп. за прострочення сплати вартості реактивної електроенергії.
Статтею 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що до стягнення з відповідача підлягає 664 грн. 62 коп. пені за прострочення сплати вартості активної електроенергії, 11 грн. 23 коп. пені за прострочення сплати вартості реактивної електроенергії, 352 грн. 66 коп. інфляційних втрат за прострочення сплати вартості активної електроенергії, 6 грн. 16 коп. інфляційних втрат за прострочення сплати вартості реактивної електроенергії, 153 грн. 38 коп. 3% річних за прострочення сплати вартості активної електроенергії, 2 грн. 59 коп. 3% річних за прострочення сплати вартості реактивної електроенергії.
У задоволенні позову в частині стягнення 40 000 грн. 00 коп. боргу за активну електроенергію слід відмовити у зв'язку з безпідставністю.
В частині стягнення 115 101 грн. 15 коп. боргу за активну електроенергію та 2 084 грн. 97 коп. боргу за реактивну електроенергію провадження у справі підлягає припиненню.
Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог та вимог, провадження з розгляду яких підлягає припиненню, оскільки спір в цій частині виник внаслідок неправильних дій відповідача.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 626 ЦК України, ст. 193, 230, 231, 233, 275, 276 ГК України та ст.ст. 4-3, 32, 33, 34, 44, 49, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, м. Львів, вул. Шевченка, 3 А (ідентифікаційний код 07638027) на користь Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго», м. Львів вул. Козельницька, 3 (ідентифікаційний код 00131587) 664 грн. 62 коп. пені за прострочення сплати вартості активної електроенергії, 11 грн. 23 коп. пені за прострочення сплати вартості реактивної електроенергії, 352 грн. 66 коп. інфляційних втрат за прострочення сплати вартості активної електроенергії, 6 грн. 16 коп. інфляційних втрат за прострочення сплати вартості реактивної електроенергії, 153 грн. 38 коп. 3% річних за прострочення сплати вартості активної електроенергії, 2 грн. 59 коп. 3% річних за прострочення сплати вартості реактивної електроенергії та 2 367 грн. 54 коп. судового збору.
3. В частині стягнення 40 000 грн. 00 коп. боргу за активну електроенергію - відмовити.
4. В частині стягнення 115 101 грн. 15 коп. боргу за активну електроенергію та 2 084 грн. 97 коп. боргу за реактивну електроенергію провадження у справі припинити.
5. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.
В судовому засіданні 12.05.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 19.05.2014 р.
Суддя Мазовіта А.Б.