Справа № 2-264/13 Головуючий у І інстанції Підкурганний В.В.
Провадження № 22-ц/780/2712/14 Доповідач у 2 інстанції Верланов С.М.
Категорія 51 12.05.2014
Іменем України
12 травня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді - Верланова С.М.,
суддів - Воробйової Н.С., Березовенко Р.В.,
при секретарі - Бобку О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Ейр Онікс» на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 05 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Ейр Онікс» про визнання незаконними наказів про застосування дисциплінарних стягнень у виді догани та наказу про звільнення, зміну дати й формулювання причини звільнення, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
У листопаді 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом, який мотивувала тим, що 26 грудня 2011 року її було прийнято на роботу на посаду менеджера з управління доходами приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Ейр Онікс» ( далі - ПрАТ «Авіакомпанія «Ейр Онікс»). Наказами №206-к та №207-к від 12 листопада 2012 року її притягнуто до дисциплінарних стягнень у виді догани, а наказом №208-к від 12 листопада 2012 року її звільнено з роботи за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
Оскільки її звільнення з роботи було здійснено з порушенням вимог трудового законодавства, ОСОБА_2, з урахуванням уточнень позовних вимог, просила визнати зазначені накази незаконними, зобов'язати ПрАТ «Авіакомпанія «Ейр Онікс» внести зміни до трудової книжки, змінивши формулювання причин звільнення з п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України на п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України та дату звільнення з 12 листопада 2012 року на 15 січня 2013 року, стягнути з відповідача на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу з 13 листопада 2012 року по 15 січня 2013 pоку та моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. Також позивач просила допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 05 червеня 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено частково: скасовано накази №206-к та №207-к від 12 листопада 2012 року про оголошення ОСОБА_2 доган та наказ №208-к про її звільнення від 12 листопада 2012 року, змінено в трудовій книжці формулювання дати і причин звільнення ОСОБА_2 із 12 листопада 2012 року на підставі п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України на 15 січня 2013 року на підставі п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України, стягнуто з ПрАТ «Авіакомпанія «Ейр Онікс» на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 13 листопада 2012 року по 15 січня 2013 року. Допущено негайне виконання рішення суду в частині виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах стягнення платежу за один місяць у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 367 ЦПК України.
В решті позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі ПрАТ «Авіакомпанія «Ейр Онікс» просить рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову ОСОБА_2 скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині, яким в позові відмовити, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Сторони по справі були повідомлені апеляційним судом про час і місце судового засідання належним чином. В судові засідання учасники справи неодноразово не з'являлися, проте їх неявка відповідно до ст.305 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухваши доповідь судді - доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно з вимогами ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Оскаржуване рішення суду в повному обсязі зазначеним вимогам закону не відповідає.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що наказом відповідача № 5-к від 16 січня 2012 року ОСОБА_2 прийнята на роботу до Дирекції продажу та маркетингу на посаду менеджера з управління ПрАТ «Авіакомпанія «Ейр Онікс» за трудовим договором з 16 січня 2012 року по 15 січня 2013 року з випробувальним терміном на три місяці (а.с.62).
Згідно з наказом відповідача № 285 від 07 листопада 2012 року у зв'язку з виробничою необхідністю ОСОБА_2 було відряджено до головного офісу ПрАТ «Авіакомпанія «Ейр Онікс» у м.Сімферополь з 08 листопада 2012 року по 09 листопада 2012 року для вирішення виробничих питань та участі у виробничій нараді (а.с.109, 148).
Як вбачається з акту від 08 листопада 2012 року, складеного начальником Відділу управління персоналом Коркіною Н.Д., адміністратором системи Плетньовим Д.М. та завідуючим господарством Пилаєвим В.А., 08 листопада 2012 року ОСОБА_2 була відсутня на роботі у головному офісі ПрАТ «Авіакомпанія «Ейр Онікс» у м.Сімферополі з 09 год. до 11 год. (а.с.57).
Згідно з актами від 09 листопада 2012 рок, складеного начальником Відділу управління персоналом Коркіною Н.Д., адміністратором системи Плетньовим Д.М. та завідуючим господарством Пилаєвим В.А., 09 листопада 2012 року ОСОБА_2 була відсутня на роботі у головному офісі ПрАТ «Авіакомпанія «Ейр Онікс» у м.Сімферополі з 09 год. 30 хв. до 12 год. та з 15 год. 45 хв. до 17 год.(а.с.55, 56).
Як вбачається з актів від 12 листопада 2012 року, ОСОБА_2 відмовилась надати пояснення з приводу порушення правил внутрішнього трудового розпорядку 08 листопада 2012 року та 09 листопада 2012 року (а.с.58-60).
За вказані порушення правил внутрішнього трудового розпорядку ПрАТ «Авіакомпанія «Ейр Онікс» ОСОБА_2 була притягнута до дисциплінарної відповідальності.
Зокрема, наказом №206-к від 12 листопада 2012 року позивачу була оголошена догана за те, що вона приступила до виконання своїх трудових обов'язків 08 листопада 2012 року із запізненням на дві години без поважних причин (а.с.51, 92).
Наказом №207-к від 12 листопада 2012 року позивачу була оголошена догана за відсутність на роботі дві години 09 листопада 2012 року без поважних причин (а.с.52, 93).
По справі встановлено, що з вказаними наказами позивач була ознайомлена того ж дня. При цьому писати пояснення вона відмовилась.
Наказом генерального директора ПрАТ «Авіакомпанія «Ейр Онікс» №208-к від 12 листопада 2012 року менеджера з управління доходами Дирекції з продажу та управління доходом ОСОБА_2 було звільнено з роботи за п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України, за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на неї трудовим договором та Правилами внутрішнього трудового розпорядку (а.с.49, 94).
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про скасування наказів відповідача №206-к та №207-к від 12 листопада 2012 року про притягнення її до дисциплінарної відповідальності у виді доган, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не погоджується з підставами для прийняття таких наказів, так і з самими наказами, ця її позиція є незмінною та послідовною. При цьому, суд зазначив, що відповідач не забезпечив участі свідків у судовому засіданні, які б могли підтвердити позицію роботодавця щодо правомірності його дій, пов'язаних із звільненням позивача з роботи.
Також судом зазначено, що при застосуванні до позивача дисциплінарних стягнень у виді доган відповідачем не було враховано її попередня робота, яка належним чином справлялась з виконанням трудових обов'язків, дотримувалась правил внутрішнього трудового розпорядку, однак у зв'язку з її певними особистими якостями їй було запропоновано розірвати трудовий договір, на що вона відмовилась.
Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитись на можна.
Відповідно до вимог ст.139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Згідно зі ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення.
До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку (ст.179 КЗпП України).
Отже, у силу статей 147-149 КЗпП України роботодавець має право застосувати до працівника дисциплінарне стягнення за неналежне виконання обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Згідно з п.3.1 правил внутрішнього трудового розпорядку ПрАТ «Авіакомпанія «Ейр Онікс» працівники авіакомпанії зобов'язані, зокрема, працювати чесно та сумлінно, додержуватись дисципліни праці (своєчасно приходити на роботу, дотримуватись встановленої тривалості робочого часу, використовувати весь робочий час для виробничої праці, виконувати розпорядження керівництва авіакомпанії), а також обов'язки, які визначені посадовими інструкціями; у випадку тимчасової відсутності на робочому місці в обов'язковому порядку інформувати керівника про мету відсутності, місце знаходження та засоби зв'язку на випадок нагальної потреби (а.с.87-91).
По справі встановлено, що ОСОБА_2 була відсутня на роботі у головному офісі ПрАТ «Авіакомпанія «Ейр Онікс» у м.Сімферополі, а саме, 08 листопада 2012 року з 09 години до 11 години, а 09 листопада 2012 року - з 09 год. 30 хв. до 12 години та з 15 год. 45 хв. до 17 години, що підтверджується даними доповідних записок начальника Відділу управління персоналом Коркіної Н.Д., актами від 08 та 09 листопада 2012 року, складених начальником Відділу управління персоналом Коркіною Н.Д., адміністратором системи Плетньовим Д.М. та завідуючим господарством Пилаєвим В.А., а також даними актів про відмову надання пояснень позивачем від 12 листопада 2012 року.
Даних про те, що позивач була відсутня на роботі у вказаний час з поважних причин, матеріали справи не містять. Не надала таких доказів суду і позивач відповідно до ст.ст.57, 60 ЦПК України.
Посилання позивача те, що начальник Відділу управління персоналом Коркіна Н.Д. відмовилася ставити відмітку у посвідченні про відрядження про її прибуття та вибуття, у зв'язку з чим позивач поставила відмітки про відрядження у туристичних агенціях, з представниками яких вона зустрічалась, не заслуговують на увагу, оскільки позивач знаходилась у відрядженні в головному офісі ПрАТ «Авіакомпанія «Ейр Онікс» у м.Сімферополі, де мала можливість звернутися до генерального директора ПрАТ «Авіакомпанія «Ейр Онікс» для вирішення вказаного питання.
Однак матеріали справи не містять даних про те, що позивач зверталася до генерального директора ПрАТ «Авіакомпанія «Ейр Онікс» з цього приводу і їй в цьому було відмовлено.
Отже, враховуючи вимоги закону та встановлені обставини справи, колегія суддів вважає, що накази про оголошення доган позивачу прийняті правомірно та з дотриманням строку і порядку застосування, оскільки відсутність на роботі ОСОБА_2 08 листопада 2012 року з 09 години до 11 години та 09 листопада 2012 року - з 09 год. 30 хв. до 12 години та з 15 год. 45 хв. до 17 години, без поважних причин, свідчить про порушення позивачем п.3.1 правил внутрішнього трудового розпорядку ПрАТ «Авіакомпанія «Ейр Онікс» та пунктів 2.3.2, 3.1. трудового договору.
Суд першої інстанції при вирішенні спору в порушення вимог ст.ст.212-214 ЦПК України не дав належної оцінки вказаним обставинам справи, у зв'язку з чим помилково дійшов висновку про скасування наказів №206-к та №207-к від 12 листопада 2012 року про притягнення позивача до дисциплінарних відповідальності у виді оголошення догани.
За таких обставин рішення суду першої інстанції в цій частині не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду в цій частині та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 щодо скасування наказів №206-к та №207-к від 12 листопада 2012 року про оголошення доган, з наведених вище підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Аналогічна норма передбачена й ч. 2 ст. 149 КЗпП України, згідно якої за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
За передбаченими п. 3 ст.40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.
У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково, і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року. (п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»).
Отже встановивши, що наказ №207-к від 12 листопада 2012 року про притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності у виді оголошення догани та наказ №208-к від 12 листопада 2012 року про її звільнення, прийняті на підставі одних і тих самих документів та за одне й те саме порушення трудової дисципліни, яке мало місце 09 листопада 2012 року, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що звільнення ОСОБА_2 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, є неправомірним.
Таким чином рішення суду першої інстанції в цій частині ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.
Доводи апеляційної скарги про те, що підставою для звільнення позивача було допущене нею порушення трудової дисципліни 09 листопада 2012 року, а саме, залишення роботи більше ніж за годину до закінчення робочого дня, є необгрунтованими, оскільки у оспорюваному наказі про звільнення не конкретизовані допущені позивачем порушення трудової дисципліни, які мали місце 09 листопада 2012 року. Водночас, у зв'язку з відсутністю позивача на роботі 09 листопада 2012 року без поважних причин до неї наказом №207-к від 12 листопада 2012 року вже застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани.
Задовольняючи вимоги ОСОБА_2 про зміну дати й формулювання причин звільнення та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 13 листопада 2012 року по 15 січня 2013 року, суд першої інстанції виходив із того, що звільнення позивача на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України є неправомірним та, враховуючи, що строк дії трудового договору, укладеного між сторонами, закінчився 15 січня 2013 року, суд дійшов висновку про наявність підстав для зміни дати й формулювання причин звільнення ОСОБА_2 з 12 листопада 2012 року на підставі п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України на 15 січня 2013 року відповідно до п.2. ч. 1 ст. 36 КЗпП України.
Однак з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, оскільки вони не грунтуються на вимогах закону.
Згідно із ч. 3 ст. 235 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.
Зміна формулювання причин звільнення може бути проведена за заявою працівника або з ініціативи суду, коли обставинам, що стали підставою для звільнення, дано неправильну юридичну кваліфікацію, яку зафіксовано в наказі чи розпорядженні. У цьому разі суд змінює формулювання причин звільнення і приводить його у відповідність з чинним законодавством про працю. Разом з тим суд не може визнати звільнення правильним виходячи з обставин, з якими роботодавець не пов'язував звільнення.
Оскільки відповідач не пов'язував звільнення позивача 12 листопада 2012 року із закінченням дії трудового договору, який укладений між сторонами на строк до 15 січня 2013 року, то у суду були відсутні підстави для зміни дати та формулювання причин її звільнення, а саме, з 15 січня 2013 року на підставі п.2. ч. 1 ст. 36 КЗпП України.
Однак суд першої інстанції хоча і застосував вказану норму закону, однак не вірно витлумачив її зміст, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про задоволення позову в цій частині.
За таких обставин рішення суду першої інстанції в цій частині не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду в цій частині та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 щодо зміну дати й формулювання причин звільнення та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 13 листопада 2012 року по 15 січня 2013 року, з наведених вище підстав.
Рішення суду в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди не оскаржується, тому відповідно до ст. 303 ЦПК України апеляційним судом не перевіряється.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Ейр Онікс» задовольнити частково.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 05 червня 2013 року в частині задоволення позовних вимог про визнання незаконними наказів про застосування дисциплінарних стягнень у виді догани, зміну дати й формулювання причини звільнення та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Ейр Онікс» про визнання незаконними наказів про застосування дисциплінарних стягнень у виді догани, зміну дати й формулювання причини звільнення та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - відмовити.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді