Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207
Іменем України
11.06.2009
Справа №2-2/1531-2009
за позовом - ТОВ "Південний Торговий Дім" (юр. адреса: 95053, м. Сімферополь, вул. Київська, 1а; поштова адреса: 95053, м. Сімферополь, вул. Воровського, 65)
до - Кримського республіканьского підприємства "Проектний інститут проектування об'єктів комунального будівництва "Кримкомунпроект" (95063, м. Сімферополь, вул. Київська, 1а)
про визнання дійсним договору
Суддя В.І. Толпиго
Від позивача: Светікова - представник, довіреність у справі.
Від відповідача: Білієнко І.Г. - інжинер, довіреність у справі.
Суть спору:
Позивач - ТОВ "Південний Торговий Дім" звернулось до Господарського суду АРК із позовом до відповідача - Кримського республіканьского підприємства "Проектний інститут проектування об'єктів комунального будівництва "Кримкомунпроект" про визнання договору оренди нежитлового приміщення №1,2,3,4,5,6,7,8,9,10, розташованого за адресою: м. Сімферополь, вул. Київська, 1а від 01.01.2000р., а також додаткової угоди до нього, що є невід'ємною частиною цього договору, дійсними.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами було укладено договір від 01.01.2000р оренди нежитлового приміщення. Відповідно до додаткової угоди від 23.4.2008 р. дія договору продовжена до 31.12.2013 р. Сторони домовились щодо всіх істотних умов договору, при цьому оформили основний договір та додаткові угоди до нього у простій письмовій формі. На думку позивача договір з додатковими угодами не відповідає вимогам чинного законодавства. Позивачем відповідачу було направлено лист з пропозицією нотаріально засвідчити договір та додаткові угоди до нього, але відповідач ухиляється від вчинення нотаріальних дій, що і стало підставою для звернення позивача із позовною заявою до суду.
Представник відповідача у судовому засіданні 14.4.2009 р. надав суду лист, у якому повідомляє, що позивач не виконав умови договору відповідно до п.п. 2.1-2.7 договору №1 від 01.01.2001 р., а саме: за період з 01.01.2009 р. по 10.4.2009 р. позивач не оплатив рахунки орендної плати та не здійснив оплату комунальних платежів. Також, порушуючи умови договору позивач не представив щорічні договори страхування, ігнорує підписання актів звірки.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив:
Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнанні або заперечування. Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права і інтересу. Способи захисту цивільних прав і інтересів перераховані в ч. 2 ст. 16 ЦК України, крім того, згідно ч. 3 ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, встановленим договором або законом.
Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивач звернувся з позовом про визнання договору оренди від 01.01.2000р., а також додаткові угоди від 23.4.2008р до нього дійсними, мотивуючи свої вимоги тим, що між сторонами було укладено договір від 01.01.2000р оренди нежитлового приміщення. Відповідно до додаткової угоди від 23.4.2008 р. дія договору продовжена до 31.12.2013 р. Сторони домовились щодо всіх істотних умов договору, при цьому оформили основний договір та додаткові угоди до нього у простій письмовій формі. На думку позивача договір з додатковими угодами не відповідає вимогам чинного законодавства. Позивачем відповідачу було направлено лист з пропозицією нотаріально засвідчити договір та додаткові угоди до нього.
Але суд вважає, що позовні вимоги ТОВ "Південний Торговий Дім" не підлягають задоволенню виходячи з наступного:
По - перше, вносити зміни можливо у діючий договір, тоді як строк дії договору оренди нежитлового приміщення від 01.01.2000р стік 01.01.2001р. Документів ,що підтверджують пролонгацію дії вищевказаного договору позивач до суду не представив.
Навпроти, матеріалами справи підтверджується, що після закінчення строку дії договору оренди нежитлового приміщення від 01.01.2000р, між сторонами був укладений договір від 01.01.2001р, строком дії по 01.01.2002р, у який вносилися зміни у частині строку його дії.
Слід також відмітити, що у силу ч.2ст.220 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач в обґрунтування вимог про визнання договору дійсним, дійсним може бути визнаний договір по якому сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Проте, як було вказано вище, договір оренди нежитлового приміщення від 01.01.2000р, який позивач просить визнати дійсним не дії з моменту закінчення строку його дії: з 02.01.2001р.
Не можна визнавати дійсним договір , який давно не діє (більш ніж 8 років) .
Крім того, у документі, а саме: у додатковій угоді від 23.4.2008р маються різні данні: у назві угоди написано - «додаткова угода до договору №3 оренди нежитлового приміщення від 01.3.2000р». а нижче по тексту вказується договір від 01.01.2000р.
А договір оренди нежитлового приміщення від 01.3.2000р сторони до суду не представили, з чого суд зробив висновок, що це додаткову угоду сторони підписали до договору від 01.01.2000р, який на 23.44.2008р, тобто на момент підписання додаткової угоди, вже не діяв.
При таких обставинах, позовні вимоги про визнання договору оренди нежитлового приміщення №1,2,3,4,5,6,7,8,9,10, розташованого за адресою: м. Сімферополь, вул. Київська, 1а від 01.01.2000р., а також додаткової угоди до нього, що є невід'ємною частиною цього договору, дійсними не підлягають задоволенню.
Судові витрати та витрати по оплаті на інформаційне технічне забезпечення судового процесу покласти на позивача.
У судовому засіданні оголошувалась перерва на 11.6.2009р. для підготовки рішення.
Рішення оголошене 11.6.2009р
З урахуванням викладеного, суд, керуючись ст.ст.49,77,82,84,85ГПК України
1. У позові відмовити
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Толпиго В.І.