Справа № 639/3237/14-а
2-а/639/73/2014
15 травня 2014 року Жовтневий районний суд м. Харкова
У складі: головуючого - судді Труханович В.В.
за участю секретаря - Черненко К.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області про визнання постанови незаконною, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди та судових витрат, суд
Позивач звернувся до Жовтневого районного суду м. Харкова, як адміністративного суду, з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області, в якому просив суд визнати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГУЮ у Харківській області від 01.04.2014 року незаконною та такою, що порушує права ОСОБА_1 , як людини, стягнути на користь ОСОБА_1 спричинену моральну шкоду в сумі 32 886 грн. з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України, та судові витрати покласти на рахунок держави.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що 30.04.2013 року Жовтневим районним судом м. Харкова було прийнято постанову по адміністративній справі №2012/9355/2012, постанова набрала законної сили.
26.03.2014 року позивач звернувся до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГУЮ у Харківській області із заявою щодо виконання виконавчого листа.
08.04.2014 року ОСОБА_1 отримав постанову старшого державного виконавця Пугач Н.В. про відмову у відкритті виконавчого провадження від 01.04.2014 року та виконавчий лист Жовтневого районного суду м. Харкова від 21.08.2013 року №2012/9355/2012.
Позивач зазначає, що державний виконавець відмовила в прийнятті до провадження виконавчого документу керуючись п.8 ч.1 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження», оскільки виконання виконавчого листа Жовтневого районного суду м. Харкова повинно здійснюватися відповідно до ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
ОСОБА_1 вважає постанову державного виконавця незаконною, а дії відповідача протиправними, та такими, що порушують його права, оскільки постанова не є такою, що вчинена на підставі та у межах повноважень, безсторонньо та добросовісно.
Крім того, позивач посилається на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2013 року, як на підставу для задоволення позовних вимог.
Позивач також вказує, що діями відповідача йому було спричинено моральну шкоду, яка полягає в порушенні права власності, порушенні прав, як людини, настанні інших негативних наслідків, яку він оцінює у розмірі 32 886 грн., виходячи із розрахунку та глибини, характеру та тривалості душевних страждань та нервових переживань, істотності недоотриманих благ.
У зв'язку з викладеним позивач і був змушений звернутися до суду з даним позовом.
22 квітня 2014 року позивач уточнив позовні вимоги в частині стягнення судових витрат, та просив суд стягнути з Державного бюджету України в особі ТУ Державної судової адміністрації в Харківській області на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 2800 грн., стягнути з Управління ДВС ГУЮ у Харківській області компенсацію за відрив від звичайних занять у розмірі 7,30 грн.
В подальшому, в судовому засіданні, позивач доповнив позовні вимоги та додатково просив суд зобов'язати відповідача відкрити виконавче провадження, стягнути з відповідача компенсацію за відрив від звичайних занять у розмірі 21,90 грн.
В судовому засіданні позивач доповнений позов підтримав, просив суд його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача, Білоконов О.В., який діє на підставі довіреності від 06.05.2014 року, в судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити в його задоволенні та надав суду письмові заперечення. В своїх заперечення представник посилався на те, що постанова державного є обґрунтованою та правомірно винесеною, у зв'язку з чим підстави для задоволення іншої частини позову відсутні.
Суд, вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступних обставин.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій.
Згідно зі ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Згідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, в судовому засіданні було встановлено, що 21.08.2013 року Жовтневим районним судом м. Харкова було видано виконавчий лист по справі №2012/9355/2012 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області, військового комісаріату Харківської області, Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області про стягнення з Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області компенсації за відрив від звичайних занять на користь представника позивача ОСОБА_1 у розмірі 446,90 грн. (а.с. 5)
27 березня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області з заявою про примусове виконання виконавчого листа. (а.с. 6)
01 квітня 2014 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області Пугач Н.В. було винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2012/9355/2012, виданого 21.08.2013 року Жовтневим районним судом м. Харкова.
Державним виконавцем було встановлено, що на підставі вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду. (а.с. 6)
Позивач вважає, що постанова державного виконавця винесена незаконно та порушує його права, як людини, для чого він і звернувся до суду для визнання її незаконною та зобов'язання державного виконавця відкрити виконавче провадження.
Суд не погоджується з даними доводами позивача у зв'язку з наступним.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.04.2013 року Жовтневим районним судом м. Харкова було розглянуто справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області, військового комісаріату Харківської області, Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області. Даним рішенням було стягнуто з Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області на користь представника позивача ОСОБА_1 компенсацію за відрив від звичайних занять у розмірі 446,90 грн.
На підставі даного рішення 21.08.2013 року Жовтневим районним судом м. Харкова було видано виконавчий лист, який був пред'явлений ОСОБА_1 до примусового виконання до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області.
Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження», рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Відповідно до ч.1,2 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду.
Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.1 ст. 25 Бюджетного кодексу України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Таким чином, стягувачу за виконавчим документом за якими боржником є державний орган, необхідно подавати виконавчий лист та інші документи безпосередньо до органів Державної казначейської служби України, без участі органів Державної виконавчої служби України.
Згідно Положення «Про Державну казначейську службу України», затвердженого Указом Президента України № 460/2011 від 13.04.2011 року, Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України.
Казначейство України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Основними завданнями Казначейства України серед іншого є: реалізація державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
Казначейство України відповідно до покладених завдань, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011 року.
Відповідно до п. 24 вказаного порядку, стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.
Отже, виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу.
Так, старшим державним виконавцем було винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що постанова старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Пугач Н.В. була постановлена відповідно до чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а відтак постанова є обґрунтованою.
Разом з тим, судом було встановлено, що до правовідносин, які виникли з приводу пред'явлення до виконання виконавчого листа Жовтневого районного суду м. Харкова №2012/9355/2012, мають застосовуватися положення Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011 року.
Посилання позивача на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2013 року суд не приймає до уваги, оскільки дана постанова була винесена по адміністративній справі в якій брали участь інші особи щодо яких встановлено обставини, на які посилається позивач.
Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Вимоги позивача щодо відшкодування моральної шкоди також не знайшли свого підтвердження під час судового засідання.
Відповідно до ст.1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Згідно п.3 ч.2 ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Згідно п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.01.1995 р. під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Але, в судовому засіданні не було встановлено незаконності постанови старшого державного виконавця, та порушення прав позивача у зв'язку з діями відповідача, а тому в даному випадку відсутні підстави цивільно-правової відповідальності держави за заподіяння моральної шкоди ОСОБА_1 .
Стосовно судових витрат, суд вважає необхідним зазначити наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 87 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Так, позивач просив суд стягнути з Державного бюджету України в особі ТУ Державної судової адміністрації в Харківській області на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 2800 грн., стягнути з Управління ДВС ГУЮ у Харківській області компенсацію за відрив від звичайних занять у розмірі 21,90 грн.
Виходячи з положень ст. 94 КАС України, судові витрати у разі відмови в задоволенні позову на користь позивача не стягуються.
Отже, у суду відсутні підстави для задоволення позову.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 6, 11, 12, 17-19, 71, 72, 87-94, 122, 130, 158-162 КАС України, ст. 19 Конституції України, ст. 23, 1174 ЦК України, ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», ст. 25 Бюджетного кодексу України, Положенням «Про Державну казначейську службу України», затвердженого Указом Президента України № 460/2011 від 13.04.2011 року, Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011 року, п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.01.1995 р., суд
У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області про визнання постанови незаконною, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди та судових витрат - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського Апеляційного адміністратив ного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Суддя В.В. Труханович
Повний текст постанови виготовлений 20.05.2014 року.