73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
23.01.2007 Справа № 13/261
Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К. при секретарі Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Прокурора Суворовського району м.Херсона в інтересах держави в особіпозивача - Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Херсонського обласного управління ВАТ "Державний ощадний банк України"
до
відповідача-1-Приватного підприємця ОСОБА_1
відповідача-2-Відкритого акціонерного товариства "Цюрупинська швейна фабрика "Юність"
за участю представників:
прокуратури -М'яло Н.В. (прокурор відділу прокуратури Херсонської області),
позивача -Федоров І.Д., Фролова О.В. (представники за дорученнями),
відповідача-1 -не з'явився,
відповідача-2 -Ващук Я.В. (адвокат),
про стягнення заборгованості приватного підприємця ОСОБА_1 з Відкритого акціонерного товариства “Цюрупинська швейна фабрика “Юність», як майнового поручителя, на користь Відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України» в особі Херсонського обласного управління ВАТ “Державний ощадний банк України» за рахунок заставленого майна в сумі 512924,36 грн,
Відповідно до позовної заяви заявлені вимоги ґрунтуються на невиконанні ПП ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань за договором відновлювальної кредитної лінії за НОМЕР_1. В свою чергу в якості обґрунтування заявлених вимог щодо стягнення заборгованості за рахунок заставленого майна прокурором зроблені посилання на положення договорів поруки від 1 липня 2003 року, а також застави від 3 липня 2003 року, укладених між Відкритим акціонерним товариством “Цюрупинська швейна фабрика “Юність», приватним підприємцем ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством “Державний ощадний банк України» в особі Цюрупинського відділення ВАТ “Державний ощадний банк України» № 2365.
Відповідачами відзиви на позов не надані, у зв'язку з чим розгляд справи проведено за наявними в ній матеріалами.
Безпосередньо розгляд справи проведено в судових засіданнях, що відбулися 27 липня 2004 року та 23 січня 2007 року. При цьому провадження у справі в період з 27.07.2004 р. до 11.01.2007 р. було зупинено до набрання законної сили рішення від 1 червня 2004 року, винесеного господарським судом Херсонської області у справі № 13/137-пд.
Після поновлення провадження у справі представник відповідача-1 в засідання не прибув, а тому розгляд справи за погодженням представників інших сторін та прокуратури проведено без його участі.
Крім викладеного з матеріалів справи слідує, що 1 липня 2003 року між Відкритим акціонерним товариством “Державний ощадний банк України» в особі його Цюрупинського відділення та приватним підприємцем ОСОБА_1 укладено договір відновлювальної кредитної лінії НОМЕР_1, відповідно до умов якого Банк надав ПП ОСОБА_1 кредит в розмірі 498000 грн з кінцевим терміном його погашення 30 червня 2004 року, зі сплатою 21 відсотка річних.
Не дивлячись на умови договору ПП ОСОБА_1суму кредиту не повернуто та проценти не сплачено.
З метою забезпечення виконання умов кредитного договору 1 та 3 липня 2003 року між Відкритим акціонерним товариством “Цюрупинська швейна фабрика “Юність», приватним підприємцем ОСОБА_1та Відкритим акціонерним товариством “Державний ощадний банк України» в особі Цюрупинського відділення ВАТ “Державний ощадний банк України» № 2365 були укладені відповідно договори поруки та застави. Договір застави був посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Цюрупинського районного нотаріального округу ОСОБА_2 в реєстрі за НОМЕР_3.
За змістом цих договорів ВАТ “Цюрупинська швейна фабрика “Юність» поручилася власним майном, яке є предметом спору, за виконання договірних відносин ПП ОСОБА_1за договором кредиту, вказаного вище.
Проте, ці договори рішенням господарського суду Херсонської області від 1 червня 2004 року у справі № 13/137-пд за позовом ВАТ “Цюрупинська швейна фабрика “Юність» до ПП ОСОБА_1 та ВАТ “Державний ощадний банк України» в особі Цюрупинського відділення ВАТ “Державний ощадний банк України» № 2365 визнані недійсними. Це рішення набрало законної сили після апеляційного перегляду згідно до постанови Запорізького апеляційного господарського суду від 10 березня 2005 року.
Назване рішення носить преюдиційний характер, оскільки згідно до положень статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
За таких обставин в задоволенні позовних вимог слід відмовити виходячи з наступних правових позицій.
Зокрема, згідно до положень статті 181 Цивільного кодексу УРСР, котрий діяв на момент укладення договору застави, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодержателем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. В свою чергу за статтею 191 того ж Кодексу за договором поруки поручитель зобов'язується перед кредитором іншої особи відповідати за виконання нею свого зобов'язання в повному обсязі або в частині.
Аналогічні зобов'язання за договором поруки викладені в статті 553 Цивільного кодексу України, за якою за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Статтею 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
В даному випадку слід констатувати відсутність договірних відносин між Банком та ВАТ “Цюрупинська швейна фабрика “Юність» щодо відповідальності за невиконання зобов'язання ПП ОСОБА_1, а тому і відсутність господарського зобов'язання.
На підставі зазначених правових норм та керуючись статтями 44, 49, 82-85 ГПК України,
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Дата підпису рішення -24 січня 2007 року
Суддя М.К. Закурін