Справа № 247/1595/14-к
1-кп/247/211/14
20 травня 2014 року Торезький міський суд Донецької області у складі:
Головуючої - судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю: прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Торез кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014050530000342 від 05 березня 2014 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тореза, громадянина України, українця, з середньо - спеціальною освітою, розлученого, не працюючого, раніше судимого: 19.02.2013 року Торезьким міським судом за ст. 164 ч. 1 КК України до 6 місяців виправних робіт з утриманням 10% заробітку у доход держави; 24.12.2013 року Торезьким міським судом за ст. 389 ч. 2, ст. 71 ч.1 КК України, до 1 місяця 10 днів арешту, відбув покарання 17 квітня 2014 року, судимості в установлений законом строк не зняті і не погашені, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 164 КК України, -
Згідно із рішенням Торезького міського суду Донецької області від 06 травня 2011 року ОСОБА_4 зобов'язаний до виплати аліментів на користь ОСОБА_5 на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18 квітня 2011 року і до досягнення дитиною повноліття. Однак, після постановлення зазначеного рішення Торезького міського суду, ОСОБА_4 аліменти сплачував частково, у зв'язку з чим 19 лютого 2013 року був засуджений Торезьким міським судом за ст. 164 ч. 1 КК України до 6 місяців виправних робіт з утриманням 10% заробітку у доход держави. Але, починаючи з 20 лютого 2013 року до 06 березня 2014 року, окрім періоду часу з 09 вересня 2013 року до 15 грудня 2013 року, коли підприємством, на якому ОСОБА_4 у цей період офіційно працював, було перераховано на особистий рахунок ОСОБА_5 аліменти: у вересні 2013 року - 417, 27 грн., у жовтні 2013 року - 602, 97 грн., у листопаді 2013 року - 549,92 грн., у січні 2013 року - 211, 31 грн., а всього 1781, 47 грн., ОСОБА_4 , діючи умисно, із корисливих мотивів, з метою ухилення від сплати встановлених рішенням суду аліментів на утримання дитини, злісно ухилявся від сплати аліментів на користь ОСОБА_5 на утримання неповнолітнього сина, будь-яку добровільну матеріальну допомогу не надавав, предмети одягу та продукти харчування дитині не купує, у вихованні сина участі не приймає. ОСОБА_4 , будучи працездатним, офіційного місця роботи не має, у Торезькому міському центрі зайнятості на обліку не перебуває, з питання працевлаштування не звертався, про свої доходи у відділ державної виконавчої служби Торезького міського управління юстиції не повідомляв чи переховує їх. 12 грудня 2011 року ОСОБА_4 попереджений працівником відділу державної виконавчої служби Торезького міського управління юстиції про кримінальну відповідальність за ухилення від сплати аліментів, однак належне до уваги не прийняв і продовжує ухилятися від виплати аліментів.
В результаті злісного ухилення від сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини за ОСОБА_4 утворилася заборгованість по аліментах за період часу з 20.02.2013 року по 07.03.2014 року, яка в грошовому розмірі становить 7763 грн. 08 коп., що сукупно, відповідно до ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, на користь ОСОБА_5 .
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.164 КК України, за наведених вище обставин, визнав у повному обсязі, щиро покаявся і дав показання, які відповідають пред'явленому обвинуваченню. Зазначив, що свою провину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.2 ст.164 КК України, визнає у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаюється, підтвердив суду, що злочин ним було вчинено при вищезазначених обставинах так як вони встановлені судом. Пояснив суду, що у травні 2011 року Торезьким міським судом Донецької області прийнято рішення про стягнення з нього аліментів на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак виплати за вказаним рішенням він з 20 лютого 2013 року по 08 вересня 2013 року та з 16 грудня 2013 року по теперішній час не здійснював, що було пов'язано з відсутністю у нього постійного доходу. У лютому 2013 року був засуджений вироком Торезького міського суду за ст. 164 ч.1 КК України до шести місяців виправних робіт; у грудні 2013 року був засуджений вироком Торезького міського суду за ст. 389 ч. 2 КК України до 1 місяця 10 днів арешту, відбув покарання 17 квітня 2014 року. Будь-якої допомоги в указані періоди на утримання неповнолітнього сина не надавав та не надає, на обліку в центрі зайнятості не перебуває, хронічних захворювань та інвалідності не має. В теперішній час він має намір працевлаштуватись і буде погашати заборгованість.
У зв'язку із безсумнівним та добровільним, тобто без будь-якого впливу із чиєї б то ні було сторони, визнанням у повному обсязі ОСОБА_4 своєї вини в інкримінованому йому органом досудового розслідування кримінальному правопорушенні, погодженні з кваліфікацією вчиненого ним діяння, підтвердженням фактичних обставин, відсутності жодних заперечень щодо них з боку сторони обвинувачення, усвідомленням і правильним розумінням роз'ясненого судом положення частини 3 статті 349 Кримінального процесуального кодексу України про те, що у випадку визнання ними змісту даних фактичних обставин, сторони кримінального провадження будуть позбавлені права оскаржувати їх в апеляційному порядку, відсутністю їх заперечень проти визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, суд ухвалив дослідити докази, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням документів, що характеризують особу обвинуваченого.
Аналізуючи обставини, що визнаються учасниками судового провадження, суд приходить до висновку про повну доведеність вини ОСОБА_4 у скоєному кримінальному правопорушенні та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 164 КК України, тобто злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), вчинене особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею.
Вивчаючи особу обвинуваченого шляхом з'ясування стану його здоров'я, поведінки до вчинення злочину, складу родини, судом встановлено наступне.
ОСОБА_4 на момент вчинення ним інкримінованого йому кримінального правопорушення є раніше судимим, офіційно не працевлаштований, на обліку у Торезькому міському центрі зайнятості не перебуває, у зареєстрованому шлюбі не перебуває, на обліку в психіатричній лікарні і наркологічному диспансері не перебуває, має постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується посередньо (а.с.26-27,32,34-35,40-43).
Обставиною, яка відповідно до ст.66 КК України пом'якшує покарання ОСОБА_4 , є щире каяття у скоєному злочині.
Призначаючи покарання ОСОБА_4 , суд враховує той факт, що він раніше судимий, має постійне місце проживання, враховує стан здоров'я обвинуваченого, враховує обставини, що пом'якшують покарання, та виходить з того, що призначене покарання, має бути необхідним і достатнім для виправлення та попередження нових злочинів.
З урахуванням предмета посягання, характеру діяння, способу, місця та часу скоєння злочинів, форми, виду і ступеня провини, мотивів і мети злочину, обставин, що характеризують поведінку винного до скоєння злочину, обставин, безпосередньо пов'язаних із вчиненням злочину, що характеризують поведінку винного після вчинення злочину, а також індивідуальних особливостей: стать, вік, стан здоров'я, спосіб життя, з урахуванням думки потерпілої, яка у письмовій заяві просила ОСОБА_4 суворо не карати, - суд приходить до висновку про можливість призначення покарання, у вигляді громадськаих робіт не в максимальних межах санкції ч.2 ст. 164 КК України.
Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_4 не обирався, тому суд вважає доцільним згідно вимог п.14 ч.1 ст.368 КПК України запобіжний захід йому не обирати.
Процесуальних витрат та речових доказів по кримінальному провадженню немає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.369-371, 373, 374, 376, 392, 393, 395 КПК України, суд -
ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 164 КК України.
ОСОБА_4 призначити покарання за ч. 2 ст. 164 КК України у виді 120 (сто двадцяти) годин громадських робіт.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту фактичного початку відбуття громадських робіт.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Копію вироку надіслати учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні.
На вирок може бути подана апеляція в Апеляційний суд Донецької області через Торезький міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1