79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
10.04.09 Справа№ 2/57
Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С. за участю представника позивача Сесюка Ю.П., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Ойл Карт Центр”, м. Луцьк до Товариства з обмеженою відповідальністю “Трансмонолітавто”, м. Львів про стягнення 274941 грн. 32 коп.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Ойл Карт Центр”, м. Луцьк звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Трансмонолітавто”, м. Львів про стягнення 274941 грн. 32 коп.
Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 20.03.2009р. призначив розгляд справи на 02.04.2009р. Ухвалою суду розгляд справи відкладався на 10.04.2009р.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів з використанням пластикових смарт-карт на АЗС, на виконання умов якого відповідачу було передано у власність паливно-мастильні матеріали. Однак відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманих паливно-мастильних матеріалів не виконав, заборгованість становить 244205 грн. 31 коп. У зв'язку з порушенням строків оплати відповідачу нараховано штраф в сумі 19700 грн. 16 коп., інфляційні втрати в сумі 9911 грн. 16 коп., 3% річних в сумі 1124 грн. 69 коп.
Представнику сторони роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.
Відповідач в судові засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду від 20.03.2009р. не виконав, причин неявки не повідомив, хоча належним чином про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений, тому у відповідності до ст. 75 ГПК України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:
10 жовтня 2008р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №368 купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів з використанням пластикових смарт-карт на АЗС із змінами, внесеними додатковими угодами.
За цим договором продавець (позивач) зобов'язувався передавати у власність покупця (відповідача) через АЗС з використанням пластикових смарт-карт паливно-мастильні матеріали, а покупець зобов'язувався приймати у власність паливно-мастильні матеріали та оплачувати їх вартість.
На виконання умов вищевказаного договору, позивач передав відповідачу згідно актів приймання-передачі (оригінали актів приймання-передачі оглянуті в судовому засіданні, завірені копії долучені до матеріалів справи) товар на загальну суму 540055 грн. 14 коп.
Пунктом 4.4. договору №368 від 10.10.2008р. передбачено, що продавець (позивач) відпускає покупцю (відповідачу) паливно-мастильні матеріали з відтермінуванням їх оплати протягом 14 календарних днів з моменту фактичного отримання останнім паливно-мастильних матеріалів на АЗС.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.10.2008р. по 13.01.2009р., пояснень представника позивача, відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо оплати за отриманий товар виконав частково (оплачено 295649 грн. 83 коп.), на дату розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 244205 грн. 31 коп.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Відповідно до пункту 8.3. договору №368 від 10.10.2008р., у випадку не проведення розрахунків покупцем (відповідачем) згідно умов п. 4.4. даного договору, покупець зобов'язується на користь продавця (позивача) сплатити штраф в розмірі 0,15% від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Позивачем відповідно до вимог цього пункту договору нараховано штраф в сумі 19700 грн. 16 коп.
Однак, виклавши умову про сплату штрафу в такій редакції, позивачем не враховано положення ст. 549 ЦК України.
Частиною 2 ст. 549 ЦК України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відстотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Таким чином, умова про штраф, викладена в редакції п. 8.3. договору №368 від 10.10.2008р., за своє суттю та в розумінні ст. 549 ЦК України є пенею.
Частиною 1 ст. 231 ГК України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Оскільки судом встановлено, що згідно п. 8.3. договору №368 від 10.10.2008р. в позивача виникає право на нарахування пені, відповідно до вимог ч. 1 ст. 231 ГК України та Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” проведено перерахунок суми, яка була нарахована позивачем як штраф. Відповідно до проведеного перерахунку розмір пені повинен становити 8997 грн. 51 коп.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано інфляційні втрати в розмірі 9911 грн. 16 коп. та 3% річних в розмірі 1124 грн. 69 коп.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 244205 грн. 31 коп. основного боргу, 8997 грн. 51 коп. пені, 9911 грн. 16 коп. втрат від інфляції та 1124 грн. 69 коп. 3% річних.
Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 612, 625, 626 ЦК України, ст. 193, 230, 231 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Трансмонолітавто”, м. Львів, вул. Городоцька, 367/2 (ідентифікаційний код 35774976) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ойл Карт Центр”, м. Луцьк, вул. Кременецька, 38 (ідентифікаційний код 33170464) 244205 грн. 31 коп. основного боргу, 8997 грн. 51 коп. пені, 9911 грн. 16 коп. втрат від інфляції, 1124 грн. 69 коп. 3% річних, 2642 грн. 18 коп. державного мита, 113 грн. 39 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.
Суддя Мазовіта А.Б.