ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа № 8/152
11.06.09
За позовом Дніпровського закритого акціонерного товариства "Гідроспецбуд"
до Закритого акціонерного товариства "Метробуд"
про стягнення 268 365,77 грн.
Суддя В.С. Катрич
Представники:
Від позивача представник - Огейчук Т.В. (дов. № б/н від 01.04.09)
Від відповідача представник - Назимко О.М. (дов. № б/н від 16.03.09)
Обставини справи:
Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача 104 578,00 грн., що становить заборгованість за договором субпідряду № 5 від 08.12.2006р. та 1 598,76 грн. трьох відсотків річних, 9 830,33 грн. збитків від інфляції, 97 257,54 грн. пені.
Ухвалою Господарського суду м.Києва від 17.03.2009р. розгляд справи був призначений на 15.05.2009р.
Ухвалою Господарського суду м.Києва від 15.05.2009р. розгляд справи був відкладений на 11.06.2009р., у зв'язку з нез'явленням представників сторін у судове засідання та неподанням ними витребуваних доказів.
У судове засідання, призначене на 11.06.2009р. з'явилися представники позивача та відповідача.
Представник позивача подав у судовому засіданні заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача 104 578,00 грн. основного боргу та 2 423,92 грн. трьох відсотків річних, 13 908,87 грн. збитків від інфляції, 147 454,98 грн. пені.
Представник відповідача вимоги ухвали суду не виконав витребувані судом документи не надав, у судовому засіданні подав клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості підготувати відзив на позовну заяву з урахуванням уточнення позовних вимог.
Суд, звернув увагу відповідача на те, що відповідача ухвалою суду було зобов'язано надати відзив на позовну заяву, проте відповідач не виконав вимоги ухвали суду відзив на позов не надав. Крім того подана позивачем заява про збільшення розміру позовних вимог стосується лише пені, трьох відсотків річних та збитків від інфляції, а не суми основного боргу.
Таким чином, враховуючи те, що ухвалою суду від 15.05.2009р. було звернуто увагу відповідача на те, що у відповідності до положень ст. 75 ГПК України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, суд вважає можливим розглянути справу відповідно до вимог ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін, тому відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.
Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд позов задовольнити з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд -
08.12.2006р. між ЗАТ «Метробуд»- «генпідрядник»та Дніпровським ЗАТ «Гідроспецбуд»- «субпідрядник»був укладений договір субпідряду № 5, відповідно до п.1.1 якого «генпідрядник»зобов'язався здати, а «субпідрядник»прийняти на себе виконання будівельно-монтажних робіт по спорудженню огороджуючої стіни в грунті на метро «Васильківська»довжиною 400 п.м.
Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2 - 4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.
Пунктом 1.2 договору передбачено, що «субпідрдяник»зобов'язався власними силами та матеріально-технічними засобами виконати роботи зазначені в п.1.1, у відповідності з затвердженою проектною документацією, яка надається субпідряднику «генпідрядником»до початку виконання робіт у строк до 15.12.2006р.
«Генпідрядник»зобов'язався у строк до 20.12.2006р. перерахувати «субпідряднику»аванс в сумі 100 000,00 грн. (п.4.1 договору).
Умовами договору сторони погодили, що «субпідрядник»здає, а «генпідрядник»щомісячно приймає по акту форми КБ-2 фактично виконані об'єми робіт та щомісячно сплачує грошові кошти за довідкою форми КБ-3 на рахунок «субпідрядника»протягом 10 днів після підписання довідки форми КБ-3 обома сторонами (п.4.2 договору).
Сторонами по договору було укладено доповнення від 24.04.2007р. до договору субпідряду № 5, яким розділ 4 було доповнено п.4.6, згідно якого фінансова гарантія 10 процентів щомісячно утримується в довідці форми КБ-3, у відповідності з розпорядженням АТ «Київметробуд»від 17.08.2006р. та повертається «генпідрядником»«субпідряднику»після вскриття «стіни в грунті»до проектних відміток котлована, на підставі окремого акту складеного сторонами та сплачується «генпідрядником»протягом 10-ти робочих днів з дати підписання акту.
На виконання взятих на себе зобов'язань, сторонами була складена, підписана та скріплена печаткою сторін довідка про вартість виконаних підрядних робіт за липень 2008р. на суму 104 578,00 грн. та яка є підставою для проведення розрахунків.
Відповідач не виконав власні зобов'язання належним чином, не повернув позивачу фінансову гарантію у розмірі 10% згідно з п.4.6 договору.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться.
Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Так, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що зазвичай ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).
Станом на день розгляду справи відповідач кошти в сумі 104 578,00 грн. не перерахував, доказів проведених розрахунків суду не надав, заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та становить 104 578,00 грн.
З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача 104 578,00 грн. боргу за договором субпідряду № 5 від 08.12.2006р. правомірна та підлягає задоволенню.
Крім основного боргу, позивач також просив суд стягнути з відповідача з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, 2 423,92 грн. трьох відсотків річних, 13 908,87 грн. збитків від інфляції, 147 454,98 грн. пені.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Із змісту вищезазначеної норми не вбачається будь-яких випадків обмеження її дії в частині застосування.
При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно з частиною першою цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, з огляду на що їх стягнення не залежить від наявності вини боржника у простроченні грошового зобов'язання.
Матеріалами справи підтверджено, що зобов'язання відповідача по оплаті робіт виникло на підставі укладеного між позивачем і відповідачем договору субпідряду № 5 від 08.12.2006р., відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, а саме не сплатив вартість виконаних робіт у повному обсязі, відповідачем не надано доказів, які б спростовували розмір нарахованих позивачем трьох відсотків річних в розмірі 2 423,92 грн. та збитків від інфляції в розмірі 13 908,87 грн., зазначених позивачем в розрахунку, тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних в розмірі 2 423,92 грн. та збитків від інфляції в розмірі 13 908,87 грн. правомірні та підлягають задоволенню.
Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Враховуючи вищевикладене те, що сторонами по спірному договору правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання «генпідрядником»не був вчинений у письмовій формі, тому підстави для нарахування пені відсутні, у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 147 454,98 грн. слід відмовити.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача 104 578,00 грн. основного боргу та 2 423,92 грн. трьох відсотків річних, 13 908,87 грн. збитків від інфляції, відповідач не довів протилежне, тому суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково. В іншій частині позову відмовити.
Відповідно до ст. 49 ГПК України передбачено, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст. ст. 525, 526, 546, 547, 549, 611, 625, 837 ЦК України, ст. ст. 193, 231, 232 ГК України, ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Метробуд" (м.Київ, вул. Прорізна, 8; код ЄДРПОУ 32961977) на користь Дніпровського закритого акціонерного товариства "Гідроспецбуд" (07300, м.Вишгород, Київська обл., Проммайданчик; код ЄДРПОУ 04630494) 104 578 (сто чотири тисячі п'ятсот сімдесят вісім) грн. основного боргу, 2 423 (дві тисячі чотириста двадцять три) грн. 92 коп. трьох відсотків річних, 13 908 (тринадцять тисяч дев'ятсот вісім) грн. 87 коп. збитків від інфляції, 1 209 (одна тисяча двісті дев'ять) грн. 11 коп. державного мита, 53 (п'ятдесят три) грн. 16 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Суддя
В.С. Катрич
Дата підписання: 16.06.2009р.