79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
22.04.09 Справа№ 2/51
Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С., за участю представника позивача Пантюшева В.М., представників відповідача Гаврилюка О.Р. та Варагаш Н.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Закритого акціонерного товариства “Агентство економічної безпеки “Ефорт”, м. Львів до Закритого акціонерного товариства “Автонавантажувач”, смт. Шкло про стягнення 67890 грн. 53 коп.
Закрите акціонерне товариство “Агентство економічної безпеки “Ефорт” м. Львів звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Закритого акціонерного товариства “Автонавантажувач”, смт. Шкло про стягнення 67890 грн. 53 коп.
Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 13.03.2009р. призначив розгляд справи на 26.03.2009р. Ухвалами суду розгляд справи відкладався на 09.04.2009р., 22.04.2009р.
В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання охоронних послуг, на виконання умов якого відповідачу було надано відповідні послуги. Відповідач зобов'язувався проводити оплату наданах послуг в розмірах та строки, встановлені таким договором. Однак відповідач свої зобов'язання щодо оплати за надані послуги виконав частково, на дату звернення до суду заборгованість становить 34780 грн. 00 коп. За порушення строків оплати відповідачу також нараховано штраф в сумі 32054 грн. 40 коп., 3% річних в сумі 87 грн. 82 коп. та інфліційні втрати в розмірі 968 грн. 31 коп.
В судове засідання з'явилися представники відповідача, позов визнали частково. Заперечують проти стягнення штрафу, який, на їхню думку є пенею, розмір якої не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Представникам роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяви про відвід суду не поступало.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:
31 жовтня 2008р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №219 про надання охоронних послуг та додатки до нього.
За цим договором замовник (відповідач) передає, а охорона (позивач) приймає під охорону об'єкти згідно додатку 1 до цього договору.
Згідно п. 2.1. договору №219 від 31.10.2008р. ціна (вартість) наданих послуг за цим договором визначається охороною (позивачем) на основі додатку №2 (розрахунок вартості), який є невід'ємною частиною договору. За погодженням сторін, вартість послуг з охорони за місяць встановлена в розмірі 33390 грн. 00 коп.
На виконання умов вищевказаного договору, позивач у грудні 2008р. -січні 2009р. включно, надав відповідачу послуги з охорони об'єктів загальною вартістю 66780 грн. 00 коп., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт, поясненнями представників сторін.
Пунктом 2.4. договору №219 від 31.10.2008р. передбачено, що розрахунки за послуги здійснюються замовником (відповідачем) в гривнях, на умовах попередньої (авансової) оплати, щомісячно до 10-го числа поточного місяця на підставі цього договору, шляхом перерахування грошових коштів на банківський поточний рахунок охорони (позивача) вказаний у цьому договорі.
Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представників позивача та відповідача, відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо оплати за надані послуги виконав частково (оплатив 32000 грн. 00 коп.), на час розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 34780 грн. 00 коп.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Відповідно до пункту 7.1. договору №219 від 31.10.2008р., у випадку несвоєчасної (неповної) оплати за охорону об'єкта нараховується штраф у розмірі 3% від суми простроченої плати за кожен день простроченного платежу.
Позивачем відповідно до вимог цього пункту договору нараховано штраф в сумі 32054 грн. 40 коп.
Однак, виклавши умову про сплату штрафу в такій редакції, позивачем не враховано положення ст. 549 ЦК України.
Частиною 2 ст. 549 ЦК України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відстотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Таким чином, умова про штраф, викладена в редакції п. 7.1. договору №219 від 31.10.2008р., за своє суттю та в розумінні ст. 549 ЦК України є пенею.
Частиною 1 ст. 231 ГК України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Оскільки судом встановлено, що згідно п. 7.1. договору №219 від 31.10.2008р. в позивача виникає право на нарахування пені, відповідно до вимог ч. 1 ст. 231 ГК України та Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” проведено перерахунок суми, яка була нарахована позивачем як штраф. Відповідно до проведеного перерахунку розмір пені повинен становити 702 грн. 56 коп.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано інфляційні втрати в розмірі 968 грн. 31 коп. та 3% річних в розмірі 87 грн. 82 коп.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 34780 грн. 00 коп. основного боргу, 702 грн. 56 коп. пені, 968 грн. 31 коп. втрат від інфляції та 87 грн. 82 коп. 3% річних.
Суд відмовляє в задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову, оскільки ним не подано належних та допустимих доказів того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду в майбутньому. Позивачем не наведено обставин, які б обґрунтовували припущення, що майно чи грошові суми, які є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 612, 625, 626 ЦК України, ст. 193, 230, 231 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Автонавантажувач”, смт. Шкло, пров. Новий, 1, Яворівський район, Львівська область (ідентифікаційний код 31210049) на користь Закритого акціонерного товариства “Агентство економічної безпеки “Ефорт”, м. Львів, вул. Тургенєва, 72 (ідентифікаційний код 32262103) 34780 грн. 00 коп. основного боргу, 702 грн. 56 коп. пені, 968 грн. 31 коп. втрат від інфляції, 87 грн. 82 коп. 3% річних, 365 грн. 43 коп. державного мита, 63 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.
Суддя Мазовіта А.Б.