79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
28.05.09 Справа№ 31/28
Господарський суд Львівської області, розглянувши матеріали справи
за позовом:
Благодійної організації „Єврейське відродження”, м Львів
до відповідача:
Товариства з обмеженою відповідальністю „Амфіон”, м. Львів
про:
стягнення 15836,77 грн.
Суддя: Артимович В.М.
Артимович В.М.
При секретарі: Митник М.Б.
Митник М.Б.
Представники
від позивача:
Тимрук Н.Б. -представник;
від відповідача:
Вихованський К.В. -представник.
Представникам сторін роз'яснено права і обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України, в тому числі право заявляти відводи. У відповідності до ст. 81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу не здійснювалась, про що сторони подали відповідне клопотання.
Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Благодійної організації „Єврейське відродження”, м Львів, надалі -позивач, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Амфіон”, м. Львів, надалі -відповідач, про стягнення 15836,77 грн. За твердженнями позивача, викладеними у позовній заяві, продукція, що зберігалась в орендованій холодильній камері, визнана непридатною у зв'язку з неналежним забезпеченням відповідачем належної температури холодильної камери, а тому відповідач, на думку позивача, зобов'язаний сплатити йому завдану майнову шкоду в розмірі 15836,77 грн.
Ухвалою суду від 13.03.2009 р. про порушення провадження у справі розгляд справи призначено на 02.04.2009 р.
Позивач 02.04.2009 р. подав через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи на інший термін.
В судове засідання 02.04.2009 року позивач не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав. В судове засідання з'явився представник відповідача, який просив розгляд справи відкласти для надання можливості належним чином підготуватись.
24.04.2009 р. відповідачем подано відзив у справі, в якому він просить суд відмовити позивачу у задоволені позовних вимог повністю. Відповідач позов заперечує, посилаючись при цьому на те, що між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди холодильної камери, який він виконав в повній мірі, забезпечивши зовнішню охорону холодильно-складських приміщень та температуру холодильного устаткування згідно з технічними нормами, тому позовні вимоги вважає безпідставними.
В судове засідання 24.04.2009 р. позивач повторно не з'явився, вимог попередніх ухвал суду належним чином не виконав. Представник відповідача, який з'явився в судове засідання, позовні вимоги заперечив повністю.
В судове засідання 12.05.2009 р. сторони з'явилися, надали суду пояснення по суті позовних вимог та звернулися до суду із узгодженим клопотанням про продовження строку вирішення спору.
В судове засідання 28.05.2009 р. сторони з'явилися, надали суду пояснення по суті позовних вимог. Позовні вимоги позивач підтримав з підстав, викладених у позові. Відповідач проти позовних вимог заперечив та просив суд відмовити позивачу у задоволені позовних вимог.
28.05.2009 р. в судовому засіданні згідно норми ст. 85 ГПК України за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення виготовлений, оформлений та підписаний 02.06.2009 р.
Розглянувши документи і матеріали, подані сторонами, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають значення для справи, в їх сукупності, суд встановив наступне:
Між позивачем та відповідачем 16.07.2008 р. укладено договір оренди, надалі -договір, у відповідності до умов якого пп. а) п. 1) відповідач зобов'язувався надати позивачу в користування холодильну камеру площею 5,0 кв. м., яка знаходиться по вул. Тракт Глинянський, 1 у м. Львові. Згідно ж пп. б) п. 1 договору відповідач зобов'язувався забезпечити зовнішню охорону холодильно-складських приміщень, а у відповідності пп. в) п. 1 договору відповідач зобов'язувався забезпечити температурою, яка підтримується згідно з технічними нормативами холодильного устаткування. Орендна плата за збереження в холодильній камері 1 тони м'яса птиці згідно п. 3 договору встановлювалась у розмірі 500,00 грн. в місяць. Термін дії договору у відповідності до п. 8 договору встановлено із 15.07.2008 р. по 15.09.2008 р.
Як стверджується позивачем та не заперечується відповідачем позивач отримав в оренду на виконання умов вказаного вище договору холодильну камеру площею 5,0 кв.м. у м. Львові по вул. Тракт Глинянський, 1. Складання акту передачі-прийому майна в оренду укладеним договором між сторонами не передбачено.
Слід зазначити, що доводи позивача про придбання ним у ТзОВ «Самбірська птахофабрика»м'яса бройлера першої категорії не підтверджені належними й допустимими доказами, як цього вимагають норми ст.ст. 33, 34 ГПК України, оскільки у видатковій накладній № РН-0004548 від 16.07.2008р. одержувачем вказаний не позивач. Будь-яких інших документі на придбання саме позивачем товару, що зберігався в орендованій холодильній камері, позивачем суду не представлено.
Судом встановлено, що 22.09.2008 р. інспекцією ветеринарної медицини в м. Львові було проведено перевірку якості м'яса бройлера та субпродуктів птиці і складено акт, у відповідності до висновків якого м'ясо-продукція загальною кількістю 943,5 кг., починаючи з 20.07.2008 р. є протермінованою і непридатною до споживання. 23.09.2008 р. Державною інспекцією ветеринарної медицини в м. Львові було представлено позивачу припис № 5, яким його зобов'язано утилізувати партію м'ясо-продукції загальною кількістю 943,5 кг. загальною вартістю 15567,75 грн. Згодом позивачем передано на утилізацію ДП «Жовківський завод по виробництву м'ясо-кісткового борошна» бройлерські відходи згідно угоди № 61, укладеної 29.09.2008 р. між позивачем та ДП «Жовківський завод по виробництву м'ясо-кісткового борошна».
У відповідності до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно з нормою ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Зважаючи на неподання позивачем доказів про належність саме йому майна, що зберігалось в орендованій морозильній камері, суд дійшов висновку щодо безпідставності вимог позивача, яким подано позов за захистом не свого порушеного права.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до умов договору оренди майна, укладеного 16.07.2008 р. між позивачем та відповідачем, відповідач зобов'язувався надати позивачу в користування холодильну камеру, забезпечити зовнішню охорону холодильно-складських приміщень, забезпечити холодильну камеру температурою, яка підтримується згідно з технічними нормативами холодильного устаткування.
Судом досліджено, що даний договір за своєю правовою природою - є договором найму (оренди) майна, а не договором зберігання.
Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк, що мало місце в даному випадку. Тоді як ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажедавцеві у схоронності.
Договір оренди (найму) є двостороннім, консенсуальним та оплатним. Він вважається укладеним з моменту, коли сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов.
У відповідності до ч. 1 ст. 767 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві річ у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню.
Частиною 3 ст. 767 Цивільного кодексу України встановлено, що наймач зобов'язаний у присутності наймодавця перевірити справність речі. Якщо наймач у момент передання речі у його володіння не переконається у її справності, річ вважається такою, що передана йому в належному стані.
При наданих можливостях щодо представлення належних та допустимих доказів, якими підтверджується правомірність позовних вимог, позивачем не доведено порушення відповідачем умов договору.
Саме позивач згідно умов договору був зобов'язаний забезпечити вимоги санітарії, експлуатації електроприладів, наявності якісних посвідчень на продукцію, карантинних сертифікатів, проведення розвантажувальних та завантажувальних робіт тощо.
Абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У позовній заяві позивач вказує на завданні йому шкоди і в той же час посилається на норму ст. 611 Цивільного кодексу України, згідно якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Загальні умови відшкодування збитків встановлені нормами ст.ст. 22, 623 Цивільного кодексу України та нормами ст.ст. 224, 225, 226 Господарського кодексу України.
У відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. При цьому під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Вивчивши матеріали справи та проаналізувавши вказані вище норми законодавства, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, оскільки відсутні юридичні підстави стягнення збитків -порушення відповідачем умов договору оренди.
Крім того, відсутність доказів належності позивачеві майна, що зберігалось в орендованій морозильній камері, а також неподання позивачем платіжного документу про сплату послуг по утилізації свідчить про недоведеність розміру заявлених у позові збитків.
Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи те, що позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, зокрема щодо порушення відповідачем умов договору оренди холодильної камери, які призвели до псуванню продукції, суд прийшов до висновку, що позов не ґрунтується на нормах матеріального та процесуального права, безпідставний, а відповідно не підлягає до задоволення.
У відповідності до норми ст. 49 ГПК України судові витрати слід покласти на позивача.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. В задоволені позову Благодійної організації „Єврейське відродження”, м Львів, відмовити повністю.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Суддя