79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
16.01.07 Справа № 9/236
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
головуючого-судді Скрутовського П. Д.
суддів Онишкевича В. В.
Слуки М. Г.
розглянув апеляційну скаргу Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів від 07.12.2006 р. № 20/70/100
на постанову господарського суду Закарпатської області від 15.11.2006 р.
у справі № 9/236
за позовом Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до ТзОВ «Полімер-Техніка», смт. Воловець
про стягнення фінансових санкцій в розмірі 70 104 грн.
за участю представників сторін:
від позивача (скаржника) -явка необов'язкова -не з'явився
від відповідача -явка необов'язкова -Дербаль М. М. -директор
Представнику відповідача у судовому засіданні були роз'яснені права і обов'язки, передбачені ст.ст. 49, 51 КАС України. Згідно клопотання, технічна фіксація судового процесу не здійснюється, ведеться протокол судового засідання. Заяв про відвід суддів не надходило.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 21.12.2006 р. було закінчено підготовку справи до розгляду і призначено на 16.01.2007 р., явка сторін не була визнана обов'язковою.
Постановою господарського суду Закарпатської області від 15.11.2006 р. у справі № 9/236 за позовом Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ТзОВ «Полімер-Техніка»про стягнення 70 104 грн. штрафних санкцій за невиконання нормативу по працевлаштуванні 10 інвалідів у 2005 році, в тому числі 2 964 грн. пені за їх несвоєчасну сплату, в позові відмовлено повністю.
При винесенні оскаржуваної постанови, місцевий господарський суд керувався ст.ст. 18, 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів», Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України від 03.05.1995 р. № 314 та мотивував її тим, що відповідач протягом 2005 року повідомляв Воловецький районний центр зайнятості про наявність 10 вакантних посад, які можуть бути зайняті інвалідами, однак органи, уповноважені здійснювати безпосередньо працевлаштування інвалідів, не направляли таких на підприємство з метою працевлаштування.
Скаржник, позивач у справі, не погодився з постановою господарського суду Закарпатської області, подав апеляційну скаргу, в якій вказує підстави, з яких вважає, що дана постанова підлягає скасуванню, а слід ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на положення Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а також Положення про робоче місце інваліда і порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 03.05.1995 р. № 314, вважає, що виконанню відповідними органами обов'язку по працевлаштуванні інвалідів повинно передувати вжиття підприємством необхідних заходів для забезпечення такого працевлаштування.
Позивач не забезпечив явки уповноваженого представника у судове засідання, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду апеляційної скарги, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення № 188146.
Відповідач, скориставшись правом, наданим ст. 191 КАС України, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує наведені в апеляційній скарзі мотиви, просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», безпосереднє працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Міністерства соціального захисту, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я, здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК. Також представник відповідача у судовому засіданні зазначив, що регулярно подавав звіти форми № 3-ПН та № 1-ПВ про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів, а також, що у колективному договорі товариства включено заходи щодо створення робочих місць для працівників-інвалідів.
Розглянувши наявні матеріали справи, а також доводи та заперечення, наведені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів господарського суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що постанову місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав:
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», для підприємств, установ і організацій, незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік -у кількості 1 робочого місця.
Із матеріалів справи, а саме із звіту відповідача форми № 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, вбачається, що середньооблікова чисельність працівників на підприємстві у звітному періоді складала 370 чоловік, відповідно норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у звітному періоді повинен був становити в кількості 15 інвалідів, а на підприємстві було працевлаштовано лише 5 інвалідів.
За п.п. 3.2.5 Інструкції із статистики кількості працівників, середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, ... 12.
Згідно змісту Листів Держкомстату № 6-2-7/230 від 21.10.2002 року та Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 6538 від 12.11.2003 р., у разі отримання при розрахунку не цілого значення показника необхідно заокруглювати його за загальними правилами арифметики до цілого значення.
Відповідно до вимог ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 % річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).
У разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно підприємства (об'єднання), установи і організації в порядку, передбаченому законом.
Отже, відсутність в спірному періоді прибутку не звільняє відповідача від сплати штрафних санкцій за не створення робочого місця для працевлаштування інваліда.
Згідно з положеннями Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку і використання цих коштів, суми штрафних санкцій визначаються в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, незайняте інвалідом і виплачується підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, наступного за звітним. Суми штрафних санкцій перераховуються підприємствами в дохід державного бюджету на рахунки органів Державного казначейства, а у разі несплати в установлений термін, відділення Фонду соціального захисту інвалідів вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку, керуючись також Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 1434 від 26.09.2002 р., ст. 2 КАС України та ст. 124 Конституції України.
Із розрахунку заборгованості по платежу до Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів за 2005 рік вбачається, що середньорічна заробітна плата штатного працівника складає 6 714 грн. -відповідно Фондом соціального захисту інвалідів були нараховані штрафні санкції в десятикратному розмірі за ще 10 нестворених робочих місця для працевлаштування інвалідів в сумі 67 140 грн.
Також ТзОВ «Полімер-Техніка»була нарахована пеня за несвоєчасну сплату вказаних адміністративно-господарських санкцій, яка становить, згідно з розрахунком Фонду, 2 964 грн.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», працевлаштування інвалідів здійснюється органами виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.
Згідно ч. 2 ст. 19 цього ж Закону, відповідальність за незабезпечення зазначених нормативів покладається на керівника підприємств.
Відповідно до Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування ) робочих місць для працевлаштування інвалідів. (п. 5)
Згідно даного Положення, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. (п. 3)
Листом від 01.02.2005 р. № 145 відповідач зобов'язався перед Фондом працевлаштувати інвалідів у випадку направлення їх на підприємство.
У матеріалах справи міститься Лист Воловецького районного центру зайнятості від 04.10.2006 р. № 429-01/1 на запит відповідача № 493 від 04.10.2006 р., згідно якого повідомляється, що відповідач протягом 2005 року регулярно подавав звіти про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів, а також, що на підприємство направлявся інвалід ІІІ групи Зенинець В. В. 14.03.2005 р. монтажником, однак отримав відмову у працевлаштуванні. Однак, в результаті медичного огляду, такий інвалід був недопущений до роботи через шкідливий шумовий фактор, що посвідчується Направленням на обов'язковий попередній медичний огляд працівника. (а. с. 19).
Крім цього, у матеріалах справи містяться звіти про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів за січень - грудень 2005 року, де вказано про 10 вакантних посад для даної категорії працівників.
Таким чином, апеляційна інстанція, погоджуючись з місцевим господарським судом, дійшла висновку, що ТзОВ «Полімер-Техніка»протягом 2005 року здійснював низку необхідних заходів, спрямованих на виконання покладеного на нього обов'язку щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, а отже вина відповідача в незайнятті створених (пристосованих) робочих місць для працевлаштування інвалідів відсутня.
Так, штрафні санкції Фондом соціального захисту інвалідів до відповідача були застосовані неправомірно та необґрунтовано.
Отже, враховуючи вищенаведене, а також норми чинного законодавства України і практику Вищого господарського, адміністративного та Верховного судів України щодо перегляду матеріалів справ в касаційному порядку з аналогічним предметом спору, колегія суддів апеляційного господарського суду не вбачає підстав для зміни чи скасування постанови господарського суду Закарпатської області, оскільки вона прийняте з врахуванням всіх обставин справи та відповідно до норм чинного законодавства.
Керуючись ст.ст. 184, 195, 199, 200-205, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, -
1. Постанову господарського суду Закарпатської області від 15.11.2006 р. у справі № 9/236 залишити без змін, а апеляційну скаргу Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів без задоволення;
2. Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду;
3. Ухвала може бути оскаржена в установленому законом порядку.
Головуючий-суддя П. Д. Скрутовський
Суддя В. В. Онишкевич
Суддя М. Г. Слука