ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
№ 33/218
12.05.09
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом акціонерного страхового товариства «АИС-Поліс»
до відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра»
про стягнення 85 935,18 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: Бідняжевська А.Ю. -представник за довіреністю № 5 від 01.01.2009 року;
від відповідача: Варяничко С.В.- представник за довіреністю № б/н від 11.02.2009 року.
встановив :
Акціонерне страхове товариство «АИС-Поліс» звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра»про стягнення 85 935,18 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 21.08.2008 року між ним та відповідачем укладено договір банківського рахунку від 21.08.2008 року, відповідно до умов якого банк відкриває клієнту поточний рахунок № 26504013675001 у гривні для здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів та зобов'язується виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку.
28.01.2009 року позивачем надано до відповідача (Відділення № 82 КРУ Філії ВАТ КБ «Надра») у формі, встановленій п. 4.3 договору, платіжне доручення № 2 для здійснення господарської операції - перерахування з розрахункового рахунку АСТ «АИС - Поліс»у ВАТ КБ «Надра»(Відділення № 82 КРУ Філії ВАТ КБ «Надра») 76 000,00 грн. на основний поточний рахунок № 26503011327900 АСТ «АИС - Поліс»у Відділенні № 141 Першого Київського управління АКІБ «УкрСиббанк». Платіжне доручення № 2 одержано банком 28.01.2009 року, що підтверджується відповідним штампом на примірнику № 2 вказаного доручення.
Станом на момент звернення до суду відповідачем не проведено операцію по платіжному дорученню № 2 від 28.01.2008 року.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.03.2009 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 12.05.2009 року.
У судовому засіданні 12.05.2009 року представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі. Підтримав свої позовні вимоги, просив позов задовольнити, стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 76 000,00 грн., індекс інфляції в розмірі 2 204,00 грн., три проценти річних в розмірі 131,18 грн., пеню в розмірі 7 600,00 грн. та витрати по сплаті державного мита в сумі 859,35 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.
Представник відповідача позов не визнав, просив суд в позові відмовити.
Представник позивача в позовній заяві просить в якості забезпечення позову накласти арешт на рухоме та нерухоме майно (в тому числі грошові кошти) відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» в частині позовних вимог.
Представник відповідача заперечував проти клопотання про забезпечення позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, суд, вважає, зазначене клопотання необґрунтованим, тобто таким, що не підлягає задоволенню.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
21.08.2008 року між відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра»в особі начальника відділення № 23 філії відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра»Київське РУ Сушко А.Ю. та акціонерним страховим товариством «АИС-Поліс»було укладено договір № б/н банківського рахунку.
Відповідно до ч. 1 статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Згідно з ч.1 стаття 1067 ЦК України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.
Пунктом 1.1 договору № б/н від 21.08.2008 року передбачено, що банк відкриває клієнту поточний рахунок № 26504013675001 у гривні для зберігання коштів та здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та законодавства України, та зобов'язується приймати та зараховувати на рахунок грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій з рахунком, що передбачені чинним законодавством України. Операції за рахунком здійснюються після отримання від клієнта повідомлення з відміткою про взяття рахунку на облік органом державної податкової служби.
Згідно з пунктом 7.1.2 статті 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
28.01.2009 року позивач надав відповідачу платіжне доручення № 2 від 28.01.2009 року про перерахування з розрахункового рахунку акціонерного страхового товариства «АИС-Поліс»у ВАТ КБ «Надра»Київське РУ на рахунок позивача в АКІБ «УкрСиббанк»76 000,00 грн.
Вищезазначене платіжне доручення було отримано банком 28.01.2009 року, що підтверджується штампом про її отримання.
Пункт 1.30 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.
Відповідно до п. 1.35 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»розрахунковий документ - документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача.
Згідно ч. 3 статті 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Статтею 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»передбачено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.
Відповідно до п.4.2 договору № б/н від 21.08.2008 року операції за розрахунковими документами в гривнях, що надійшли до банку в операційний час, виконуються банком того ж дня. Документи, отримані після операційного часу, відмічаються штампом «вечірня»та «післяопераційний час»та проводяться банком наступного робочого часу.
Оскільки, на платіжному дорученні № 2 від 28.01.2009 року міситься відмітка тільки про отримання «28.01.2009 року»та відсутній штамп «вечірня»або «післяопераційний час», тому вимога позивача по перерахуванні коштів по платіжному дорученні повинна була бути виконана 28.01.2009 року.
З наявної в матеріалах справи банківської виписки за період з 25.03.2009 року по 30.03.2009 року вбачається, що відповідачем повернено на поточний рахунок позивача кошти в розмірі 76 000,00 грн. із призначенням платежу: «повернення не проведеної суми у зв'язку з переносом в картотеку платежів, що не сплачені в строк з вини банку».
Згідно ч.1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частина 2 статті 193 ГК України передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ч.7 статті 193 ГК України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.
Згідно з ч. 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частини 1 статті 1074 ЦК України передбачає, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.
Таким чином, враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що кошти по платіжному дорученні на момент розгляду справи не перераховані на поточний рахунок АСТ «АИС - Поліс»у Відділенні № 141 Першого Київського управління АКІБ «УкрСиббанк», а повернуті на розрахунковий рахунок позивача, тобто платіжне доручення № 2 від 28.01.2009 року не виконане, а також, відповідачем порушено умови укладеного з позивачем договору № б/н від 21.08.2009 року, чим порушено права та інтереси акціонерного страхового товариства «АИС-Поліс», тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частина 3 статті 549 ЦК України передбачає, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п.3.1 договору № б/н від 21.08.2009 року за несвоєчасне списання з рахунку чи несвоєчасне зарахування на рахунок суми переказу з вини банку, банк сплачує клієнту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно зарахованої (списаної) суми за кожний день прострочення, але не більше 10% від суми переказу.
Розрахунок пені:
Період нарахування
Сума простроченого платежу, грн.
Кількість днів прострочення
Ставка НБУ, %
Сума пені, грн.
29.01.09-18.02.09
76 000,00
21
12,0
1 049,42
Таким чином, вимога позивача щодо стягнення пені підлягає частковому задоволенню в розмірі 1 049,42 грн.
В частині стягнення пені в розмірі 6 550,58 грн. відмовити.
Також. позивач просить стягнути з відповідача три проценти річних в розмірі 131,18 грн. та індекс інфляції в розмірі 2 204,00 грн.
Відповідно до ч.2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача трьох процентів річних та індексу інфляції за порушення банком строків виконання доручення клієнта на переказ коштів, що за своєю природою не є грошовим зобов'язанням, тому вимоги позивача про стягнення трьох процентів річних в розмірі 131,18 грн. та індексу інфляції в розмірі 2 204,00 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
При розгляді спору по суті судом враховано, що згідно з постановою Правління Національного банку України НБУ № 59 від 10.02.2009 року «Про призначення тимчасової адміністрації у відкритому акціонерному товаристві комерційний банк «Надра»у відповідача призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік - з 10.02.2009 до 10.02.2010 та з метою створення сприятливих умов для фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 10.02.2009 року до 10.08.2009 року.
Відповідно до частини 2 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.
Стаття 2 Закону містить визначення поняття мораторій, в якому відображена його суть, і під яким розуміється зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Частиною 2 статті 58 Закону передбачено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.
Разом з тим, при розгляді справи судом було встановлено порушення прав позивача внаслідок невиконання банком своїх зобов'язань за договором.
Конституцією України закріплений обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).
Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов'язку по відновленню порушеного права на порушника.
Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобов'язаний їх захистити у спосіб передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.
Так, пунктом 5 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.
Аналогічне положення міститься і у частині 2 статті 20 ГК України, якою встановлено, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання та споживачів захищається, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі.
Судом також враховано, що частиною 3, пунктом 1 частини 4 статті 80 Закону передбачено, що з дня свого призначення тимчасовий адміністратор має повне та виняткове право управляти банком та контролювати його, вживати будь-яких заходів щодо відновлення належного фінансового стану банку, зокрема, тимчасовий адміністратор має право продовжувати або припиняти будь-які операції банку.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 85 Закону потягом дії мораторію забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України.
Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову шляхом стягнення з відповідача грошових коштів в та пені.
При цьому, суд зазначає, що положення законодавства щодо звільнення від відповідальності банків за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань у разі оголошення мораторію, не звільняють ці банки від обов'язку виконувати зазначені зобов'язання.
Положення про мораторій лише надають можливість банкам відстрочити виконання своїх прострочених зобов'язань, зокрема, перед клієнтами цих банків на час дії мораторію, і забороняють на цей час лише застосування державного примусу щодо реалізації захисту прав та інтересів господарюючих суб'єктів -клієнтів банку.
Відповідно до ч.5 статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
при задоволенні позову - на відповідача;
при відмові в позові - на позивача;
при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, витрати по сплаті державного мита покладаються:
на позивача в сумі 88,86 грн., на відповідача -770,49 грн.
Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються:
на позивача в розмірі 12,20 грн., на відповідача -105,80 грн.
На підставі викладеного, керуючись ч.5 ст.49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» (04053, м. Київ, вул. Артема, 15; код ЄДРПОУ 25959123) на користь акціонерного страхового товариства «АИС-Поліс»(юридична адреса: 04073, м. Київ, провулок Балтійський, будинок 20; поштова адреса: 03134, м. Київ, Кільцева дорога, 15 А, п/р 26503011327900 в АКІБ «УКРСИББАНК», МФО 351005; код ЄДРПОУ 22229921) кошти, що знаходяться на поточному рахунку № 26504013675001 акціонерного страхового товариства «АИС-Поліс»в відкритому акціонерному товаристві комерційний банк «Надра»в сумі 76 000 (сімдесят шість тисяч) грн. 00 коп.
3.Стягнути з відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» (04053, м. Київ, вул. Артема, 15; код ЄДРПОУ 25959123) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь акціонерного страхового товариства «АИС-Поліс»(юридична адреса: 04073, м. Київ, провулок Балтійський, будинок 20; поштова адреса: 03134, м. Київ, Кільцева дорога, 15 А, п/р 26503011327900 в АКІБ «УКРСИББАНК», МФО 351005; код ЄДРПОУ 22229921) пеню в розмірі 1 049 (одна тисяча сорок дев'ять) грн. 42 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 770 (сімсот сімдесят) грн. 49 коп. та 105 (сто п'ять) грн. 80 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. В частині стягнення пені в розмірі 6 550,58 грн. трьох процентів річних в розмірі 131,18 грн. та індексу інфляції в розмірі 2 204,00 грн. відмовити.
5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя С.М.Мудрий
Дата підписання повного тексту рішення: 05.06.2009 року.