79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
16.06.09 Справа№ 21/36
За позовом: державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго”, м.Київ,
до відповідача - 1: відкритого акціонерного товариства “Західенерго”, м. Львів,
до відповідача - 2: Корпорації “ПромЕкономСервіс”, м. Донецьк,
про зобов'язання до вчинення дій
Суддя Масловська Л.З.
Секретар Зубачик Н.
За участю представників сторін:
від позивача -Луцюк С.С. - представник
від відповідача - 1 -Лебединський В.М., Бурда Б.М. - представник
від відповідача -2 -не з'явився
ВАТ “ЛьвівОРГРЕС”-Гут П.О.- представ.
Суть спору:
Позовну заяву подано державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго”, м. Київ, до відповідача -1 - відкритого акціонерного товариства “Західенерго”, м. Львів, відповідача -2 - Корпорації “ПромЕкономСервіс”, м. Донецьк, про зобов'язання до вчинення дій, а саме: зобов'язання відкритого акціонерного товариства “Західенерго” укласти договір з проведення незалежної науково-технічної експертизи щодо доцільності використання технології ТІГ(С) у власній господарській діяльності; оплатити проведення незалежної науково-технічної експертизи доцільності використання технології ТІГ(С) у власній господарській діяльності; забезпечити можливість проведення незалежної науково-технічної експертизи доцільності використання технології ТІГ(С) у власній господарській діяльності шляхом надання дозволу на встановлення необхідного обладнання ТІГ(С) на власних котлоагрегатах; зобов'язання Корпорації “ПромЕкономСервіс” організувати проведення робіт з додаткового дослідження об'єкта ліцензії щодо використання технології ТІГ(С) у господарській діяльності відкритого акціонерного товариства “Західенерго”.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 10.03.2009 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд на 02.04.2009 р.. Розгляд справи неодноразово відкладався з мотивів, зазначених в ухвалах суду від 02.04.2009 р., 23.04.2009 р., 26.05.09р..
Представникам сторін роз'яснювались їх права згідно ст. 22 ГПК України. У відповідності до ст. 75 ГПК України справа слухається за наявними у ній матеріалами.
В судових засіданнях представник позивача позов підтримав, з мотивів, зазначених у позовній заяві, запереченні на відзив на позовну заяву. Ствердив, зокрема, що відповідачу -2 належать права на технологію інтенсифікації горіння -ТІГ(С). 18.03.2003 р. між позивачем та відповідачем -2 була укладена угода про партнерство, а 25.03.2003 р. -ліцензійний договір, за яким позивачу було надано ліцензію на використання об'єктів права інтелектуальної власності: наукову розробку “Технології інтенсифікації горіння -ТІГ(С); винахід “Пристрій підготовки окислювача для спалення палива”. Позивач отримав право використовувати ці об'єкти у власній підприємницькій діяльності та передати їх спільно із відповідачем -2 у субліцензію відкритому акціонерному товариству “Західенерго”. 04.08.2003 р. між сторонами був укладений ліцензійний договір (субліцензія) №44/1-133, позивач здійснив на користь відповідача -2 паушальний платіж 800000 грн.. Договором передбачено обов'язок ВАТ “Західенерго” здійснити позивачеві сплату винагороди (роялті) в розмірі та порядку, визначеному додатковою угодою, яка підлягає підписанню за підсумками проведення незалежної експертизи, що підтверджує економічний ефект від застосування ТІГ(С) на першому об'єкті (котлоагрегаті) субліцензіата, оснащеному ТІГ(С). Було проведено (дослідження) відкритим акціонерним товариством “Львівенергоналадка”, яке було поставлене під сумнів, внаслідок чого було проведено друге випробування -відкритим акціонерним товариством “ЛьвівОРГРЕС”, за результатом якого технічною радою відповідача -1 було зроблено висновок про недоцільність впровадження ТІГ(С) на енергоблоках Бурштинської ТЕС. Внаслідок цього відповідач -1 відмовився впроваджувати ТІГ(С). Посилається на відсутність у дослідженнях, проведеного ВАТ “ЛьвівОРГРЕС” статусу незалежної експертизи; зазначеною організацією надано лише технічні показники, а саме рішення про недоцільність впровадження технології було прийняте не ВАТ “ЛьвівОРГРЕС”, а технічною радою відповідача -1. Таке дослідження не відповідає вимогам Закону України “Про наукову та науково-технічну експертизу”, ВАТ “ЛьвівОРГРЕС” не має повноважень здійснювати таку експертизу, в порушення наказу Міністерства освіти і науки України №12 від 12.01.2004 р. “Про проведення державної акредитації фізичних та юридичних осіб на право проведення наукової та науково-технічної експертизи”, не було акредитоване. Відповідач -2 на підставі п. 6.3. ліцензійного договору (субліцензія) на прохання субліцензіара зобов'язаний організувати роботи з додаткового дослідження об'єкта ліцензії, однак, цього не робить. Просить позов задоволити.
Представник відповідача -1 позов заперечив з мотивів, зазначених у відзиві. Ствердив, зокрема, що на виконання умов ліцензійного договору (субліцензія) №44/1-133, відповідач -1 уклав договір з ВАТ “ЛьвівОРГРЕС” на проведення експертизи на предмет визначення ефекту від застосування ТІГ на першому об'єкті (конгломераті) ВАТ “Західенерго”. ВАТ “ЛьвівОРГРЕС” входить у список рекомендованих проектно-вишукувальних, конструкторських, науково-дослідних інститутів, що можуть залучатися до виконання експертних висновків за проектами у рамках своїх функціональних обов'язків та компетенції згідно із розпорядженням Міністерства палива та енергетики України №93 від 11.07.2005 р. “Про технологічну експертизу проектів”; а також у перелік організацій -експертів, які залучаються до проведення експертного висновку про відповідність електротехнічного обладнання, пристроїв та приладів функціональним показникам, умовам експлуатації та вимогам нормативних документів і діючих галузевих стандартів для електротехнічного обладнання пристроїв та приладів (імпортного, а також вітчизняного виробництва, яке виробляється для інших відомств) або ж за наявності технічних умов, узгоджених в установленому порядку з Мінпаливенерго згідно із наказом Міністерства палива та енергетики України №554 від 23.09.2002 р.. Посилається на відсутність в умовах договору чітких вимог щодо форми та виду незалежної експертизи, порядку та суб'єкта її проведення. Вважає позов безпідставним, оскільки відповідач -1 уклав договір на проведення експертизи, оплатив та забезпечив її проведення, допустивши встановлення необхідного обладнання ТІГ на власних конгломератах. Незадоволення позивача результатами випробувань вважає недостатньою підставою для заявлених вимог. Крім того, на підтвердження недоцільності монтажу устаткування ТІГ та проведення випробувань для визначення ефективності роботи ТІГ на Добротверській ТЕС та Ладижинській ТЕС складено протокол Технічної ради ВАТ “Західенерго” від 14.05.2009р. Просить у позові відмовити.
Представник відповідача -2 позов заперечив з мотивів, зазначених у відзиві. Ствердив, зокрема, що субліцензіар жодного разу не звертався до відповідача -2 із вимогою організувати роботи з додаткового дослідження об'єкта ліцензії, а тому відповідач -2 не порушував умови п. 6.3. ліцензійного договору (субліцензія). Просить у позові відмовити.
Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників, створивши у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, зокрема, шляхом залучення відкритого акціонерного товариства “ЛьвівОРГРЕС” для дачі пояснень щодо наданого технічного звіту Інв. №16316 за 2004 р. “Про визначення ефективності впровадження технології інтенсифікації горіння на котлі ТП-100А бл. №12 Бурштинської ТЕС”, суд встановив.
Як вбачається з свідоцтва №7194 від 27.02.2003 р. про реєстрацію авторського права на твір -наукову розробку “Технологія інтенсифікації горіння”, авторські майнові права на неї належать Корпорації “ПромЕкономСервіс”. Корпорація “ПромЕкономСервіс” також зазначена і в патенті на винахід -пристрій підготовки окислювача для спалення палива.
18.03.2003 р. між позивачем та корпорацією “ПромЕкономСервіс” була укладена угода про партнерство, за якою сторони об'єднали свої зусилля з метою збільшення обсягів і темпів робіт по впровадженню технології інтенсифікації горіння палива на підприємствах теплоенергетики, промисловості і комунального господарства. Ця угода є рамковою, фінансові обов'язки сторін по ній не виникають (п. 3.1.). Для досягнення мети договору сторони визначили за необхідне укласти в березні 2003 р. ліцензійний договір з ВАТ “Західенерго” про передачу прав на використання ТІГ(С) з обсягом виплат роялті по умовам Ліцензійного договору.
25.03.2003 р. між Корпорацією “ПромЕкономСервіс” (ліцензіар) та державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго” (ліцензіат) був укладений ліцензійний договір №44/1-41, відповідно до п. 1.2. якого ліцензіат бажає придбати на умовах цього договору невиключну ліцензію на спільне з ліцензіаром управління правом надання і видачі субліцензії субліцензіатам на застосування, поставки і послуги, пов'язані з використанням патентованої продукції (приладу і технології ТІГ(С)), виготовленої і поставленої спільно ліцензіаром та ліцензіатом на умовах окремого договору. Технологія ТІГ(С) використовується шляхом застосування у виробничій діяльності, для підвищення ефективності роботи основних засобів шляхом зменшення питомої кількості палива при виробництві одиниці електроенергії, а також екологічного ефекту -за рахунок зменшення утворюваних при спалюванні палива обсягів шкідливих викидів в атмосферу і забезпечення збереження екологічних систем, отримання і використання якісної побічної продукції і суміжних технологій. Відповідно до п. 1.3. договору в редакції доповнення №2 від 24.06.2003 р., ліцензіар гарантує отримання екологічного і економічного ефекту у ліцензіата і субліцензіатів, а також якість отриманого побічного продукту, результату використання технології ТІГ(С) і суміжних технологій. У випадку відсутності позитивного результата експертизи, проведеної на обладнанні субліцензіата, яка полагала б в отриманні екологічного і економічного ефекту, ліцензіар протягом 30 днів після отримання результата експертизи здійснює повернення паушального платежа ліцензіату. Відповідно до додатку №2 договору, запланований ефект повинен включати економію палива в результаті застосування технології ТІГ(С), економію від зменшення затрат електроенергії; екологічний та економічний ефекти внаслідок скорочення викидів шкідливих речовин в атмосферу; економія внаслідок зниження затрат споживаючої води на аварійний сприск. Дія ліцензії по використанню технології ТІГ(С) і приладів ТІГ(С) територіально розповсюджується на об'єкти ВАТ “Західенерго”. (п. 3.4.). При підписанні субліцензійних договорів встановлюється виплата субліцензіатом ліцензіонних платежів (роялті) на користь ліцензіара і ліцензіата. Розмір, пропорційність ліцензійних платежів (роялті) в користь ліцензіара і в користь ліцензіата і строки їх сплати встановлюються в субліцензійних договорах (п. 4.1.2.). Відповідно до п. 6.3. вказаного договору, на прохання ліцензіата і за його рахунок ліцензіар проводить чи організує роботи по додатковому дослідженню об'єкта ліцензії і продукції. На строк дії цього договору позивачу було видано ліцензію №44/1-41 від 22.08.2003 р. на право використання і управління правом надання і видачі субліцензій на використання ТІГ(С), дія якої територіально розповсюджується на об'єкти ВАТ “Західенерго”. З матеріалів справи вбачається, що у відповідності до додатку №3 від 25.07.2003 р. платіжним дорученням №453 від 06.08.2003 р. на суму 800000 грн., позивач сплатив Корпорації “ПромЕкономСервіс” паушальний платіж.
04.08.2003 р. між Корпорацією “ПромЕкономСервіс” (ліцензіар), державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго” (ліцензіат) та ВАТ “Західенерго” (субліцензіат) був укладений ліцензійний договір (субліцензія) №44/1-133, відповідно до п. 1.3. якого субліцензіат бажає придбати на умовах цього договору дозвіл (субліцензію) на використання технології ТІГ(С) і винаходу, на який отриманий патент України №52845 із метою використання пристрою і технології ТІГ(С) шляхом застосування у власній виробничій діяльності, для підвищення ефективності роботи основних засобів субліцензіата за рахунок зменшення питомої кількості палива при виробництві одиниці електроенергії, а також екологічного ефекту -за рахунок зменшення обсягів шкідливих викидів, що утворюються при спаленні палива, і забезпечення зберігання екологічних систем, що знаходяться під негативним чинником впливу господарської і виробничої діяльності субліцензіата, а також одержання і використання якісної супутньої продукції і суміжних технологій. Ліцензіар гарантує одержання екологічного й економічного ефекту ліцензіатом і субліцензіатом, а також якість отриманого супутнього продукту, результату використання технології ТІГ(С) і суміжних технологій (відповідно до Додатку №2). Строк окупності витрат на впровадження технології ТІГ(С) при номінальному завантаженні обладнання субліцензіата, оснащеного ТІГ(С), не перевищує двох років (п. 1.4.). Відповідно до п. 3.1. договору, на строк дії договору ліцензіат надає субліцензіату за винагороду, що сплачується субліцензіатом, дозвіл (субліцензію) на використання винаходів і технологій, зазначених у додатку №1 до цього договору, у частині використання і застосування продукції по ліцензії у власній виробничій діяльності, залишаючи за собою права надання і видачі субліцензій іншим особам. Територія використання пристрою технології ТІГ(С) і супутньої технології, на яку поширюється дія субліцензії -Бурштинська ТЕС, Добротвірська ТЕС, Ладижинська ТЕС (п. 3.5.). Субліцензіат зобов'язується сумлінно використовувати надане право, продукцію по ліцензії, супутню технологію, а ліцензіар забезпечить експлуатаційний сервіс за заявкою субліцензіата (п. 3.7.). Якщо за підсумками проведення незалежної експертизи субліцензіат з'ясує недоцільність використання ТІГ(С) через відсутність ефекту від його застосування, то цей договір припиняє свою дію (п. 3.10.). Субліцензіат сплачує ліцензіару і ліцензіату винагороду (роялті). Розмір і порядок виплат роялті ліцензіару і ліцензіату сторони визначають у додатковій угоді до цього договору. Додаткова угода підписується за підсумками проведення незалежної експертизи, що підтверджує економічний ефект від застосування ТІГ(С) на першому об'єкті (котлоагрегаті) субліцензіата, оснащеному ТІГ(С). Вимог про спонукання до укладення такої додаткової угоди позивач не заявляв, не посилався на наявність підстав для її укладення.
Згідно із п. 6.3. ліцензійного договору (субліцензії) №44/1-133 від 04.08.2003 р., на прохання субліцензіата і за його рахунок ліцензіар проводить або організує роботи з додаткового дослідження об'єкта ліцензії і продукції, супутніх технологій і якість супутнього продукту. Посилаючись на зазначений пункт позивач (ліцензіат) просить зобов'язати відповідача -2 (ліцензіара) організувати проведення робіт з додаткового дослідження об'єкта ліцензії щодо використання технології ТІГ(С) у господарській діяльності ВАТ “Західенерго”. Однак, жодних доказів наявності у позивача повноважень представляти у даному спірному відношенні інтереси ВАТ “Західенерго” (субліцензіата) перед відповідачем - 2 (ліцензіаром), суду не надано. Не надано також і доказів звернення субліцензіата з проханням до ліцензіара про проведення або організацію роботи з додаткового дослідження об'єкта ліцензії і продукції, супутніх технологій і якість супутнього продукту і відповідач -1 не стверджував про це у судових засіданнях. Як вбачається зі змісту вказаного пункту, реалізація відповідачем -1 наданого цим пунктом права звернутись із відповідною вимогою, породжує у відповідача -2 обов'язок саме перед відповідачем -1 вчинити відповідні дії. З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про відсутність передбачених договором підстав для покладення на відповідача -2 такого обов'язку. Згідно із ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист лише свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно із ч. 2 ст. 14 ЦК України, особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 1109 ЦК України, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених взаємною згодою сторін з урахуванням вимог ЦК України та іншого закону. У випадках, передбачених ліцензійним договором, може бути укладений субліцензійний договір, за яким ліцензіат надає іншій особі (субліцензіату) субліцензію на використання об'єкта інтелектуальної власності. У цьому разі відповідальність перед ліцензіаром за дії субліцензіата несе ліцензіат, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.
З матеріалів справи вбачається, що ліцензійний договір (субліцензії) №44/1-133 від 04.08.2003 р. виконувався сторонами. Зокрема, на підставі договору, укладеного між Корпорацією “ПромЕкономСервіс” та ЦНіВТМО “Львівенергоналадка” ВАТ “Львівобленерго”, останнім було проведено еколого-теплотехнічні випробування котла ТП-100 ст. №12 Бурштинської ТЕС по визначенню техніко-економічних та екологічних показників з використанням технології інтенсифікації горіння, за результатами яких було складено Технічний звіт по еколого-теплотехнічних випробуваннях котла ТП-100 ст. №12 по визначенню техніко-економічних та екологічних показників з використанням технології інтенсифікації горіння Бурштинської ТЕС, затверджений головним інженером Львівенергоналадки 04.11.2003 р.. Сторони не посилались на відсутність у даного технічного звіту характеру незалежної експертизи, передбаченої в п. 3.10. ліцензійного договору (субліцензії) №44/1-133 від 04.08.2003 р., хоча з матеріалів справи не вбачається відповідності вимог Закону України “Про наукову та науково-технічну експертизу”, проходження зазначеною організацією державної акредитації чи дотримання інших вимог, передбачених наказом Міністерства освіти і науки України №12 від 12.01.2004 р. “Про проведення державної акредитації фізичних та юридичних осіб на право проведення наукової та науково-технічної експертизи”, на які посилається позивач стосовно Технічного звіту, наданого ВАТ “ЛьвівОРГРЕС”.
З листа №21-F1013 від 18.12.2003 р. випливає, що відповідач -1 висловив зауваження до змісту Технічного звіту по еколого-теплотехнічних випробуваннях котла ТП-100 ст. №12 по визначенню техніко-економічних та екологічних показників з використанням технології інтенсифікації горіння Бурштинської ТЕС, затвердженого головним інженером Львівенергоналадки 04.11.2003 р. та порядку проведення випробувань, не оспорюючи компетенції зазначеної організації на його складання та відповідності такого звіту умовам договору. Матеріали справи свідчать про відсутність заперечень на дату існування відповідних відносин щодо підставності застережень відповідача -1 стосовно зазначеного технічного звіту, у зв'язку із чим були проведені повторні випробування.
20.02.2004 р. між відповідачем -1 (замовник) та ВАТ “ЛьвівОРГРЕС” (виконавець) був укладений договір №04.201.010, згідно із п. 1.1. якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання роботи: “Визначення ефективності впровадження технології інтенсифікації горіння (ТІГ) на котлі ТП-100А бл. №12 Бурштинської ТЕС”. Відповідно до п. 2.3. договору було передбачено надання оцінки ефективності ТІГ на пиловугільному котлі, що спалює високо реакційне вугілля з рідким жужелевідведенням. Пунктом 4 Технічної програми, затвердженої сторонами і яка є додатком до зазначеного договору було передбачено закінчення роботи складанням звіту з експертним висновком про ефективність впровадження технології інтенсифікації горіння на основі відповідних показників.
Відкритим акціонерним товариством з пуску, налагодження, удосконалення технології та експлуатації електростанцій і мереж “ЛьвівОРГРЕС” був складений Технічний звіт про роботу “Визначення ефективності впровадження технології інтенсифікації горіння на котлі ТП-100А бл. №12 Бурштинської ТЕС”.
Позивач посилається на невідповідність проведених ВАТ “ЛьвівОРГРЕС” випробувань ознакам науково-технічної експертизи і самого звіту вимогам до експертного висновку науково-технічної експертизи.
Згідно із ст. 1 Закону України “Про наукову та науково-технічну експертизу” наукова і науково-технічна експертиза - це діяльність, метою якої є дослідження, перевірка, аналіз та оцінка науково-технічного рівня об'єктів експертизи і підготовка обґрунтованих висновків для прийняття рішень щодо таких об'єктів. Наукова і науково-технічна експертиза у сфері науково-технічних розробок та дослідно-конструкторських робіт, фундаментальних і прикладних досліджень, у тому числі на стадії їх практичного застосування (впровадження, використання, наслідки використання тощо), проводиться науково-дослідними організаціями та установами, вищими навчальними закладами, іншими організаціями та окремими юридичними і фізичними особами які акредитовані на цей вид діяльності. Згідно із ч. ч. 4, 5 ст. 31 вказаного закону, діяльність спеціалізованих державних експертних організацій, що здійснюють наукову і науково-технічну експертизу на замовлення фізичних та юридичних осіб на платних засадах, підлягає обов'язковій державній акредитації у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України. Наукові організації академій наук України, заснованих на державній власності, вищі навчальні заклади, атестовані Міністерством освіти України, провідні науково-технічні установи галузевих міністерств і інших центральних органів виконавчої влади можуть здійснювати спеціалізовану експертну діяльність без додаткової державної акредитації на підставі статутних положень, якими така діяльність передбачається. Аналогічні положення містяться в наказі Міністерства освіти і науки України №12 від 12.01.2004 р. “Про проведення державної акредитації фізичних та юридичних осіб на право проведення наукової та науково-технічної експертизи”.
Однак, такі посилання не заслуговують на увагу враховуючи, що позивачем не доведено необхідності проведення досліджень, передбачених в п. 3.10. ліцензійного договору (субліцензії) №44/1-133 від 04.08.2003 р., акредитованою установою, договором не конкретизовано не лише вид і порядок, а й строки проведення незалежної експертизи. Жодного належного доказу помилковості висновків Технічного звіту про роботу “Визначення ефективності впровадження технології інтенсифікації горіння на котлі ТП-100А бл. №12 Бурштинської ТЕС” позивач суду не надав, вимагаючи лише чергового проведення незалежної експертизи.
Згідно із ст. 213 ЦК України, зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за такими правилами немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.
Пункт 3.10. ліцензійного договору (субліцензії) №44/1-133 від 04.08.2003 р., встановлює лише умову можливого зясування субліцензіатом недоцільності використання ТІГ(С) через відсутність ефекту від його застосування за підсумками проведення незалежної експертизи. Зміст цього пункту і договору в цілому не надає можливості з'ясувати, яку саме експертизу, на яких умовах і хто повинен (і чи повинен був) проводити, у зв'язку із чим суд оцінює в сукупності як зміст договору, так і дії сторін, спрямовані на його виконання, їх подальшу поведінку тощо..
Як свідчать матеріали справи, попередня експертиза не відповідала Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність”, проте, таких зауважень сторонами не висловлювалось, Технічний звіт за результатами випробувань був розглянутий сторонами по суті і отримав зауваження лише стосовно порядку та правильності проведення, що підтверджується листуванням сторін. Більше того, як було встановлено рішенням господарського суду Донецької області від 28.11.2006 р. у справі №32/302, отримавши листи від 15.07.2005 р. №41-Ф1119 та від 02.12.2005 р. №44-Ф1980 у яких йшлося про негативні висновки проведеної ВАТ “ЛьвівОРГРЕС” експертизи, позивач не висловлював застережень щодо правомірності та компетентності зазначеної експертизи, її відповідності умовам договору, а звернувся із вимогами до ліцензіара - корпорації “ПромЕкономСервіс” про розірвання ліцензійного договору та повернення паушального платежу. Лише після відмови позивачеві у 2006 р. у позові до корпорації “ПромЕкономСервіс”, зокрема, про стягнення паушального платежу, позивач оспорив у 2009 р. відповідність технічного звіту ВАТ “ЛьвівОРГРЕС” вимогам закону України “Про наукову та науково-технічну експертизу”. Листом №44/01-506 від 13.09.2007 р. позивач визнає не необхідність, а лише доцільність призначення проведення незалежної експертизи у розумінні Закону України “Про наукову та науково-технічну експертизу”. Така поведінка сторін в сукупності зі змістом п. 3.10. договору та договору в цілому, свідчить, що не уточнюючи характеру чи виду експертизи, сторони погодили лише її незалежний характер, що й було дотримано при складанні технічного звіту ВАТ “ЛьвівОРГРЕС”.
Згідно із п. 3.10. ліцензійного договору (субліцензії) №44/1-133 від 04.08.2003 р., якщо за підсумками проведення незалежної експертизи субліцензіат з'ясує недоцільність використання ТІГ(С) через відсутність ефекту від його застосування, то цей договір припиняє свою дію. Строк призначення такої експертизи сторонами погоджений не був. Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Про доцільність проведення науково-технічної експертизи в розумінні зазначеного закону позивач зазначив у листі відповідачу - 1 №44/01-506 від 13.09.2007 р., що, враховуючи характер такого листа, розцінюється як оферта, однак, не вимога, яка ґрунтується на договорі.
Крім того, зі змісту п. 3.10. договору не вбачається, яка з трьох сторін договору несе обов'язок призначити та оплатити незалежну експертизу. З поведінки сторін вбачається, що проведення експертизи є правом, а не обов'язком, яким може скористатись будь-яка з сторін, враховуючи що з двох проведених досліджень кожне проводилось на замовлення різних сторін. Згідно із ч. 2 ст. 14 ЦК України, особа не може бути примушена до дій, які не є обов'язковими для неї.
Зі змісту п. 3.10. вказаного договору випливає, що не залежно від того, на чиє замовлення була проведена експертиза, якщо вона була проведена, то за її підсумками субліцензіат може з'ясувати недоцільність використання ТІГ(С) через відсутність ефекту від його застосування, що тягне за собою автоматичне припинення дії договору. Враховуючи зміст цього пункту посилання позивача на те, що не субліцензіат, а саме експертна установа повинна зробити чіткий висновок про недоцільність використання технології, не заслуговує на увагу як такий, що суперечить змісту договору. З матеріалів справи вбачається, що саме субліцензіат у відповідності до договору протоколом засідання Технічної ради зробив відповідний висновок. Договір не передбачає участі у прийнятті такого рішення представників інших сторін договору чи спеціальної форми прийняття такого рішення.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язання є правовідношенням, в якому сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. У відповідності до ст. ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Подавши позов та вимагаючи зобов'язати відповідача -1 укласти договір з проведення незалежної експертизи, провести по ньому оплату тощо, позивач не зазначив, із ким саме слід зобов'язати відповідача -1 укласти договір і на яких умовах, на чию користь провести оплату; не довів у встановленому порядку належними доказами наявність обов'язку саме відповідача -1 провести незалежну експертизу в цілому чи в розумінні Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність” зокрема, настання терміну виконання такого зобов'язання, якщо воно є.
Згідно із ст. 33 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що в задовольнні позовних вимог слід відмовити.
Судові витрати залишити за позивачем у відповідності до вимог ст.49 ГПК України.
Керуючись ст.ст.1,31 Закону України “Про наукову та науково-технічну експертизу”, ст.ст.14,213,509,526,530,629,1109 ЦК України, ст. ст. 33, 35 43, 75, 82, 84 ГПК України, суд
вирішив:
У позові відмовити повністю.
Суддя Масловська Л.З.