01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
02.06.09 р. № 9/174
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді: Фаловської І.М. (доповідач по справі),
суддів:
Разіної Т. І
Чорногуза М. Г.
при секретарі судового засідання -Лебедєвої С.В.,
за участю представників:
від позивача: Байдуж Ю.С. -дов. № 1 від 24.02.2008 р.;
від відповідача: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Райдуга»на рішення господарського суду Полтавської області від 05.02.2009 р.,
у справі № 9/174 (суддя Тимошенко К.В.),
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпробетонгруп», м. Кременчук, Полтавська область,
до товариства з обмеженою відповідальністю «Райдуга», м. Кременчук, Полтавська область,
про стягнення 94 064,08 грн,
Рішенням господарського суду Полтавської області від 05.02.2009 р. позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпробетонгруп»(далі - позивач, ТОВ «Дніпробетонгруп») задоволено частково, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Райдуга»(далі -відповідач, ТОВ «Райдуга») на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпробетонгруп»74 876,52 грн. заборгованості, 3 743,83 грн. штрафу, 8 734,80 грн. збитків від інфляції, 6 704,56 грн. річних, в решті позову відмовлено.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, ТОВ «Райдуга»звернулось з апеляційною скаргою до Київського міжобласного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду, а в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, скаржник посилається на те, що при винесенні оскаржуваного рішення місцевий господарський суд зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, неправильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим останнє підлягає скасуванню з підстав, викладених у тексті скарги.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.03.2009 р. вказана апеляційна скарга була прийнята до провадження та розгляд справи призначено за участю уповноважених представників сторін.
Сторони у справі про час та місце засідання суду належним чином були повідомлені.
Ухвалою заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.04.2009 р. на підставі ст. 69 ГПК України було продовжено строк апеляційного провадження у справі № 9/174 на один місяць до 16.06.2009 р.
Позивач, згідно ст. 96 ГПК України, надав відзив на апеляційну скаргу, у якому проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає їх безпідставними, непідтвердженими та такими, що суперечать обставинам справи.
Крім цього, позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно відповідача. Розглянувши вищевказану заяву, колегією суддів було відмовлено в її задоволенні, оскільки, позивачем не надано належних доказів, що невжиття заходів по забезпеченню позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
В судовому засіданні 02.06.2009 року представник позивача зазначив, що доводи апелянта щодо скасування оскаржуваного рішення є необґрунтованими і безпідставними, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав. Враховуючи те, що про дату та час судового засідання учасники процесу були повідомлені належним чином, колегія апеляційного господарського суду вирішила, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII ГПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК Україні, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вірно встановлено господарським судом Полтавської області та підтверджується матеріалами справи, правовідносини між сторонами врегульовано договором поставки № 03/01-7 від 03.01.2007 р. (а.с. 9-11). Відповідно до умов вказаного договору, а саме:
· п.п. 1.1. постачальник (позивач) зобов'язується передати у зумовлені строки покупцеві (відповідачу) товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар, що вказаний у специфікації або видаткових документах і сплатити за них грошову суму;
· п.п. 3.5. остаточний розрахунок за наданий товар здійснюються до п'ятого числа наступного місяця за місяцем відвантаження товару згідно видаткових накладних, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Така відстрочка платежу вважається продажем товарів в кредит з відстроченням платежу;
· п.п. 5.1.,5.2. товар приймається покупцем згідно видаткової накладної, відвантаження товару покупцю здійснюється після представлення останнім довіреності на право отримання товарно - матеріальних цінностей, технічного паспорту на автомобіль. Датою продажу товару є дата отримання товару згідно видаткової накладної;
· п.п. 7.2., 7.6. за невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором, винна сторона сплачує штраф у розмірі 5% від суми простроченого зобов'язання, своїми силами та засобами усуває виявлені недоліки, а також відшкодовує збитки, понесені іншою стороною. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати у розмірі 16% річних;
· п.п. 9.1. цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.
Як зазначає позивач, він зобов'язання за Договором виконав належним чином шляхом поставки товару на суму 74 876,52 грн., що не заперечується відповідачем та підтверджується відповідними накладними № РН-1463 від 27.12.2007 р. та № РН-50 від 31.01.2008 р. (а.с. 40, 42).
Відповідач в порушення умов Договору поставлений позивачем товар не оплатив, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 74 876,52 грн. грн., що також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, який міститься в матеріалах справи (а.с. 39).
Згідно приписів ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази сплати відповідачем коштів у розмірі 74 876,52 грн. на користь позивача за поставлений товар. Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, щодо задоволення вимоги позивача в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 74 876,52 грн.
Далі, згідно п.п. 7.2. за невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором, винна сторона сплачує штраф у розмірі 5% від суми простроченого зобов'язання.
Як вбачається із п. 3 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання
Згідно наданого до суду розрахунку позивача, розмір штрафу складає 3743,83 грн.
Отже, колегія суддів зазначає, що позивачем правомірно нараховано розмір штрафу та погоджується з висновком місцевого господарського суду, щодо задоволення вимоги позивача про стягнення штрафу у розмірі 3743,83 грн. з відповідача, в зв'язку із невиконанням останнім зобов'язань за Договором.
Що стосується задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат в розмірі 8734,80 грн. та часткового задоволення вимоги про стягнення 16% річних в розмірі 6704,56 грн., то колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За розрахунком позивача, що знаходиться в матеріалах справи, розмір інфляційних збитків за Договором складає 8734,80 грн.
Виходячи з наведеного вище вбачається, що позивачем правомірно нараховано розмір інфляційних витрат в сумі 8734,80 грн., а тому апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо задоволення вимоги про стягнення з відповідача інфляційних витрат в розмірі 8734,80 грн.
Щодо вимоги позивача про стягнення річних в сумі 6708,93 грн., то колегією апеляційного суду встановлено, що сторони пунктом 7.6 договору визначили, що в разі прострочки оплати товару на прострочену суму нараховуються проценти у розмірі 16% річних. Таким чином, договором встановлений інший розмір процентів, а тому річні підлягають стягненню виходячи з розміру, визначеного договором.
Згідно розрахунку позивача, наданого до місцевого господарського суду, розмір 16% річних складає 6708,93 грн. за період з 05.02.2008 року по 27.08.2008 року.
Однак, строк оплати товару у сумі 61 873,02 грн. по накладній № РН-1463 від 27.12.2007р. (а.с. 42) закінчився 05.01.2008р. У позовній заяві позивач просив стягнути річні з 05.02.2008р. по 27.08.2008р. за 205 днів прострочки, тобто, за вказаний період річні від суми 61 873,02 грн. складають 5 544,90 грн. (61 873,02 х 16 % : 366 дн. х 205 дн.) і підлягають задоволенню.
Також, з матеріалів справи вбачається, що строк оплати товару у сумі 13 003,50 грн., отриманого відповідачем по накладній № РН-50 від 31.01.2008р. (а.с. 40), закінчився 05.02.2008 року.
Відповідно до ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної дати.
Тобто, з 06.02.2008р. покупець (відповідач) вважається таким, що прострочив оплату товару. Таким чином, сума річних за період з 06.02.08р. по 27.08.08р. від суми 13 003,50 грн. згідно накладної № РН-50 від 31.01.2008р. складає 1 159,66 грн. (13 003,50 х 16 % : 366 х 204).
Враховуючи вищевикладене, вимога про стягнення 16% річних підлягає задоволенню у розмірі 6704,56 грн. (5544,90 грн.+1159,66 грн.), з чим погоджується позивач у наданому до апеляційного господарського суду розрахунку.
На підставі вищевикладеного, колегія апеляційного суду зазначає, що місцевий господарський суд правомірно частково задовольнив у цій сумі вимогу про стягнення 16% річних в розмірі 6704,56 грн., а в решті суми річних -відмовив.
Таким чином, доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі щодо скасування оскаржуваного рішення, колегією суддів до уваги не беруться, оскільки є необґрунтованими та не підтвердженими матеріалами справи.
Враховуючи викладене, колегія апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Полтавської області від 05.02.2009 р. у справі № 9/174 підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Райдуга»на рішення господарського суду Полтавської області від 05.02.2009 р. у справі № 9/174 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Полтавської області від 05.02.2009 р. у справі № 9/174 залишити без змін.
4. Матеріали справи повернути до господарського суду Полтавської області.
Головуючий суддя: Фаловська І.М.
Судді:
Разіна Т. І
Чорногуз М. Г.
Дата відправки