"17" червня 2009 р. Справа № 4/62/09
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Радіо Плюс»
вул. М.Василевського, 51, м. Миколаїв, 54008
Відповідач Регіональне відділення Фонду
державного майна України по Миколаївській області
вул. Чкалова, 20, а/с 34, м. Миколаїв, 54017
Суддя Дубова Т.М.
Від позивача -Поштаренко А.М. керівник
Від відповідача -Очкурова Л.В. посвідчення № 1212 від 13.08.01р.,
- Туманова О.В. довіреність № 15 від 16.03.09р.
СУТЬ СПОРУ: визнання частково недійсним договору оренди № РОФ-461 від 17.02.06р., а саме п.1.2 повністю, п. 6.2 по відношенню до п. 5.12, 5.16, 5.18.
Позивач подав заяви від 02.04.09р. та 07.05.09р., згідно яких просить визнати недійсними п.п.1.2, 6.2, 10.5 договору оренди № РОФ-461 від 17.02.06р.
Враховуючи, що відповідно до ст.22 ГПК України, позивач скористався своїм правом до прийняття рішення, справа розглядається за визначеними заявами.
Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що договір оренди № РОФ-461 від 17.02.2006р. складено на підставі Типового договору оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства (структурного підрозділу підприємства . Факт відповідності даного договору оренди вимогам Типового договору оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства (структурного підрозділу підприємства) встановлено рішенням господарського суду Миколаївської області від 11.12.2008 року по справі № 3/360/08.
Загальні підстави недійсності угод встановлені ст. 215 Цивільного кодексу України, відповідач вважає, що зміст договору оренди не суперечить нормам спеціального законодавства з питань оренди державного майна, а саме положенням Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Типового договору оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства (структурного підрозділу підприємства), затвердженого наказом Фонду державного майна України від 23 серпня 2000 року № 1774.
Крім того, відповідно до ст. 236 ЦКУ, ч. 3 ст. 207 ГКУ, угода, визнана недійсною, вважається такою з моменту їі укладення. Винятком з цього правила є угоди (в тому числі договори оренди, найму), зі змісту яких випливає, що вони можуть бути припинені лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ними. Договір оренди № РОФ-461 від 17.02.2006р. розірвано, тому відповідач вважає , що по справі відсутній предмет спору і не має підстав для визнання недійсними п.п.1.2, 6.2, 10.5 договору оренди.
Розглянувши матеріали справи , заслухавши пояснення представників сторін, суд,
Позивач просить визнати недійсними п.п. 1.2., 6.2., 10.5. договору оренди № РОФ-461 від 17.02.06р. , оскільки вони, на його думку, суперечать чинному законодавству, а саме Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст. 778 Цивільного кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані та задоволенню не підлягають , виходячи з наступного:
17 лютого 2006 року між сторонами за №РОФ-461 було укладено договір оренди ЦМК «Миколаївський радіотрансляційний вузол, розташований за адресою: м. Миколаїв, вул. М. Василевського, 51, строком на 10 років, до 17 лютого 2016 року.
При цьому, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області є державним органом, який створюється Фондом державного майна України і йому підпорядковується, діє на підставі Положення "Про регіональне відділення Фонду державного майна України", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.94 року № 412. Відповідно до своєї компетенції відповідач виступає орендодавцем цілісних майнових комплексів підприємств і організацій, їх структурних підрозділів, що перебувають у державній власності.
Договір оренди № РОФ-461 від 17.02.2006р. розірвано рішенням господарського суду Миколаївської області від 14.11.06р. по справі № 9/633/06. Вказане рішення Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.02.07 у справі № 9/633/07 залишено без змін.
Згідно п.1.2 договору оренди - майно ЦМК враховується окремо від іншого майна орендаря, на окремому балансі з зазначенням того, що це майно є орендованим.
Відповідно до п.6.2 договору позивачу надано право з дозволу відповідача (орендодавця) вносити зміни до складу орендованого майна ЦМК, здійснювати його реконструкцію, технічне переозброєння та інші поліпшення, що зумовлюють підвищення його вартості.
В пункті 10.5 договору сторони обумовили, що у разі припинення або розірвання договору поліпшення орендованого майна здійснені орендарем за рахунок власних коштів, які можна відокремити від орендованого майна, не завдаючи йому шкоди, визнаються власністю орендаря, а невідокремлювальні поліпшення -власністю орендодавця.
Аналізуючи положення Типового договору оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства (структурного підрозділу підприємства), затвердженого наказом ФДМУ 23.08.2000р. № 1774 (далі - Типовий договір) в редакції, що діяла на час укладення договору оренди № РОФ-461 від 17.02.2006р. суд дійшов висновку, що договір № РОФ-461 від 17.02.2006р. складено у відповідності з Типовим договором.
Крім того, зміст договору оренди не суперечить нормам спеціального законодавства з питань оренди державного майна, а саме положенням Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст.778 ЦК України, згідно якої наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця,якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування її вартості.
Питання надання дозволу на здійснення невід'ємних поліпшень регулювалися роз'ясненнями Порядку оцінки орендованого нерухомого майна, щo містить невід'ємні поліпшення, здійсненні під час його оренди , затв.наказом ФДМУ від 27.02.04 № 377 та зареєстр. В Мінюсті України 18.03.04 за № 343/8942 (лист ФДМУ від 07.06.04 № 10-36-7683 а.с. 44)(далі - Порядку).
Відповідно до Порядку до підтверджувальних документів про здійснені орендарем поліпшення, які подаються орендарем до відповідного органу приватизації, зокрема, віднесено погоджену орендодавцем проектно-кошторисну документацію на проведення поліпшень.
Вимога Порядку стосовно подання погодженої проектно-кошторисної документації ґрунтується на нормах постанови Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 N 483 та на підставі того, що поліпшення здійснюються на нерухоме майно державної власності. Зазначена норма запобігає здійсненню орендарем надлишкових поліпшень, напрям яких орендодавцю невідомий, сприяє усуненню непорозумінь під час визначення державної частки, частки комунального майна або майна, що належить Автономній Республіці Крим, у ринковій вартості нерухомого майна, що містить здійснені орендарем поліпшення, під час приватизації.
Проектно-кошторисна документація вважається погодженою орендодавцем у разі наявності у пакеті документів, що подається орендарем до відповідного органу приватизації, одного з таких документів: проектно -кошторисної документації, яка містить гриф погодження, що включає слово "Погоджую" із вказівкою посади, ініціалів та прізвища особи, якою погоджується проектно-кошторисна документація, її особистий підпис та дату погодження; листа орендодавця про надання згоди на здійснення поліпшень, в якому міститься посилання на відповідну проектно-кошторисну документацію; листа орендодавця, в якому міститься погодження граничної суми витрат на поліпшення відповідно до кошторисної документації.
03.10.06 наказом Фонду державного майна України № 1523 було також затверджено Порядок надання орендарю згоди орендодавця державного майна здійснення невід'ємних поліпшень орендованого державного майна. Спірні пункти договору оренди № РОФ-461 від 17.02.2006р. не протирічать визначеному Порядку.
Відповідно до ч.1 ст.203, ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсною визнається угода, зміст якої не відповідає вимогам законодавства України, а також моральним засадам суспільства.
Оскільки, невідповідність пунктів 1.2, 6.2, 10.5 договору діючому цивільному законодавству спростовується вищевикладеним, у суду відсутні підстави для задоволення позову та визнання визначених в позові пунктів недійсними.
Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як підставу своїх вимог або заперечень. Позивач свої вимоги належними доказами не довів, позов не обгрунтував.
Враховуючи викладене в позові слід відмовити, судові витрати віднести за рахунок позивача.
Керуючись ст.ст.49, 82-85 ГПК України, господарський суд -
В задоволені позову відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене у 10 денний строк.
Суддя
Рішення підписано та оформлено суддею згідно ст. 84 ГПК України 18.06.2009 р.