83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
10.06.09 р. Справа № 28/31
Господарський суд Донецької області у складі судді: Курило Г.Є.
при секретарі судового засідання Кондратьєвій К.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Айліс”, м. Харків, ЄДРПОУ 30236129
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Аптека Здравиця”, м. Донецьк,
ЄДРПОУ 13527536
про стягнення 103553 грн. 75 коп.
Представники:
Від позивача: не з'явився.
Від відповідача: Лищук І.В.
В судовому засіданні оголошувалась
перерва з 09.06.2009 по 10.06.2009р.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Айліс”, м. Харків, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Аптека Здравиця”, м.Донецьк, про стягнення боргу з урахуванням пені у розмірі 103553 грн. 75 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір постачання б/н від 10.01.2008р., видаткові накладні, банківські виписки, податкові накладні, довіреності на отримання ТМЦ, претензію, лист відповідача б/н та дати, акти звірки взаємних розрахунків станом на 01.12.2008р., 13.03.2009р.
Господарський суд Донецької області ухвалою від 26.02.2009р. порушив провадження у справі № 28/31 та призначив її розгляд на 18.03.2009р.
Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з відзивом на позовну заяву, який надійшов до суду 27.04.2009р., відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що поставка була здійснена не в рамках договору постачання від 10.01.2008р.
До канцелярії господарського суду Донецької області 15.04.2009р. від позивача надійшла уточнена позовна заява, в якій позивач просить стягнути з відповідача 75602 грн. 51 коп. основного боргу та 8952 грн. 72 коп. пені за договором. Крім того, позивач зазначив, що 23.03.2009р. відповідачем було повернуто товар, в рахунок погашення заборгованості, на загальну суму 16599 грн. 02 коп.
До канцелярії господарського суду Донецької області 27.05.2009р. від позивача надійшла уточнена позовна заява, в якій позивач просить стягнути з відповідача 68305 грн. 51 коп. основного боргу та 8952 грн. 72 коп. пені за договором. Також позивач надав письмові пояснення де зазначив, що уточнена позовна заява є зменшенням позовних вимог. Суд приймає до уваги цю заяву та розглядає зменшені позовні вимоги.
27.04.2009р. сторони надали клопотання про продовження розгляду справи на 45 днів, ухвалою суду від 27.04.2009р. розгляд справи був продовжений на 45 днів.
Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Айліс”, м. Харків, та відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Аптека Здравиця”, м. Донецьк, 10.01.2008р. уклали договір постачання (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач (далі - постачальник) зобов'язався поставити лікарські засоби, вироби медичного призначення та іншу продукцію (далі - товар) у кількості, асортименті і по цінам згідно з накладними (що мають силу специфікацій), що є невід'ємними частинами цього договору, а відповідач (далі - покупець) зобов'язується приймати товар і своєчасно проводити оплату на умовах цього договору.
Відповідно до п. 3.1 договору товар постачається окремими партіями згідно заявок покупця, в яких вказується номенклатура, кількість, узгоджена ціна товару. Датою поставки (момент фактичного отримання) товару є дата приймання товару у місті постачання, що засвідчується підписом уповноваженої особи покупця (п.3.5 договору).
Строк дії договору до 31.12.2008р. (п. 7.1. договору).
Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
За своєю правовою природою між сторонами укладено договір поставки.
Відповідно до п.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що позивачем на виконання умов договору постачання від 10.01.2008р. на адресу відповідача згідно з видаткових накладних, наявних в матеріалах справи, за період 01.04.2008р. по 29.11.2008р., був поставлений товар на загальну суму 132699 грн. 91 коп.
Факт отримання відповідачем вказаного товару підтверджується печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю “Аптека Здравиця”, м. Донецьк, на зазначених видаткових накладних, та підписом представника відповідача на вказаних видаткових накладних, який діяв на підставі довіреностей на отримання ТМЦ, наявних в матеріалах справи.
Відповідач підтвердив факт отримання товару.
Згідно з п. 5.1 договору покупець оплачує отриману продукцію за цінами, передбаченими у накладних (специфікаціях), що є невід'ємними частинами даного договору.
Згідно до п.5.3 договору оплата кожної партії Товару здійснюється на умовах відстрочки платежу протягом 25 днів з дати постачання товару.
Як встановлено судом, зменшення заборгованості покупця здійснювалось за рахунок оплати та повернення постачальнику товару відповідно до видаткових накладних, наявних в матеріалах справи.
За твердженням позивача, всупереч вимогам договору та закону, відповідач не оплатив вартість отриманого товару в повному обсязі, у зв'язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 68305грн. 51 коп. (уточнена позовна заява, яка надійшла до суду 27.05.2009р.).
У зв'язку з несплатою боргу позивачем на адресу відповідача 25.12.2008р. була направлена претензія б/н та дати (докази направлення претензії наявні в матеріалах справи).
В матеріалах справи наявний акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.12.2008р., в якому відповідач підтвердив наявність заборгованості в розмірі 90588 грн. грн. 47 коп.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає посилання позивача безпідставними, а заперечення відповідача обґрунтованими з огляду на наступне:
Відповідно до абзацу 2 п.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 43 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного розгляду справи.
Згідно з п.4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Як зазначено вище, позивач стверджує, що відповідачем прострочена оплата товару, отриманого за наявними в матеріалах справи накладними, посилаючись при цьому на те, що поставка здійснена на підставі договору постачання від 10.01.2008р.
Виходячи з наявних у справі матеріалів, надані позивачем видаткові накладні не є належними доказами того, що відповідачем прострочена оплата товару, отриманого саме за договором постачання від 10.01.2008р. в розумінні вимог ст.ст.33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до статі 9 Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні” накладні являються первинними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності. Ці документи повинні конкретно ідентифікувати господарську проведену діяльність.
Згідно Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 та інших підзаконних нормативних актів, які існують в чинному законодавстві щодо порядку ведення бухгалтерського обліку підприємствами (накази Міністерства фінансів України про затвердження численних Положень, Методичних рекомендацій та т.і., що конкретизують порядок застосування норм вищевказаного Закону посадовими особами підприємств та організацій України), у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, як факти підприємницької діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
А письмовими свідоцтвами, що фіксують та підтверджують господарські операції є первинні документи, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати як обов'язкові реквізити, так і додаткові реквізити в залежності від характеру операції, зокрема, підставу для здійснення господарських операцій, дані про документ, що засвідчує особу - одержувача, номер документу, ідентифікаційний код підприємства тощо.
Тобто, для надання первинним документам доказової сили при розгляді справ у суді необхідні повні дані про конкретні господарські операції, що здійснюються за конкретним договором, укладеним між сторонами.
Як встановлено судом, з наданих позивачем накладних не вбачається, що вони були складені та підписані на виконання умов саме договору постачання від 10.01.2008р., що є підставою позову.
Крім того, відповідно до п. 1.1 договору кількість, асортимент та ціни встановлюється згідно з накладними (що мають силу специфікацій), що є невід'ємними частинами цього договору.
Відповідно до ст. 266 ГК України загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.
Тобто, видаткові накладні за умовами цього договору мають силу специфікацій, та в обов'язковому порядку повинні містити посилання на договір.
Крім того, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які специфікації чи інші документи, якими визначається обсяг та асортимент товару, суд позбавлений можливості визначити, що спірний товар поставлений саме за умовами вищевказаного договору.
Також, відсутні посилання на договір в довіреностях на отримання ТМЦ.
Позивачем до матеріалів справи 15.04.2009р. надані податкові накладні, в яких є посилання на видаткові накладні, наявні в матеріалах справи. Одночасно, 09.06.2009р. позивачем надані суду податкові накладні, виписані на підставі видаткових накладних, що є підставою позовних вимог, але в них зазначено, що умовами поставки є договір від 10.01.2008р.
Відповідно до ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну. Враховуюче те, що відповідачем надані суду отримані від позивача податкові накладні, де в графі умови поставки зазначена відповідна видаткова накладна, суд не приймає до уваги податкові накладні надані суду 09.06.2009р.
Таким чином, документи, що надані позивачем в якості доказів по справі, не мають доказової сили з вищезазначених причин, а відтак, умови договору постачання від 10.01.2008р., який є підставою позову, не можуть бути застосовані до правовідносин сторін, які фактично виникли за наявними у матеріалах справи накладними.
В свою чергу, в матеріалах справи відсутні докази наявності будь-яких клопотань позивача про зміну підстави позову.
З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Айліс”, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю “Аптека Здравиця”, м. Донецьк, щодо стягнення заборгованості в розмірі 68305 грн. 51 коп. є необґрунтованими, недоведеними, безпідставними, а відтак підлягають залишенню без задоволення.
Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення пені в розмірі 8952 грн. 72 коп. Враховуючи підстави відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення боргу суд відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 8952 грн. 72 коп.
Виходячи зі змісту ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України №7-93 від 21.01.1993р. “Про державне мито” із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлено ставку державного мита в розмірі 1% ціни позову, але не менш 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більш 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, позивачем повинно бути сплачено державне мито в сумі 1035грн.54коп.
Як встановлено судом, при подачі позовної заяви позивачем згідно з платіжним дорученням №433 від 21.01.2009р. було сплачено державне мито в розмірі 1035 грн. 53 коп.
На підставі зазначеного, з позивача в доход державного бюджету підлягає стягненню держмито в розмірі 00 грн. 01 коп.
Судові витрати підлягають віднесенню на позивача в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Айліс”, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю “Аптека Здравиця”, м. Донецьк відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Айліс” (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 31, ЄДРПОУ 30236129, р/р №26001070578 в ХФ ВАТ “Кредитпромбанк” в м. Харкові, МФО 350727) в доход державного бюджету держмито в розмірі 00 грн. 01 коп.
Видати наказ.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
В судовому засіданні оголошено повний текст рішення.
Суддя Курило Г.Є.