01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
22.04.2009 № 37/443
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гарник Л.Л.
суддів: Іваненко Я.Л.
Пантелієнка В.О.
при секретарі: Семеник Т.В.
За участю представників:
від позивача - Красножон Ю.С. - дов. б./н від 21.03.2008р.,
від відповідача -Підкіпний І.М. - дов. №801/253 від 21.04.2009р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київська міська наркологічна клінічна лікарня "Соціотерапія"
на рішення Господарського суду м.Києва від 22.12.2008
у справі № 37/443 (суддя Кондратова І.Д.)
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Рось-1"
до Київська міська наркологічна клінічна лікарня "Соціотерапія"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 370068,36 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 22.12.2008р. у справі №37/443 позов задоволено повністю, стягнуто КМКНЛ “Соціотерапія” (03039, м. Київ, Голосіївський район, провулок Деміївський, 5 А, код 05496862) на користь ТОВ “Рось -1” (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 126/2, код ЄДРПОУ 25636839) 332739,99 грн. основного боргу, 8489,93 грн. пені, 1061,24 грн. - 3% річних, 3422,91 грн. державного мита, 118 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з винесеним рішенням, КМКНЛ “Соціотерапія” подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати на підставі ст.ст.662, 670, 692, 712 ЦК України.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ “Рось -1” просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду міста Києва залишити без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
18.08.2008р. між ТОВ «Рось-1» (продавець) та КМНКЛ «Соціотерапія» (покупець) був укладений договір поставки № 10/06тен (далі - Договір, а.с.8-10).
У відповідності до ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п.п.1.1, 1.2, 3.4 Договору сторони погодили, що постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити продукти нафтоперероблення рідкі (бензин марки А-92, А-95) згідно з специфікацією до даного договору, відповідно до умов цього договору. Нафтопродукти постачаються постачальником шляхом заправки автомобілів покупця на АЗС постачальника після пред'явлення відпускної облікової картки. Остаточна кількість продукції, що поставляється відповідно до даного Договору визначається на підставі накладних прийому-передачі продукції, дані яких служать підставою для проведення остаточних взаєморозрахунків.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог Договору постачальник поставив та передав покупцю нафтопродукти на загальну суму 371400 грн. (а.с.12, 17).
Згідно п.2.1 Договору покупець оплачує продукцію, що поставляється у відповідності до даного договору шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок згідно видаткових накладних на підставі п.7 ст.51 Бюджетного кодексу України на умовах відстрочки платежу до 30 календарних днів.
Видаткова накладна №2-019880 була підписана сторонами 18.08.2008р., а отже згідно ч.1 ст.530 ЦК України відповідач в строк до 16.09.2008р. повинен був розрахуватись за нафтопродукти згідно даної накладної (а.с.12).
Згідно ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 7 ст.51 Бюджетного кодексу України визначено, що після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання, розпорядник бюджетних коштів приймає рішення про їх оплату та подає доручення на здійснення платежу органу Державного казначейства України, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами.
Відповідно до п.36 ст.2 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків з бюджету.
Згідно з приписами ч.ч.5, 6 ст.51 Бюджетного кодексу України: розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами; будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями; витрати державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися.
Тому суд першої інстанції законно і обгрунтовано стягнув з КМКНЛ “Соціотерапія” суму основного боргу в розмірі 332739,99 грн.
Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ст.549 ЦК України.
Пунктом 5.5 Договору сторони погодили, що у випадку прострочення оплати на строк більший, ніж вказаний в п.2.1 договору, покупець сплачує постачальнику в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Тому суд першої інстанції правильно стягнув з КМКНЛ “Соціотерапія” суму пені в розмірі 8489,93 грн. та 3% річних - 1061,24 грн.
За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу КМКНЛ “Соціотерапія” залишити без задоволення, а рішення господарського суду м.Києва від 22.12.2008р. у справі №37/443 - без змін.
Справу №37/443 повернути до господарського суду м.Києва.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.
Головуючий суддя Гарник Л.Л.
Судді Іваненко Я.Л.
Пантелієнко В.О.
28.04.09 (відправлено)